печерський районний суд міста києва
Справа № 757/64620/16-ц
"11" квітня 2018 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Литвинової І. В.,
при секретарі судових засідань Чепізі Є. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-31» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суми інфляційних, пені, трьох відсотків річних, -
Позивач у грудні 2016 року звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 199 247 грн. 55 коп., що складається з суми основного боргу за надання послуг по охороні об'єктів та збереження майна та матеріальних цінностей, у розмірі 93600 грн., інфляційних втрат у розмірі 2995 грн. 20 коп., пені у розмірі 525 грн. 54 коп. та три відсотки річних у розмірі 102 126 грн. 81 коп.
Ухвалою судді від 17.01.2017 у справі відкрито провадження, а ухвалою суду від 22.03.2017 провадження зупинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 ЦПК України у редакції Закону чинній на час постановлення, а саме до залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 28, 47/.
На запит суду Шостою київською державною нотаріальною конторою ГТУЮ у м. Києві надано Інформаційну довідку із Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори) та Інформаційну довідку із Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), з якого відомо, що спадкова справа була заведена та свідоцтва про право на спадщину видавалися /а. с. 53, 54, 55-62/.
Стороні позивача неодноразово направлялася судова кореспонденція з повідомленням про можливість ознайомитися з матеріалами справи, зокрема із інформаційними довідками із Спадкового реєстру (заповіти / спадкові договори, спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину), для встановлення позивачем осіб спадкоємців померлого відповідача, щоб звернутися до суду з клопотанням про залучення правонаступника (-ів), згідно з порядком, передбаченим ст. ст. 43, 254 ЦПК України, за адресою, що зазначена у його вихідних заявах та за адресою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка повернулася до суду без вручення адресату, з відміткою про те, що адресат вибув або, що адреса неправильно зазначена (відсутня).
08.02.2018 вказане повідомлення опубліковано на офіційному вебсайті Судової влади України. Окрім того, електронна копія ухвали судді від 14.02.2018 та судових повісток про виклик до суду були направлена на адресу електронної пошти позивача, що наявна у матеріалах справи.
Ухвалою судді від 14.02.2018 у справі провадження поновлено /а. с. 76-77/.
У судові засідання 14.03.2018 та 11.04.2018 представник позивача не з'явився, будучи повідомленим належним чином, не повідомив суду про причини неявки, заяви або клопотання з процесуальних питань до суду не надходили від нього.
Положеннями статті 13 ЦПК України встановлено позицію диспозитивності цивільного судочинства, а саме передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, у тому числі, реалізовує своє право на захист.
За частиною 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Законодавець у ст. 121 ЦПК України стосовно розумності процесуальних строків вказав, що строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню цивільного судочинства.
В контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, яка поряд з практикою Європейського Суду з прав людини, є джерелом права в Україні «розумність тривалості провадження повинна оцінюватися у світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади та важливість предмета спору для заявника».
Являючись ініціатором даного позовного провадження позивач повинен приймати заходи для всебічного та об'єктивного розгляду справи з дотриманням розумних строків, не порушувати баланс захисту як своїх прав, так і прав відповідача.
У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Так, Європейський суд з прав людини відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до суду, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи (остаточне рішення у справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017)), про що, зокрема, свідчить те, що він не звертався до суду за інформацією щодо її стану розгляду.
Листом Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Згідно з приписами пункту 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, суд констатує факт зловживання процесуальними правами стороною позивача: судові повістки позивач та її представник не отримують за зазначеними ними контактними адресами, із заявами про ознайомлення з матеріалами справи не зверталися до суду, заяви про розгляд справи за їхньої відсутності не було подано, що свідчить про те, що позивач не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи. Відтак, суд вбачає достатність підстав для залишення позовної заяви ТОВ «ВАЛ-31» без розгляду.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 14, 20 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1-13, 257, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВАЛ-31» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суми інфляційних, пені, трьох відсотків річних - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва.
Суддя І. В. Литвинова