справа №2а-909/09р.
08 грудня 2009 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді: Городничої В.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов'язання до перерахунку пенсії, -
15 липня 2009 року позивачка звернулась до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов'язання до перерахунку пенсії. В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до 1 категорії, та є інвалідом третьої групи.
На підставі ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» їй призначено пенсію та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну її здоров'ю, розмір яких повинен визначатися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлена законами, але відповідач визначив розмір зазначених пенсій позивачці згідно з Постановою КМУ №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» виходячи з базової величини для обчислення конкретних державних пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну особам, віднесеним до 1 категорії, відповідно 19,91 грн.
Позивачка стверджує, що статтями 50 та 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що вона має право на щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, та розмір його пенсії не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Відповідач усупереч зазначеним нормам не провів відповідне нарахування цих пенсій. Крім того, не проводить їх перерахунок після встановлення нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, як це передбачено частиною третьою статті 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просила визнати дії відповідача по нарахуванню їй пенсії незаконними, зобов'язати відповідача провести перерахунок її пенсії з урахуванням норм діючого законодавства та прожиткового мінімуму, виплатити недоплачену суму пенсії за період з 2002 року по 2009 рік в розмірі 92727,22 грн. та зобов'язати відповідача до виплати пенсії в зазначеному розмірі і в подальшому.
У судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. В обгрунтування своїх вимог посилалась на обставини зазначені в позовній заяві.
У судовому засіданні представник відповідача не визнала позовні вимоги, заперечувала проти їх задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилалась на свої письмові заперечення. Суду пояснила, що відповідачем були виплачені позивачу всі виплати згідно діючого на час їх сплати законодавства без будь-яких порушень.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги належить частково задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивне забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .
Статтею 49 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорій 1 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Позивачка є громадянкою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом третьої групи /а.с. 5-7/, вона перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі та має право на отримання пенсії по інвалідності на підставі статті 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» /а.с. 14-20/.
Відповідно до статті 50 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 796-ХІІ до 28.12.2007 року, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами третьої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Згідно з частиною четвертою статті 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції цього Закону в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів третьої групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не міг бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.
Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року положення ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено в новій редакцій, у зв'язку із чим розмір основної та додаткової пенсії інвалідам третьої групи визначається із 01.01.2008 року у розмірі 110 % та 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
В період із 01.01.2002 року по 31.12.2007 року відповідач здійснював розрахунок пенсії позивачці виходячи із встановленого постановами Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року, 13.07.2004 року № 894, 27.12.2005 року за № 1293, «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» розміру, який складає 19,91 грн., виплативши їй пенсію у 2004 році - 6542,01 грн., у 2005 році - 7149,58 грн., у 2006 році - 21859,92 грн., у 2007 р. - 24154,03 грн. /а.с. 14-20/.
Проте, за змістом статей 50 та 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Згідно з частиною третьою статті 67 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1.
Оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав розмір мінімальної пенсії за віком або встановлював інший розмір немає, то за чинним законодавством, розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва та захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року № 523. Ця Постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням статей 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, пунктом 2 Постанови № 1 від 3 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Кабінет Міністрів України установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.
У відповідності із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Доводи відповідача - Управління Пенсійного Фонду в Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо правомірності здійснення розрахунку розміру пенсії позивачу на підставі підзаконних нормативно-правових актів - суд вважає безпідставними у зв'язку з тим, що вищенаведені положення постанов Кабінету Міністрів України суперечать ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обмежуючи права громадян, що визначенні ним. З урахуванням загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в період із 01.01.2004 року по 31.12.2007 року застосуванню підлягав розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Починаючи із 01.01.2008 року основна та додаткова пенсія позивачу розраховувалася та виплачувалася згідно до положень статей 50 та 54 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції 28.12.2007 року, тому заявлені позовні вимоги щодо вказаного періоду задоволенню не підлягають.
Крім того, суд вважає такими, що не відповідають змістові законодавства та у зв'язку із чим не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача у частині зобов'язання відповідача і на майбутнє здійснювати нарахування та виплату державної пенсії з розрахунку розміру основної пенсії не менше 6-ти мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії з розрахунку 50% мінімальної пенсії за віком, оскільки вказані вимоги ґрунтуються на положеннях ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що втратили свою чинність із 01.01.2008 року.
Таким чином, аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку щодо незаконної відмови відповідача у донарахуванні та виплаті позивачу основної та додаткової пенсії із 01.01.2004 року по 31.12.2007 рік у розмірах, передбачених ст. ст. 50, 54 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із чим Управління Пенсійного Фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська зобов'язано до нарахувати та забезпечити виплату позивачу суму недоотриманої пенсії.
Що стосується позовних вимог по перерахуванню пенсії позивачці за період з 01.01.2002 року по 31.12.2003 року, то вони задоволенню не підлягають, оскільки стосовно них позивачкою було пропущено строк позовної давності, а поважності причин пропуску позивачкою зазначено не було.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, 46 Конституції України, Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.2007 року, ст. ст. 2, 7, 9, 10-12, 17, 70, 86,104,158-163 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Дніпропетровська про визнання незаконними дій та зобов'язання до перерахунку пенсії - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті державної та основної пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи із 01.01.2004 року по 31.12.2007 рік, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська здійснити перерахунок державної та додаткової щомісячної пенсій ОСОБА_1 у відповідності зі статтею 50 та частиною четвертою статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 01.01.2004 року по 31.12.2007 рік з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік та забезпечити виплату цих сум.
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Постанова може бути оскаржена у адміністративний апеляційний суд Дніпропетровської області через суд Ленінського району м. Дніпропетровська у порядку подання заяви про це протягом 10-ти днів з дня проголошення постанови суду і подання апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги до адміністративного апеляційного суду Дніпропетровської області.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження якщо заяву про це не було подано; якщо була подана заява про апеляційне оскарження рішення суду, але апеляційна скарга не була подана в строк, то постанова набирає законної сили після закінчення цього строку; якщо подана апеляційна скарга, то постанова суду набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Суддя В.С. Городнича