03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Факс 284-15-77 е-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Апеляційне провадження № 22-ц/796/2898/2018 р. Головуючий у 1 інстанції - Савлук Т.В.
Справа № 755/12052/17 Доповідач - Мараєва Н.Є.
28.03.2018 р. Апеляційний суд міста Києва в складі суддів судової палати з розгляду
цивільних справ :
Головуючого - Мараєвої Н.Є.,
Суддів - Андрієнко А.М., Заришняк Г.М.
При секретарі - Гарматюк О.Д.
Розглянули у відкритому судовому засіданні в м.Києві
Цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 р.
в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про визнання транспортного засобу об'єктом спільної сумісної власності подружжя
Заслухавши доповідь судді Мараєвої Н.Є., пояснення осіб, які з»явилися, перевіривши
матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 1 грудня 2017 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання транспортного засобу об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати це рішення і постановити нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на незаконність даного рішення, зокрема, що суд неповно з»ясував обставини справи, не дав належної оцінки доказам, порушив норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до п.8 ч.1 Розділу XIIІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147VIII від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційній суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративної-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одинець), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, сторони з 25 квітня 1992 р. перебувають у зареєстрованому шлюбі (а.с. 4).
11 лютого 2015 року між ТОВ «Кий Авто Холдинг» та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля №РЧ- 13700.
Згідно ст.1 Предмет договору, продавець передає у власність покупцеві, а покупець приймає транспортний засіб - автомобіль DОККЕR, 2015 року випуску.
Пунктом 3.1. Договору встановлено, що ціна автомобіля на дату укладання даного Договору становить 428 708,00 грн. з урахуванням ПДВ, що також підтверджується даними видаткової накладної №53 від 24.02.2015 року.
Згідно Акту передачі-прийому автомобіля від 24.02.2015 р., ТОВ «Кий Авто Холдинг» передав, а ОСОБА_2 прийняв у відповідності до умов договору №РЧ-13700 від 11.02.2015 р. автомобіль RЕNАULТ DОККЕR, номер кузова НОМЕР_3, факт оплати вартості придбаного транспортного засобу підтверджується квитанцією ПАТ «Державний експортно-імпортний банк» №116160378 від 18.02.2015 р. (а.с. 9, 13).
Згідно даних, викладених у довідці Регіонального сервісного центру в м. Києві МВС, станом на 15.11.2017 року автомобіль RЕNАULТ DОККЕR, 2015 року випуску, синього кольору, номер кузова НОМЕР_3, номерний знак НОМЕР_1, значиться зареєстрованим за громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації якого зазначено: АДРЕСА_1. Зняття з обліку та перереєстрація вищевказаного автомобіля на іншого власника не проводилася.
Так, звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом позивачка, зокрема, зазначала, що відповідач заперечує те, що зазначений вище автомобіль є спільною власністю подружжя.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачем було визнано цей позов, про що він надав суду відповідну заяву (а.с.27).
Згідно ст.328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).
Згідно ст.ст.63, 65 СК України регламентовано здійснення подружжям права спільної сумісної власності, а саме : дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об»єктом права спільної сумісної власності.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особо може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.174 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення) позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 р. за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Визнання позову - це спрямована на припинення цивільного процесу безумовна згода відповідача виконати матеріально-правові вимоги позивачу, виражена у встановленій законом процесуальній формі.
Визнаючи позов повністю, відповідач відмовляється від захисту проти всіх пред'явлених до нього матеріально-правових вимог позивача. У такому разі суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.174 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи судом першої інстанції не було встановлено жодних обставин, які б свідчили про те, що визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, докази таких порушень відсутні. Суду апеляційної інстанції такі докази також не надано.
За таких обставин, судова колегія вважає, що з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову погодитися не можна.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення на час його постановлення, судова колегія вважає, що оскільки, в матеріалах справи відсутні докази того, що визнання відповідачем позову суперечить вимогам закону, або порушує чиїсь законні права, свободи чи інтереси, то відповідно до вимог ч.4 ст.174 ЦПК України (в редакції, чинній на час постановлення рішення), а також викладених вище вимог закону, - позовні вимоги підлягають задоволенню.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволенню позовних вимог.
Керуючись ст.ст.268, 352, 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 1.12.2017 р. - скасувати і постановити нове, яким позов задовольнити, визнати автомобіль RЕNАULТ DОККЕR, номер кузова НОМЕР_3, номер державної реєстрації НОМЕР_1 об»єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 10.04.2018 р.
Головуючий :
Судді :