Іменем України
10 квітня 2018 року
Київ
справа №357/7575/16-а
адміністративне провадження №К/9901/10567/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Гімона М.М., Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області в складі судді Рябченко Л.А. від 25.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С., Бєлової Л.В. від 06.10.2016 у справі №357/7575/16-а за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про визнання протиправним рішення та зобов"язання призначити пільгову пенсію,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області від 11 травня 2016 року № 751 щодо відмови в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, зобов'язання призначити пільгову пенсію відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зменшенням пенсійного віку.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом першої та апеляційної інстанції не взято до уваги, що ОСОБА_2 втрачено посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987-1993 р.р. 4 категорії, з приводу чого він звернувся до УПСЗН з питанням надання дублікату вказаного посвідчення, однак на момент звернення бланків посвідчень не було в наявності. А тому вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку винесено без дослідження всіх фактичних обставин справи.
В запереченні на касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області просить касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 липня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року апеляційного суду без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 листопада 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судами встановлено, 12 лютого 2016 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 подав до УПФУ в м. Білій Церкві Київській області заяву про призначення пенсії на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановленої форми (додаток №2).
Рішенням Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київській області від 11 травня 2016 року № 751 ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та роз'яснено, що він матиме відповідне право в разі надання оригіналу посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи чи належним чином завіреної копії, а також довідки про період проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог.
Перевіряючи правильність встановлення обставин справи судами першої та апеляційної інстанції та його висновків, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.55 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше 4 років, на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Згідно з пп. « 5» абзацу 6 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (зі змінами внесеними згідно з Постановою правління Пенсійного фонду України №13-2 від 30.07.2015) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, за документ, що засвідчує особливий статус особи, приймається посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на день звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії та на день прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії від 11 травня 2016 року, позивач не надав відповідних документів, що посвідчують його статус потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та/або підтвердження про неможливість отримання дублікату.
При цьому, з наданих до суду першої інстанції доказів, встановлено, що ОСОБА_2, довідка, на яку він посилається в своїй касаційній скарзі від 19 червня 2017 року № 226/07, видана начальником Басейнового управління водних ресурсів річки Рось, з приводу втрати посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю у 1987-1993 р.р. 4 категорії НОМЕР_1 не надавалась останнім разом з заявою про призначення пенсії. (а.с. 32 зворотній бік).
В контексті наведеного, вирішуючи правові спори у справах цієї категорії, суд повинен досліджувати правомірність рішення суб'єкта владних повноважень на момент його прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і домислах, а також тих фактичних обставинах, які на момент його ухвалення хронологічно ще не відбулися, проте ймовірно могли мати місце у майбутньому.
Таким чином, враховуючи, що позивач під час звернення до відповідача із відповідною заявою не надав необхідних документів для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», колегія суддів погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про правомірність відмови Управління пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київській області в призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку та, як наслідок, відсутність підстав до задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року - без змін.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон
Л.Л. Мороз
Судді Верховного Суду