11.04.2018 Справа № 756/3720/17
Номер справи 756/3720/17
Номер провадження 2/756/844/18
(заочне)
26 березня 2018 року Оболонський районний суд м. Києва, в складі:
головуючого судді Яценко Н.О.,
за участі секретаря Хоменко І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Оболонський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Київська місцева прокуратура №6, приватний нотаріус КМНО Смолянінова Олена Ярославівна, про зняття арештів з майна, -
Позивач 14.03.2017 року звернулася до суду з позовом до відповідача про зняття арештів з майна, а саме з квартири АДРЕСА_1, що були накладені: постановою №32657717 від 21.05.2012 відділом ДВС Оболонського РУЮ в м. Києві; постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №32475720 від 08.05.2012 відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; постановою К.С. №56-2548, 19.03.2010 Прокуратурою Печерського району м. Києва.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що вищезазначена квартира відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.03.2016 належить їй на праві приватної власності як одноособовій власниці.
ОСОБА_1 стало відомо, що дана квартира знаходиться під обтяженнями, накладеними в період з 2010 року по 2012 рік на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, виданих трьома державними органами: РВ ДВС Оболонського районного управління юстиції в м. Києві; відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГУЮ у м. Києві та прокуратурою Печерського Району м. Києва.
ОСОБА_1 вважає, що на сьогодні арешт майна та обтяження, накладені на квартиру, втратили чинність, оскільки вони були накладені ще у той час, коли власником квартири був відповідач ОСОБА_2
Посилаючись на норми Закону України «Про іпотеку», позивач наголошує, що спірні постанови втратили чинність, оскільки квартира набута нею як іпотекодержателем, тому, на її думку, вона має безперешкодне право користування своєю власністю.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав наведених у позовній заяві, також зазначила, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив.
Треті особи: Оболонський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у місті Києві та Київська місцева прокуратура №6 у засідання не з'явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Третя особа Приватний нотаріус КМНО Смолянінова О.Я. надала суду повідомлення, в якому просила про розгляд справи без її участі, оскільки не має змоги з'явитися до суду.
Відповідно до положень ч.1 ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч.1 ст. 280 та ч.1 ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
24 листопада 2006 року ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_2 (відповідач) було укладено Договір про іпотечне кредитування №169н/1047 (а.с.46-51).
На підставі зазначеного договору 28 листопада 2006 року між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого в подальшому стало ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та відповідачем укладено Іпотечний договір, відповідно до умов якого для забезпечення виконання зобов'язання за вказаним Договором про іпотечне кредитування №169н/1047 ОСОБА_2 передано банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1
17 грудня 2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні Ініціативи» було укладено Договір відступлення права вимоги, згідно з яким ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» передав, а ТОВ «Кредитні Ініціативи» прийняло право грошової вимоги за вищевказаними кредитним договором та Іпотечним Договором щодо відповідача (а.с.85-125).
27 серпня 2014 року між ТОВ «Кредитні Ініціативи» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «Кредитні Ініціативи» відступило свої права грошової вимоги до ОСОБА_2 за Основним Договором та право вимоги за Іпотечним договором (а.с.126-131).
30 грудня 2015 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «НЕКСТДЖЕН ФІНАНС» та ОСОБА_1 (позивач) було укладено Договір передачі прав за Іпотечним договором від 28.11.2006, відповідно до якого остання набула всіх прав іпотекодержателя щодо квартири (а.с.132-133), як пояснювала представник позивача в судовому засіданні вказаний договір недійсним не визнаний та ніким не оспорювався та не оспорюється.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
03 березня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого Смоляніновою О.Я. приватним нотаріусом Київського міською нотаріального округу за реєстровим номером 595, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі задоволення вимог іпотекодержателя набула у власність квартиру АДРЕСА_1
Зі змісту вищевказаного договору убачається, що квартира передається у власність Іпотекодержателя в рахунок виконання зобов'язань іпотекодавця за договором іпотечного кредиту№ 169н/1047 від 24.11.2006 року у сумі 10 590 241, 62 грн.
Як пояснювала представник позивача договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.03.2016 року також ніким не оспорювався.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
За приписами ч. 5 ст.3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (ч. 6, ч. 7ст.3 Закону України «Про іпотеку» ) .
За положеннями ч. 1, ч. 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: 1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, установленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»; 2) право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, установленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» .
Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя.
Виходячи з системного тлумачення ст. ст. 16, 572, 589 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 5 Закону України «Про іпотеку», ураховуючи роз'яснення, викладені у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року №5 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна", позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі №496/457/16-ц).
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України встановлено імперативний обов'язок щодо доказування і подання доказів у цивільному процесі, а саме зазначеною нормою вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Стаття 13 ЦПК України регулює диспозитивність судового процесу.
Частиною 1 ст.13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідачем доводи позивача належними та допустимими доказами не спростовано.
Треті особи, залучені до участі в розгляді справи судом, знехтували своїми процесуальними права щодо надання доказів та пояснень, у судові засідання не з'являлися, в той час як були повідомлені належним чином.
Зважаючи на ту обставину, що накладення арешту має своїм наслідком заборону відчуження арештованого майна, ним порушується право іпотекодержателя, належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше накладення арешту, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги та зняти арешт з належної позивачу квартири АДРЕСА_1, які накладені на підставі: постанови №32657717 від 21.05.2012 року виданої відділом ДВС Оболонського РУЮ в м. Києві; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №32475720 від 08.05.2012 року виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; постанови К.С. №56-2548, виданої 19.03.2010 року Прокуратурою Печерського району м. Києва.
Відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України суд вважає доцільним стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати у розмірі 1 920,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією про їх оплату (а.с.29).
На підставі ст. 319, 391, 1077 ЦК України; ст. 1, 3, 5, 33 ,37 ЗУ «Про іпотеку», керуючись ст. 12, 13, 81, 133, 141, 223, 259, 263, 264, 265, 280-281 ЦПК України, суд
Позов - задовольнити.
Зняти арешти з квартири АДРЕСА_1), яка відповідно до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 03.03.2016 року, посвідченого Смоляніновою О.Я. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, за реєстровим номером 595 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 424070280000), належить ОСОБА_1 на праві власності, накладені на підставі: постанови №32657717 від 21.05.2012 року виданої відділом ДВС Оболонського РУЮ в м. Києві; постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження №32475720 від 08.05.2012 року виданої відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві; постанови К.С. №56-2548, виданої 19.03.2010 року Прокуратурою Печерського району м. Києва.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлено 11 квітня 2018 року.
Суддя: Н.О. Яценко