Провадження № 2-а/760/734/18
в справі №760/13990/17
27 лютого 2018 року Солом'янський районний суд м. Києва
В складі: головуючого судді - Лазаренко В.В.
з участю секретаря - Каліщук М.В.
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
представника третьої особи - Рашевського В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти № 8 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенанта поліції Жовновського А.В. про скасування постанови, -
31.07.2017 позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора роти № 8 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенанта поліції Жовновського А.В. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії АР № 444429 від 21.07.2017, а дії інспектора щодо її складення незаконними.
В обґрунтування вимог представник позивача посилається на те, що позивач 27.07.2017 року, о 10 год. 35 хв., керуючи автомобілем OPEL ACTRA, д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зупинку в районі пл. Вокзальна, 1 в м. Києві. Після цього, до нього підійшов відповідач, незрозуміло відрекомендувавшись, звинуватив позивача у порушенні п. 15.6 «ґ» ПДР України, а саме: зупинка на перехресті, потім попросив передати йому реєстраційні документи на автомобіль та водійське посвідчення і виніс постанову в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, якою накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн..
Вважає дану постанову незаконною, оскільки зупинка на пл. Вокзальній в м. Києві не заборонена ПДР України, про що позивач повідомив відповідача.
Крім того, відповідачем не було зачитано позивачу змісту ст. 268 КУпАП, не виконані вимоги ст. 251 КУпАП, необґрунтовано відхилено клопотання позивача про перенесення розгляду справи до УПП у м. Києві, він не зміг скористатися правом на допомогу адвоката, більш того відповідач заборонив участь адвоката у справі, а також позивачу не було надано можливості заявити клопотання про надання йому часу для вивчення матеріалів справи та підготовки до дачі пояснень.
Також, відповідачем не було надано жодних доказів щодо порушення позивачем п. 15.6 «ґ» ПДР України та при накладенні адміністративного стягнення не враховано особу, матеріальний стан правопорушника та інші обставини, які слід враховувати при накладені адміністративного стягнення, відповідно до ст. 33 КУпАП.
А тому, вважає дії інспектора при складенні постанови про адміністративне правопорушення незаконними, а постанову протиправною та просить її скасувати.
В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та підтвердили обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, його представник, який є і представником третьої особи в своїх письмових запереченнях на позов посилається на недостовірність, необґрунтованість та незаконність вимог позивача та просить в задоволенні позову відмовити. Обставини, викладені в письмових запереченнях, представник відповідача та третьої особи підтвердив і в судовому засіданні.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.07.2017 інспектором роти № 8 батальйону №2 Управління патрульної поліції у м. Києві лейтенантом поліції Жовновським А.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія АР № 444429, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255, 00 грн..
Відповідно до змісту вказаної постанови сутність адміністративного правопорушення допущеного ОСОБА_1 полягає у тому, що він 21.07.2017 року, о 10 год. 35 хв., керуючи автомобілем OPEL ACTRA, д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зупинку транспортного засобу на перехресті вул. Симона Петлюри та пл. Вокзальна в м. Києві, чим порушив п. 15.9 «ґ» ПДР України.
Суд вважає, що підстави для скасування постанови відповідача відсутні з огляду на наступне.
Пункт п. 15.9 «ґ» ПДР України передбачає, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Отже, відповідачем вірно кваліфіковані дії позивача за ч. 1 ст. 122 КУпАП, та застосовано стягнення в межах санкції статті.
При цьому, позивач не спростовує факту зупинки ним транспортного в місці, зазначеному в постанові про накладення адміністративного стягнення, а посилається не те, що в даному місці зупинка не заборонена, що спростовується вищенаведеними нормами закону та фотознімками з місця вчинення правопорушення, з яких вбачається, що автомобіль позивача зупинений саме на перехресті.
Щодо посилань позивача на те, що відповідачем було відхилено його клопотання про перенесення розгляду справи до Управління патрульної поліції, то суд вважає, що дане рішення відповідача було обґрунтованим оскільки, як визначено ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення розгляд справ про правопорушення, передбачені, зокрема частинами першою, другою і третьою ст. 122 цього кодексу, покладено на органи внутрішніх справ (Національну поліцію).
Від імені органів внутрішніх справ (Національної поліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право: за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 122, - уповноважені працівники підрозділів патрульної служби Національної поліції, які мають спеціальні звання.
Відповідно до ст.283 КпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Таким чином з урахуванням вище приведених норм права вбачається, що відповідач як працівник підрозділу Національної поліції, що забезпечує безпеку дорожнього руху уповноважений зупиняти транспортний засіб, складати протокол та виносити постанову про притягнення до адміністративної відповідальності.
Ч. 2 ст. 276 КУпАП передбачає,що справи про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема ст. 122 (коли правопорушення вчинено водієм) цього Кодексу, можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 25-рп/2015 від 26.05.2017 року, щодо роз'яснення положень ст. 276 КУпАП, зокрема поняття «за місцем вчинення правопорушення» «за місцем його вчинення», дане поняття визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» № 596-VІІІ від 14.06.2015 року, до ст. 222 КУпАП було внесено зміни, в частині того, що уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв». І дані положення Закону на момент винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 444429 не були визнані неконституційними, а тому, вимоги позивача про перенесення розгляду справи до Управління патрульної поліції були необґрунтованими і відповідач правомірно відмовив позивачу в задоволені даного клопотання.
Посилання позивача на те, що відповідачем не були йому роз'яснені його права, порушено його право на захист, а також не надано часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки до дачі пояснень не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Так, з наданого представником третьої особи та дослідженого судом відеозапису, здійсненого за допомогою спеціального пристрою з функцією фото-, кінозйомки, розташованого на елементах однострою поліцейського, на місці вчинення адміністративного правопорушення, вбачається, що відповідачем було дотримано процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема роз'яснено права і обов'язки позивачу, запропоновано надати пояснення, при цьому протягом усього періоду розгляду справи позивач не був позбавлений можливості залучити до участі в справі захисника, більш того, посилався на те, що його пасажир є адвокатом та вразі необхідності може надати правову допомогу.
А тому, доводи позивача в цій частині суд визнає необґрунтованими.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення не було враховано особу правопорушника, його майновий стан та інші обставини, передбачені ст. 33 КУпАП, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Отже, як вбачається з вищенаведеної норми, її вимоги не поширюються на випадки накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі, до яких, зокрема, і відносяться правопорушення, передбачені ст. 122 КУпАП.
А тому, враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно дослідженні всіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення.
Висновок про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП повністю відповідає встановленим обставинам та матеріалам справи. Стягнення за адміністративне правопорушення накладено у межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
В силу положень ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки підстави для скасування оскаржуваної постанови судом не встановлені, в задоволенні адміністративного позову належить відмовити.
Керуючись ст.ст. 122, 222, 251, 252, 254, 256, 268, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 2, 4-5, 7-10, 72-78, 19, 241-244, 286, Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора роти № 8 батальйону № 2 Управління патрульної поліції у м.Києві лейтенанта поліції Жовновського А.В. про скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення буде складено 12 березня 2018 року.
Суддя В.В.Лазаренко