3 квітня 2018 року м. Київ
Справа № 22-3023 Головуючий у1-й інстанції - Лісовська О.В.
Унікальний №754/1188/17 Доповідач - Пікуль А.А.
Апеляційний суд міста Києва. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А.А.
суддів Гаращенка Д.Р.
НевідомоїТ.О.
секретар Пузикова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Ерде Банк", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Паріс", про визнання незаконними вимог про усунення порушення за кредитним договором, припинення іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зняття заборони відчуження,-
У січні 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пред'явили позов до ПАТ "Ерде Банк" про визнання незаконними вимог про усунення порушення за кредитним договором, припинення іпотечного договору та договору про задоволення вимог іпотекодержателя, зняття заборони відчуження.
Позивачі просили визнати незаконними вимоги ПАТ "Ерде Банк" №500 від 6 грудня 2016 року та №501 від 6 грудня 2016 року про усунення порушення за кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року; визнати припиненим іпотечний договір від 12 вересня 2011 року, реєстраційний №2762, укладений між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3; визнати припиненим договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 вересня 2011 року, реєстраційний №2764, укладений між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3; зняти заборону відчуження нерухомого майна, накладену ПН КМНО Коноваловою Е.А., у зв'язку з укладення іпотечного договору, запис про заборону відчуження від 12 вересня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11598688.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № К-197/11, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 46 000 доларів США із строком повернення до 11 вересня 2012 року та сплатою відсотків в розмірі 17% річних. 12 вересня 2011 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передає в іпотеку нерухоме майно - трьох кімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв.м., загальною площею 92,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності. Крім того, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, за змістом якого звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу права власності до іпотекодержателя. 17 грудня 2016 року позивачами отримано вимоги відповідача від 6 грудня 2016 року № 500 та за № 501 про усунення порушення за кредитним договором, з якими позивачі не погоджуються оскільки відповідні вимоги направлені без розрахунку заборгованості, а тому вони вважають їх безпідставними. Крім того, термін остаточного повернення кредиту було визначено Договором - 11 вересня 2012 року, а вимоги датовані 6 грудня 2016 року, тобто поза межами строків позовної давності, які в загальному складають 3 роки. А тому, Банк не має права на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року за безпідставністю заявлених вимог відмовлено в позові у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.168-173).
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач, ПАТ "Ерде Банк", у визначений судом строк не подав.
Відповідно до ч.6 ст. 147 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Підпунктом 8) п. 1 Розділу XIII " Перехідні положення" ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017) установлено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
2 квітня 2018 року, до початку розгляду апеляційного розгляду справи, ТОВ "ФК "Паріс" подав до суду заяву про заміну відповідача правонаступником, відповідно до якої просив замінити відповідача у справі №754/1188/17 ПАТ "Ерде Банк" на належного відповідача (правонаступника) - ТОВ "ФК "Паріс" (т.1, а.с.227).
Свою заяву обґрунтовує тим, що ТОВ "ФК "Паріс" є правонаступником ПАТ "Ерде Банк" за Кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року та за Іпотечним договором б/н від 12 вересня 2011 року на підставі Договору про відступлення прав вимоги від 5 грудня 2017 року та Договору про відступлення прав за договором іпотеки від 16 лютого 2018 року та Акту приймання-передачі від 5 грудня 2017 року.
На підтвердження викладених в заяві обставин представник ТОВ "ФК "Паріс" до заяви додав копію Договору №К197/11 від 5 грудня 2017 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, копію Акту прийому-передачі документів від 5 грудня 2017 року до договору №К197/11 від 5 грудня 2017 року, копію Договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 16 лютого 2018 року, копію Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки від 16 лютого 2018 року, копію Виписки з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.229-240).
Вивчивши мотиви поданої заяви, дослідивши додані до заяви матеріали, заслухавши думку учасників справи: відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які заперечували проти залучення до участі у справі правонаступника ПАТ "Ерде Банк", апеляційний суд прийщов до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про заміну відповідача правонаступником, враховуючи наступне.
Відповідно до положень ст.55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
В даному конкретному випадку відповідно до Договору №К197/11 від 5 грудня 2017 року про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та Договору про відступлення прав за договором іпотеки від 16 лютого 2018 року відбулась заміна кредитора у зобов'язанні за Кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року та за Іпотечним договором б/н від 12 вересня 2011 року з ПАТ "Ерде Банк" на ТОВ "ФК "Паріс".
Наведені обставини дають апеляційному суду підстави замінити відповідача у справі ПАТ "Ерде Банк" його правонаступником - ТОВ "ФК "Паріс".
В суд апеляційної інстанції представник ПАТ "Ерде Банк" не з'явився, про місце та час апеляційного розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток завчасно - 19 березня 2018 року. (а.с.216, 217).
Представник ТОВ "ФК "Паріс" також не з'явився в суд апеляційної інстанції. У поданій до суду заяві про заміну відповідача правонаступником від 2 квітня 2018 року про розгляд справи наявне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості підготувати відзиву та заперечень на апеляційну скаргу.
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність представника відповідача, відхиливши клопотання представника ТОВ "ФК "Паріс" оскільки відповідно до ч.2 ст.55 ЦПК України усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив, а відповідно до положень ч.2 ст. 372 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення позивачів, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
В рамках даної справи сторонами не оспорюються наступні обставини, встановлені районним судом.
12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_4 укладено Кредитний договір № К-197/11, згідно з умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику грошові кошти на споживчі цілі у розмірі 46 000 доларів США із строком повернення до 11 вересня 2012 року та сплатою відсотків в розмірі 17% річних.
12 вересня 2011 року в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_4 за кредитним договором між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3 укладено Іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_3 передає в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру житловою площею 46,50 кв.м., загальною площею 92,70 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить іпотекодавцю на праві власності.
Крім того, 12 вересня 2011 року між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3 було укладено Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, відповідно до якого звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу права власності до іпотекодержателя.
17 грудня 2016 року позивачами отримано вимоги відповідача від 6 грудня 2016 року за № 500 та за № 501 про усунення порушення за кредитним договором, відповідно до змісту яких загальна заборгованість складає 75 295,13 доларів США.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання незаконними вимог ПАТ "Ерде Банк" №500 від 6 грудня 2016 року та №501 від 6 грудня 2016 року про усунення порушення за кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року; визнання припиненим іпотечного договору від 12 вересня 2011 року, реєстраційний №2762, укладеного між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3; визнання припиненим договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 12 вересня 2011 року, реєстраційний №2764, укладеного між ПАТ "Ерде Банк" та ОСОБА_3; зняття заборони відчуження нерухомого майна, накладену ПН КМНО Коноваловою Е.А., у зв'язку з укладення іпотечного договору, запис про заборону відчуження від 12 вересня 2011 року, реєстраційний номер обтяження 11598688, районний суд дійшов висновку про відповідність оспорюваних вимог №500 та №501 положенням Закону України "Про іпотеку". Крім того, районний суд вважав, що сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, відповідно, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку". Вимога щодо зняття заборони відчуження нерухомого майна, випливає з визнання договорів припиненими, а тому, як похідна від основних вимог, також не можу бути задоволена.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що висновки районного суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення заявленого співпозивачами позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.137-141).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не містить, в ході апеляційного розгляду позивачі також не навели таких обставин.
При перевірці доводів апеляційної скарги позивачів апеляційним судом встановлено наступне.
В апеляційній скарзі позивачі посилаються на незаконність вимог ПАТ "Ерде Банк" №500 від 6 грудня 2016 року та №501 від 6 грудня 2016 року про усунення порушення за кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року, оскільки розмір за загальної заборгованості за кредитним договором, зазначений у вимогах, становить в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ 1 927 512 грн. 80 коп.
При цьому, позивачі посилаються на рішення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Ерде Банк" від 18 квітня 2014 року, відповідно до якого в односторонньому порядку було переведено та зафіксовано суму заборгованості за кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року у розмірі 394 242 грн. в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ. Дану суму як заборгованість за Кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року було включено до ліквідаційної маси банку.
Ці доводи не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За правилом ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК України).
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували викладені в позовній заяві обставини щодо безпідставного збільшення розміру заборгованості за Кредитним договором №К-197/11 від 12 вересня 2011 року після рішення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ "Ерде Банк" від 18 квітня 2014 року.
При співставленні вимог про усунення порушення із змістом рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки апеляційним судом встановлено, що сума заборгованості за тілом кредиту у обох цих документах є однаковою - 46 000 доларів США, розмір відсотків за користування кредитними коштами у вимозі від 06 грудня 2016 року збільшився з 3 323 доларів США 50 центів у квітні 2013 року до 29295 доларів США 31 цент у грудні 2016 року. (а.с.23-27).
Сума боргу у національній валюті - гривні, збільшилася у зв'язку із значним підвищенням протягом означеного періоду курсу долара США.
Під час апеляційного розгляду ОСОБА_3 повідомив суду, що рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки від 18 квітня 2013 року оскаржувалось позивачами у судовому порядку і, після визнання його у 2016 році незаконним, позивачам були пред'явлені оскаржувані в рамках даного спору вимоги.
Таким чином, сторона позивача вдається до перекручування обставин справи на свою користь - у одній справі оскаржує рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки як незаконне, у іншій справи покликається на це рішення як таке, що підтверджує розмір заборгованості.
Відтак у суду відсутні підстави вважати, що оскаржувані вимоги №500 від 6 грудня 2016 року та №501 від 6 грудня 2016 року є незаконними у зв'язку з безпідставністю збільшення розміру кредитної заборгованості.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставного пред'явлення відповідачем оскаржуваних вимог з огляду на положення п.7 ч.11 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", апеляційний суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Частиною першою статті 259 ЦК України закріплено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Разом із тим згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У даному випадку спір про стягнення заборгованості за кредитним договором за позовом ПАТ "Ерде Банк" до ОСОБА_4 в рамках даної справи не розглядається, заява про застосування позовної давності у такому спорі до суду першої інстанції не подавалася, а тому відсутні правові підстави для застосуванням судом позовної давності.
Водночас, ураховуючи у контексті положень ч.5 ст. 267 ЦК України ту обставину, що, як вже зазначено вище, рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Ерде Банк" про звернення стягнення на предмет іпотеки від 18 квітня 2013 року оскаржувалось позивачами у судовому порядку, а оскаржувані вимоги були пред'явлені позивачам після визнання його у 2016 році незаконним (за твердженням сторони позивача під час апеляційного розгляду), у суду при здійсненнісудового контролю за правомірністю таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту є достатньо підстав вважати поважними причини пропущення позовної давності.
Доводи апеляційної скарги про неправильність висновків районного суду щодо безпідставності посилань позивачів на сплив позовної давності, як на підставу припинення спірних договорів, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України "Про іпотеку"). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і за загальним правилом є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 цього Закону).
Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Зміст цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.
Так, згідно з абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання. Натомість такої підстави для припинення іпотеки, як сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора за основним зобов'язанням, цей Закон не передбачає.
За загальним правилом зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (частини перша та друга статті 598 ЦК України).
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України, норми якої передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609).
Спливу позовної давності як підстави для припинення зобов'язання норми глави 50 "Припинення зобов'язання" ЦК України не передбачають.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За правилами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Наслідки спливу позовної давності визначаються статтею 267 ЦК України.
Згідно з приписами цієї статті особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовної давності. Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Таким чином, позовна давність пов'язується із судовим захистом суб'єктивного права особи в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Якщо упродовж установлених законом строків особа не подає до суду відповідного позову, то за загальним правилом ця особа втрачає право на позов у розумінні можливості в судовому порядку здійснити належне їй цивільне майнове право. Тобто сплив позовної давності позбавляє цивільне суб'єктивне право здатності до примусового виконання проти волі зобов'язаної особи.
Отже, за загальним правилом ЦК України зі спливом позовної давності, навіть за наявності рішення суду про відмову в позові з підстави пропущений позовної давності, зобов'язання не припиняється.
Аналіз положень статті 17 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв'язку зі статтями 256), 266, 267, 509, 598 ЦК України дає підстави для такого висновку.
Якщо інше не передбачене договором, сплив позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки (зокрема, й за наявності рішення суду про відмову в цьому позові з підстави пропущення позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов'язання за кредитним договором і, отже, не може вважатися підставою для припинення іпотеки за абзацом другим частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 5 липня 2017 р. у справі № 6-1840цс16).
Посилання позивачів в апеляційній скарзі на порушення судом норм процесуального прав у зв'язку з тим, що суд не постановив окремої ухвали у справі, також не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки постановлення окремої ухвали відповідно до ст.262 ЦПК України є правом суду, а не його обов'язком. У даному випадку незабезпечення виконання ухвали суду про забезпечення позову не потягло за собою порушення прав позивачів.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга позивачів не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 10 квітня 2018 року.
Головуючий: А.А. Пікуль
Судді: Д.Р. Гаращенко
Т.О. Невідома