Справа № 22-ц/793/463/18Головуючий по 1 інстанції
Категорія : 27 Степаненко О. М.
Доповідач в апеляційній інстанції
Ювшин В. І.
11 квітня 2018 року
м.Черкаси
Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Гончар Н.І., Сіренко Ю.В., Ювшина В.І.,
за участю секретаря: Попова М.В.,
учасники справи:
представник позивача адвокат ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики,
ухваленого під головуванням судді Степаненко О.М.
повний тест рішення виготовлено 10.01.2018 року.
ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що 11.06.2014 року ОСОБА_8 взяв у борг 3050 доларів США з встановленим строком повернення до 01.03.2015 року, що підтверджується розпискою. За користування коштами відповідач зобов'язувався сплачувати проценти в розмірі 50 доларів США в місяць. Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, кошти не повернув.
У зв'язку з чим ОСОБА_7 остаточно уточнивши свої позовні вимоги, просив суд стягнути із відповідача на його користь суму позики в розмірі 3050 доларів США та проценти в сумі 1500 доларів США за період з 01.03.2015 року по 01.09.2017 рік.
Рішенням Придніпровського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в сумі 4550 доларів США, що по курсу Національного Банку України на час ухвалення рішення складає 127163,40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, вимоги якої мотивував тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права і просить скасувати рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що жодного письмового договору позики з позивачем не укладав. Крім того зазначає, що районний суд не дослідив боргову розписку та не виявив справжню правову природу укладеного договору незалежно від найменування документа. Зазначений документ не засвідчений відповідно до ст. 95 ЦПК України, а тому не може слугувати в якості доказу по справі. Також ОСОБА_8 обґрунтовує своє непогодження з рішенням суду першої інстанції тим, що в 2014 році він ніяких позик від ОСОБА_9 не отримував, а нібито розписка лише засвідчує належність половини боргових зобов'язань за 2012 рік. Також апелянт заперечує домовленість між ним та ОСОБА_9 про проценти за користування позикою в розмірі 50 доларів США в місяць, а сама розписка не містить істотних умов договору позики. Також судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, так як розгляд справи проведено без підготовчого засідання.
В відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_7 заперечує доводи апеляційної скарги та зазначає, що при укладенні договору позики були дотримані всі істотні умови договору - розмір позики, проценти за користування позикою, строк отримання та повернення позики. Також ними додержана письмова форма договору. Договір позики підписаний відповідачем, який не спростував дану обставину належними та допустимими доказами. Посилання апелянта на порушення норм процесуального права ОСОБА_7 вважає не належними.
Відповідно до п. п. 8 п. 1 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII апеляційний суд Черкаської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Черкаського апеляційного суду в апеляційному окрузі.
Згідно статей 19 та 176 ЦПК України даний спір за ціною позову віднесений до малозначних.
Заслухавши сторону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Задовольняючи позов ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про стягнення боргу за договором позики суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Встановлено, що 11.06.2014 року ОСОБА_8 взяв у ОСОБА_7 в борг 3050 доларів США з терміном до 01.03.2015 року. За користування коштами відповідач зобов'язувався сплачувати проценти в розмірі 50 доларів США в місяць. Дані обставини підтверджуються розпискою написаною власноруч та підписаною ОСОБА_8
03.03.2015 року відповідач написав розписку про те, що він не сплачує проценти за користування позикою за період з 11.06.2014 року по 03.03.2015 рік у зв'язку з відсутністю коштів. (а.с.39)
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш, як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Даючи оцінку наданим позивачем на підтвердження укладення договору позики письмового доказу (розписки), суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що цей доказ не спростований та є підтвердженням факту укладення сторонами 11.06.2014 року договору позики, а саме того, що між ними виникли правовідносини з підстав, передбачених ч. 2 ст. 11 ЦК України.
Отже, між сторонами було досягнуто згоди стосовно всіх істотних умов договорів позики й розписки свідчать про їх укладення відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Встановивши наявність невиконаного боргового зобов'язання та вірно встановивши факти і відповідно їм правовідносини, постановивши рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права на підставі наявних та наданих сторонами належних та допустимих доказів, суд першої інстанції ухвалив правильне та справедливе рішення, яким задовольнив позовні вимоги ОСОБА_7
Посилання апелянта в своїй апеляційній скарзі про те, що він договору позики з позивачем не укладав і надана суду розписка, як доказ цього, належним чином не засвідчена, є безпідставним та не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки ґрунтується лише на припущеннях, так як закон не передбачає нотаріального посвідчення розписки про позику. При звернення позивача до суду з даним позовом 22.08.2017 року норма статті 95 ЦПК України, яка передбачає засвідчення копій наданих позивачем доказів стороною по справі не діяла, так як ЦПК України в даній редакції набрав чинності лише з 15.12.2017 року.
Апелянт ОСОБА_8 не оспорює договір позики повністю чи в частині сплати відсотків за користування позикою, а тому умови договору позики є чинними та повинні виконуватись.
Оспорюючи дійсність написання розписки, відповідач не ставив питання про проведення відповідної судової експертизи.
Договір позики містить всі необхідні істоті умови для даного виду правочинів, а тому доводи апелянта в цій частині є неприйнятними. Договір позики за своїм змістом відповідає принципу добровільності договорів.
ЦПК України в редакції чинній на початку розгляду справи не передбачав обов'язковості проведення підготовчого засідання.
Інші доводи апеляційної скарги ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції і не містять підстав для скасування чи зміни правильного рішення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 258-259, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів судової палати,
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року відхилити, а рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Н.І. Гончар
Ю.В. Сіренко
В.І. Ювшин
Повний текст постанови складено 11 квітня 2018 року