13 березня 2018 року суддя Апеляційного суду міста Києва Мосьондз І.А., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року,
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та порушенням норм процесуального законодавства.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що складений щодо нього протокол не відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оскільки в ньому неконкретно викладено суть правопорушення. Зокрема зазначено, що він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку, проте не вказано, у якому саме.
Також вважає, що у нього не було обов'язку виконувати вимогу працівника поліції щодо проходження огляду на стан сп'яніння, оскільки порушення п.2.5 ПДР України, на момент складання протоколу, полягало у відмові водія пройти такий огляд саме на вимогу працівника міліції.
Не підтверджуються викладені у протоколі обставини вчинення ним правопорушення і поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, на які суд послався у своєму рішенні, оскільки вказані особи не з'явилися до суду для надання пояснень по справі.
Натомість суд не взяв до уваги пояснення самого ОСОБА_1, а також свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що вони разом сиділи біля магазину та розпивали алкогольні напої. ОСОБА_1 підійшов до автомобіля, щоб взяти сигарети з салону. В цей час до нього підійшли працівники поліції і безпідставно звинуватили у керуванні автомобілем у стані сп'яніння. Оскільки він не здійснював керування автомобілем, з цих причин відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння.
Звертає увагу на те, що після складання протоколу його не відсторонили від керування транспортним засобом, що також свідчить про відсутність у нього ознак сп'яніння.
За наслідками апеляційного розгляду просить оскаржувану постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_7, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проаналізувавши апеляційні доводи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 15.10.2017 року о 02:10 год. керував автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_1, по вул. Щусєва в місті Києві з ознаками алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суддя, діючи у відповідності до вимог ст.245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення і обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Свій висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд першої інстанції обґрунтував доказами, які знаходяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення, поясненнями свідків, рапортом працівника поліції.
Суд апеляційної інстанції вважає таке рішення законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.
Зокрема, як правильно встановив суддя, про винуватість ОСОБА_1 свідчить складений щодо нього протокол про адміністративне правопорушення, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила. Також, протокол містить дані про свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, показаннями яких засвідчується факт відмови ОСОБА_1 від проходження перевірки на стан алкогольного сп'яніння, що не заперечується і самим апелянтом.
Окремими поясненнями свідків підтверджуються обставини, викладені в протоколі, щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, які узгоджуються також з іншими доказами, зокрема відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
З дослідженого судом апеляційної інстанції відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 у присутності двох свідків дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці за допомогою приладу Драгер, так і в медичній установі у лікаря-нарколога, посилаючись на те, що він не керував транспортним засобом.
Допитаний в суді апеляційної інстанції працівник патрульної поліції ОСОБА_8, який складав протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1, пояснив, що прибув на виклик з приводу бійки по вулиці Щусєва, 10 та побачив, як автомобіль «Volkswagen Caddy» паркувався на тротуарі біля магазину. Підійшовши ближче, побачив, що за кермом даного автомобіля перебував ОСОБА_1, який мав зовнішні ознаки алкогольного сп'яніння. На пропозицію пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер та у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відмовився у присутності двох свідків, посилаючись на те, що він не здійснював керування автомобілем.
Цим самим спростовуються апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що працівники поліції незаконно склали щодо нього протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння з тих підстав, що він не керував транспортним засобом.
Водночас, суд апеляційної інстанції не бере до уваги письмові пояснення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, оскільки вони є друзями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, перебували з ним на місці пригоди, розцінюючи їх такими, що своїми свідченнями дані особи намагаються сприяти уникнути ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Доводи ОСОБА_1 про те, що він не був зобов'язаний проходити огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції, також не ґрунтуються на вимогах закону.
Так, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», національна поліція була створена 02 липня 2015 року. Тобто, на момент складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вже діяв вищевказаний закон, а відтак інспектор поліції був уповноважений вимагати від водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп'яніння у встановленому законом порядку та складати протокол про адміністративне правопорушення.
Крім цього, положеннями ст.255 КУпАП визначений перелік службових осіб, які мають право складати протокол про адміністративне правопорушення, до яких належать посадові особи Національної поліції.
За таких обставин апеляційні доводи ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції порядку огляду його на стан алкогольного сп'яніння не відповідають фактичним обставинам справи.
Сукупність наявних у справі про адміністративні правопорушення доказів, які були належним чином досліджені та оцінені судом першої інстанції, дозволяє дійти обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На противагу цим доказам, судом не може прийматися до уваги як доказ невинуватості ОСОБА_1 та обставина, що він не був відсторонений від керування транспортним засобом працівниками патрульної поліції, оскільки вона не є достатньою для такого висновку.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, які б свідчили про незаконність судового рішення.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши обставини справи, суддя обґрунтовано дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 порушення п.2.5 ПДР та ухвалив законне рішення про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.130 КУпАП, яке суд апеляційної інстанції залишає без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 13 грудня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І. Мосьондз