Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
Іменем України
14.06.2007
Справа №2-2/7297-2007
За позовом: ДП «Дельта-лоцман», (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна , 27)
До відповідача: ТОВ «Інфлот -Універсал», (м. Керч, вул. Г.Петрова, буд.2, кв279, адреса для листування: 98318, АРК, м. Керч, 1-й Ново-карантийний провулок, 13 )
Про стягнення 13606,96 дол. США.
Суддя Толпиго В.І.
Від позивача : не з'явився.
Від відповідача : Каратеєва Л.І.- ю/к, доручення у справ, Шелкович О.В.- гол. бух., доручення у справі.
Суть спору: Позивач звернувся до ГС АРК з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 12513,29 дол. США, пені в сумі 474,47 дол. США, штрафу в сумі 619,20 дол. США, а всього 13606,96 дол. США
На підставі заявок відповідача, позивач в період з 01.02.2007р. по 28.02.2007р. надав послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден на загальну суму 12513,29дол. США, що підтверджується лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден. Позивачем були надані відповідачу рахунки на оплату наданих послуг. Однак, відповідач заборгованість за виставленими рахунками не сплатив у повному обсязі, що і стало підставою для нарахування пені та штрафу відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України та звернення позивача з позовом у суд.
Відповідач у судове засідання надав відзив на позов у якому повідомляє суду що позовні вимоги не визнає, тому що надані позивачем послуги не є об'єктом оподаткування ПДВ а сума 12513,29 дол. США - яку позивач заявляє як заборгованість за надані послуги складається з заборгованості у розмірі 7104,60 дол. США та 5408,69 дол. США - ПДВ на ці послуги. Відповідач пояснює суду, що заборгованість за надані послуги він сплатив до звернення позивача з позовом у суд, а сума 5408,69 дол. США є ПДВ, та не підлягає стягненню за мотивами викладеними у відзиві. У зв'язку із тим, що сума податку на додану вартість прибавлена до ціни послуг які надавав позивач, на думку позивача незаконно, та не підлягає перерахуванню позивачу, відповідач вважає що він не може бути залучений до відповідальності за прострочення виконання грошового обов'язку. Більш того, відповідач вважає вимогу про стягнення пені та штрафу необґрунтованою тому що: 1. відповідач за позовом не є належним відповідачем; 2. позивачем неправильно застосована норма права, яка встановлює розмір штрафних санкцій за порушення зобов'язання; 3. не дотримані вимоги до форми правочину по забезпеченню виконання обов'язків.
Від позивача надійшла телеграма від 13.6.2007р. вх. № 15489, у якої позивач просить суд справу слуханням відкласти.
Розглянувши клопотання позивача про відкладення справи слуханням, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, тому що суд не позбавлений можливості розглядати спір по суті за наявними у матеріалах справи документами без участі представника позивача.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, суд встановив:
У період з 01.02.207р. по 28.02.2007р., на підставі заявок відповідача, позивач надав послуги з лоцманського проведення та регулювання руху суден. Фактичне надання позивачем послуг в повному обсязі підтверджується матеріалами справи у тому числі лоцманськими квитанціями та квитанціями служби регулювання руху суден та не заперечується відповідачем. На думку позивача, заборгованість за надані послуги склала 12513,29дол. США.
Відповідно до ст.ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання повинне виконуватися належним чином, у встановлений термін, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на момент розгляду спору сума боргу за надані послуги без ПДВ у розмірі 7104,60дол. США відповідачем цілком сплачена позивачу, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі платіжними дорученнями №84 від 04.4.2007р. на суму 158,15 дол. США, №92 від 20.4.2007р. на суму 296,12 дол. США та меморіальним валютним ордером №844 від 25.4.2007р. на суму 7788,19 дол. США з яких 6650,33 дол. США перераховані за надані послуги.
Таким чином, сума 7104,60 дол. США відповідачем сплачена до звернення позивача з позовом у суд, що підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку з тим, що сума боргу без ПДВ відповідачем повністю перерахована, провадження у справі в частині стягнення 7104,60 дол. США підлягає припиненню.
У частині стягнення ПДВ в сумі 5408,69 дол. США позов не підлягає задоволенню за наступними підставами: Згідно підпункту »е» п.6.5.ст.6 ЗУ «Про податок на додану вартість» (далі ЗУ«Про ПДВ») місцем постачання послуг персоналу по обслуговуванню морських судів, є місце надання таких послуг - борт судна, тобто територія тієї держави під прапором якої судно ходить, юрисдикція прибережної держави не розповсюджується на іноземне судно, іноземне судно, що перетинає митну територію України, заходячи в територіальні води України, зберігає за собою статус території тієї держави, під прапором якої судно знаходиться, а оскільки на іноземне судно не розповсюджується юрисдикція України, то відповідно до ст. 5 Митного кодексу України, таке судно не є митною територією України. Місцем надання послуг лоцманської служби є безпосередньо борт судна, на якому знаходиться| лоцман, а не акваторія по якій ходить судно, послуга з лоцманської проводки надається персоналу іноземного судна, місцем надання послуг лоцманської служби судновласникам-нерезидентам є територія іноземної держави і такі послуги згідно п.3.1.ст.3 ЗУ «Про ПДВ» не є об'єктом оподаткування ПДВ.
Відповідно до ст. 26 Конвенції ООН по морському праву, ратифікованої ЗУ від 03.6.1999р. № 728-ХIY іноземне судно, що проходить через територіальне море, може обкладатися тільки зборами в оплату за конкретні послуги, надані такому судну.
Згідно ст. 127 вищенаведеної Конвенції, транзитне проходження не підлягає оподаткуванню ніяким митом та податками, зборами за винятком зборів, які стягаються за конкретні послуги, надані такому судну.
За таких обставин, відсутні правові підстави для включення до вартості наданих послуг суми податку на додану вартість, оскільки це суперечить нормам міжнародного права.
Також, необхідно зазначити те, що відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 27.6.1996р. №214 «Про затвердження Зборів і плат за послуги, що надаються суднам у морських торговельних портах України» сплата зборів і плати здійснюється відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». При цьому, державна належність судна і відповідно наданий йому статус під час справляння зборів і плати визначається за прапором, під яким це судно ходить, незалежно від того, хто є його власником і хто його використовує.
Незаконність вимог позивача про стягнення з відповідача ПДВ за надані послуги з лоцманського проведення суден та послуги з регулювання руху суден, підтверджується постановами Севастопольського Апеляційного суду від 18 вересня 2006р. по справі № 2-11/7708-2006, та Постановами Вищого Господарського суду України у справі №2-11/7708-2006 у справі №2-2/18474-2006 за позовами ДП «Державна морська| лоцманська служба» до ТОВ «Ін флот-Універсал».
Відповідно до ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду при розгляді однієї справи, не доводяться знов при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж сторони.
Позивачем також, заявлена вимога про стягнення пені в сумі 474,47 дол. США, штрафу в сумі 619,20 дол. США,.
У цій частині| позов не підлягає задоволенню, оскільки:
Стаття 549 ЦК України визначє наступне: 1. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
2. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання..
Угода по забезпеченню виконання зобов'язання здійснюється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).
Однак, сторони не уклали угоду про забезпечення виконання зобов'язання у письмовій формі.
Крім того, в обґрунтування своїх вимог про стягнення пені та штрафу за прострочення платежу позивач посилається на частину 2 ст. 231 Господарського кодексу України, яка передбачає застосування штрафних санкцій за порушення термінів виконання господарського зобов'язання, в якому хочаб одна сторона є суб'єктом господарювання, що відноситься до державного сектора економіки. Однак, зазначена вище норма закону може застосовуватися тільки до сторони договору, яка прострочила виконання грошового зобов'язання, що виражається в поставці товарів, виконанні робіт (послуг). У даному випадку, зобов'язання, за порушення якого позивачем вимагається стягнути штрафні санкції, є грошовим зобов'язанням. За порушення виконання грошового зобов'язання частиною 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором. При цьому, в частині 1 ст. 231 ГК України закріплено, що за окремі види зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, заміна якого за погодженням сторін не допускається.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1906р.
Відповідно до ст..3 наведеного закону, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується з суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який сплачується пеня. Аналогічна норма закріплена ч.2 ст. 343 ГК України. Дана норма встановлює граничний розмір штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, у зв'язку з чим, при визначенні розміру відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, пріоритет мають норми Закону.
Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання або невчасне виконання грошових зобов'язань від 29.4.1994р. №02-5/293, якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої ст.. 1 та 2 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», пеня стягненню не підлягає.
Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічних послуг відносяться на позивача, тому що сума заборгованості у розмірі 7104,60 дол. США перерахована відповідачем до звернення позивача з позовом у суд.
За згодою представника позивача в судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Повний текст рішення підготовлений та підписаний 18.6.2007р.
Керуючись ст.ст.49, п.1-1ст.80,ст. ст.82,84,85 ГПК України, суд,
1. У стягненні 5408,69 дол. США податку на додану вартість, 474,47 дол. США пені, 619,20 дол. США. штрафу відмовити.
2. У частині стягнення боргу в сумі 7104,60 дол. США провадження у справі припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.