05 квітня 2018 року
Київ
справа №816/650/17
адміністративне провадження №К/9901/3211/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів - Шарапи В.М., Данилевич Н.А.,
перевіривши заяву Полтавської міської ради
у справі за позовом Полтавської міської ради
до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування постанови,
Постановою Суду від 07 лютого 2018 року залишено в силі постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17 травня 2017 року, якою позов задоволено.
02 березня 2018 року до Суду від Полтавської міської ради надійшла заява в якій, посилаючись на порушення Судом підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства, зокрема, не вирішено питання про розподіл судових витрат, просили прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на користь Полтавської міської ради судові витрати зі сплати судового збору, за подачу касаційної скарги.
Пунктом 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єкта владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно із преамбулою Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Частиною другою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
Враховуючи, що Судом не було виявлено витрат Полтавської міської ради, як суб'єкта владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, Суд приходить до висновку що заява про прийняття додаткової постанови не може бути задоволена.
Керуючись статтями 4, 139, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд-
Відмовити Полтавській міській раді у прийнятті додаткової постанови у справі за позовом Полтавської міської ради до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М.Бевзенко
Судді В.М.Шарапа
Н.А.Данилевич