вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 757/24807/15-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/1723/2018Головуючий у суді першої інстанції - Гладун Х.А. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
04 квітня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі:
суддя-доповідач ОніщукМ.І.,
судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,
секретар Горбачова І.В.,
за участю:
представника позивача Білеки Ю.І.,
відповідача ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Печерського району м. Києва від 28 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Техно-Сервіс-1» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
У липні 2015 року ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача шкоду в порядку регресу в розмірі 53 759 грн. 30 коп.
В обґрунтування заявлених вимог вказувало, що з вини відповідача сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний на праві власності ОСОБА_6 автомобіль. На час ДТП ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1». Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2015 з позивача на користь потерпілого ОСОБА_6 стягнуто 53 759 грн. 30 коп. майнової шкоди. 11.06.2015 вказана сума була перерахована позивачем ОСОБА_6 Відтак, посилаючись на ч. 1 ст. 1191 ЦК України, позивач просив позов задовольнити (а.с. 2, 3).
Під час розгляду справи позивач доповнив підстави позову та вказуючи на те, що шкода була завдана відповідачем не при виконанні трудових обов'язків, а також при самовільному використанні автомобіля, посилаючись на ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. 7 ст. 134 КЗпП України просив стягнути шкоду в порядку регресу у визначеному раніше розмірі (а.с.44-46).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28.02.2017 позов задоволено - стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» 53 759 грн. 30 коп. та судові витрати в розмірі 537 грн. 60 коп. (а.с. 95-97).
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог. Вказує, що суд дійшов безпідставного та необґрунтованого висновку про те, шкода була заподіяна ним не при виконанні трудових обов'язків, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлений факт його перебування у трудових відносинах з позивачем, а також факт вчинення ДТП під час виконання своїх трудових обов'язків, що виключає його повну матеріальну відповідальність (а.с. 122-125).
Насамперед слід зазначити, що Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.
У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Відповідно до п. 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
Пунктом 8 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.
В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене відповідно до вимог закону.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач заподіяв шкоду позивачу не при виконанні ним трудових обов'язків, а тому, враховуючи виплату позивачем майнової шкоди потерпілій особі, останній, в силу положень ч. 1 ст. 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи (відповідача).
Суд апеляційної інстанції не може погодитись з указаним висновком суду та, як наслідок, з ухваленим судом рішенням, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що наказом ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» № 24 від 24.10.2011 ОСОБА_4було прийнято на роботу на посаду водія з 24.10.2011 (а.с. 4).
03.02.2014 о 14 год. 40 хв. водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Фіат Добло», д/н НОМЕР_1, на перехресті вул. Волго-Донська - пров. Руднєва у м. Києві по другорядній дорозі на перехресті нерівнозначних доріг не надав проїзд автомобілю «КІА», д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_6, внаслідок чого відбулося зіткнення та пошкодження зазначених автомобілів, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність визначена ст. 124 КУпАП.
Постановою Дарницького районного суду від 06.03.2014, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с. 12).
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2015 задоволено частково позов ОСОБА_6 до ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди завданої дорожньо-транспортною пригодою. Стягнуто з ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» на користь ОСОБА_6 47 399 грн. 35 коп. майнової шкоди, 1 500 грн. моральної шкоди та 4 859 грн. 95 коп. судових витрат, а всього 53 759 грн. 30 коп. (а.с.5-8).
На виконання вказаного судового рішення позивачем, 11.06.2015 була перерахована сума у розмірі 53 759 грн. 30 коп. на рахунок потерпілого ОСОБА_6, що підтверджується випискою по особовим рахункам ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» (а.с. 9-11).
У зв'язку з виплатою потерпілому шкоди заподіяної відповідачем, який перебував у трудових відносинах з позивачем, останній звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача заподіяну майнову шкоду в порядку регресу.
Встановивши вищевказані обставини справи та керуючись ст. 1191 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованість вимог та, як наслідок, наявність правових підстав для задоволення позову.
Проте, дійшовши такого висновку, суд першої інстанції визнав встановленими обставини, що мають значення для справи, які є недоведеними та неправильно застосував норми матеріального права.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України (яка була застосовано судом до спірних правовідносин) особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Разом з цим, встановлено, що сторони у справі на час дорожньо-транспортної пригоди перебували у трудових відносинах, у зв'язку з цим питання матеріальної відповідальності працівника (відповідача) за шкоду заподіяну підприємству (позивачу) врегульовано нормами Кодексу законів про працю України.
Згідно із пунктом 7 ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач заподіяв шкоду позивачу не при виконанні ним трудових обов'язків виходячи лише з наданого позивачем акту про відсутність на роботі від 03.02.2014, зі змісту якого вбачається, що відповідач був відсутній на роботі 03.02.2014 без поважних причин з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., а також на території ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» був відсутній автомобіль, яким керував відповідач (а.с. 47).
Проте, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19.02.2015, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_4 перебував з ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» у трудових відносинах та вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання своїх трудових обов'язків.
Більш того, зі змісту судового рішення вбачається, що ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1», представник якого приймав участь у розгляді справи, не заперечувало ту обставину, що ОСОБА_4 вчинив дорожньо-транспортну пригоду під час виконання своїх трудових обов'язків (а.с.5-8).
Таким чином, ТОВ «Фірма Техно-Сервіс-1» погодилось з рішенням суду (з встановленими судом фактичними обставинами справи) і виконало його (а.с. 9-11).
У відповідності з вимогами ч. 3 ст. 61 ЦПК України (яка була чинною на день ухвалення рішення) обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Аналогічна за змістом правова норма містить й у ч. 4 ст. 82 ЦПК України у чинній редакції.
Отже, у суду першої інстанції були відсутні належні правові підстави для висновку про те, що відповідач заподіяв шкоду позивачу (роботодавцю) не при виконанні своїх трудових обов'язків.
Водночас, необхідно зауважити, що ч. 1 ст. 132 КЗпП передбачено, що за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.
Однак вимог про стягнення з відповідача шкоди у розмірі середнього місячного заробітку, у відповідності до положень ст. 132 КЗпП України, позивачем не заявлено, а відтак, з огляду на диспозитивність цивільного судочинства (ч. 1 ст. 13 ЦПК України), суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості застосування положень ст. 132 КЗпП України, оскільки позивачем не було заявлено вимог з цих підстав, адже останній вважає, що шкоди йому завдано не під час виконання відповідачем трудових обов'язків.
Частиною 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції у зв'язку недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позову.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Рішення Печерського району м. Києва від 28 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Техно-Сервіс-1» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Техно-Сервіс-1» до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного суду.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді Л.Д. Українець
В.А.Шебуєва
Повний текст постанови складений 10 квітня 2018 року.