Номер провадження: 22-ц/785/2676/18
Номер справи місцевого суду: 509/1775/13-ц
Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.
Доповідач Заїкін А. П.
22.03.2018 року м. Одеса
Справа № 509/1775/13-ц
Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
- головуючого судді - Заїкіна А.П.,
- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,
за участю секретаря - Томашевської К.В.,
учасники справи:
- позивач - ОСОБА_4;
- відповідач - ОСОБА_5;
- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - 1) ОСОБА_6; 2) ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухваленого під головуванням судді Кириченка П.Л. 26 червня 2015 рокуо 14 годині 13 хвилині в смт. Овідіополь Одеської області,
встановила:
У травні 2013 р. ОСОБА_4звернувся до суду з неодноразово уточненим у вересні, жовтні, грудні місяці цього ж року, квітні 2014 р. та січні 2015 р. позовом, в якому остаточно просив здійснити поділ спільного сумісного майна подружжя.
Визнати за ОСОБА_4 право особистої власності на: 1) квартиру АДРЕСА_1 (літера «А-2»), у складі приміщень: - «2-1» - «2-7», загальною площею - 51,6 кв. м., житловою площею - 22,0 кв. м., підсобна - 29,6 кв. м.; 2) гараж літера «В», господарські споруди № 1, частину огорожі АДРЕСА_2; 3) легковий автомобіль марки «ВАЗ-11183», номер шасі - НОМЕР_1, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер - НОМЕР_2.
Визнати за ОСОБА_5 право особистої власності на: 1) квартиру № 1 житлового будинку за адресою - АДРЕСА_1 (літера «А-2»), у складі приміщень: - «1-1» - «1-8», загальною площею - 65,2 кв. м., житловою площею - 24,5 кв. м., підсобна - 40,7 кв. м.; 2) тамбур літера «а», загальною площею - 4,9 кв. м., гараж літера «Б», господарські споруди №№ 3, 4, 5 та частину огорожі № 2 за адресою - АДРЕСА_1; 3) плазмовий телевізор LG 32LA660V, холодильник INDESIT BIAA 13 F X, хлібопіч MOULINEX OW 110 E, пральну машину INDESIT WITE 107, блендер BRAUN MR 4050 HC V, газову плиту Nord 110-7A Evolution, газовий котел Sime Format DGT 30, м'який куток MONTE CARLO 2FREC, спальні меблі Lagro 410, кухонні меблі Indiana 5A, письмових стіл JBIU 2D2S, шкіряне крісло Re-lax 1.
Позовна заява обґрунтована тим, що з 05.05.2004 р. ОСОБА_4 знаходився у шлюбі із ОСОБА_5, який розірвано рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.09.2012 р..
За час спільного проживання до 04.09.2012 р. - часу фактичного припинення шлюбних відносин ними було придбано вищевказане майно.
Поділити у добровільному порядку спільно нажите майно вони не можуть.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 26.06.2015 р. позов ОСОБА_4 задоволено частково.
Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці, площею - 0,1500 га., яка знаходиться у фактичному користуванні.
Виділено ОСОБА_4 у приватну власність ? ч. житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою - АДРЕСА_1, вартістю - 711 746 грн., розташований на земельній ділянці, площею - 0,1500 га., яка знаходиться у фактичному користуванні.
Виділено ОСОБА_5 у приватну власність ? ч. житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, розташованого за адресою - АДРЕСА_1, вартістю - 711 746 грн., розташований на земельній ділянці, площею - 0,1500 га., яка знаходиться у фактичному користуванні.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за час знаходження у шлюбі подружжям придбано: 1) згідно рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.07.2008 р. житловий будинокз господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою - АДРЕСА_1; 2) легковий автомобіль марки «ВАЗ-11183», номер шасі - НОМЕР_1, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер - НОМЕР_2; 3) предмети побути - плазмовий телевізор LG 32LA660V, вартістю - 3 000 грн.; - холодильник INDESIT BIAA 13 F X, вартістю - 2 000 грн.; хлібопіч MOULINEX OW 110 E, вартістю - 2 000 грн.; пральну машину INDESIT WITE 107, вартістю - 2 000 грн.; блендер BRAUN MR 4050 HC V, вартістю - 400 грн.; газову плиту Nord 110-7A Evolution, вартістю - 1 500 грн.; газовий котел Sime Format DGT 30, вартістю - 4 500 грн.; м'який куток MONTE CARLO 2FREC, вартістю - 2 000 грн.; спальні меблі Lagro 410, вартістю - 1 500 грн.; кухонні меблі Indiana 5A, вартістю - 1 250 грн.; письмових стіл JBIU 2D2S, вартістю - 1 200 грн.; шкіряне крісло Re-lax 1, вартістю - 500 грн..
Земельна ділянка виділена під будівництво та обслуговування житлового будинку, але остаточно не пройшла усі етапи приватизації.
Позивач не надав доказів вартості легкового автомобіля марки «ВАЗ-11183», номер шасі - НОМЕР_1, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер - НОМЕР_2.
Позивач не надав доказів знаходження предметів побуту у відповідачки.
Позивач не надав доказів можливості поділу житлового будинку в натурі у вигляді окремих квартир. Господарські будівлі та споруди є приналежністю головної річчі - житлового будинку, а тому окремо не можуть бути поділені. (Т. 1, а. с. 92 - 94).
ОСОБА_5в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, поділивши між сторонами тільки легковий автомобіль марки «ВАЗ-11183» номер шасі - НОМЕР_1, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер - НОМЕР_2. В решті позову відмовити. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_5, зокрема,вказує на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив визнати за ним право власності на ? ч. житлового будинку. Житловий будинок не введено в експлуатацію, відсутні документи щодо користування земельною ділянкою. Суд не з'ясував вклад у будівництво житлового будинку третіх осіб. Її частка має бути збільшена оскільки з нею залишилася проживати неповнолітня донька.
ОСОБА_4 апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог. Посилається на те, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_4, зокрема,вказує на те, що суд необґрунтовано відмовив у поділі автомобіля. Не відповідає дійсності висновок суду про відсутність побутових речей у відповідачки, оскільки ці обставини визнав її представник у заяві від 15.05.2015 р.. Суд безпідставно не прийняв до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи від 17.102.14 р. відносно житлового будинку.
Апелянти у судовому засіданні підтримали викладені в апеляційних скаргах доводи та вимоги.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28.01.2016 р., за клопотанням ОСОБА_4, по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза щодо визначення технічної можливості поділу спірного житлового будинку на два окремі об'єкти нерухомості або визначення порядку користування спірним житловим будинком, визначення його дійсної ринкової вартості. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Справа направлена до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У лютому 2016 р. до суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових документів, яке у судовому засіданні 03.06.2016 р. було вручено сторонам.
У травні 2016 р. справа була повернута апеляційному суду з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи, оскільки не були надані правовстановлюючі документи на земельну ділянку, технічний звіт за результатами геодезичних вишукувань з визначення фактичної площі та меж земельної ділянки ат оціночні акти БТІ на спірне домоволодіння. Провадження по справі було відновлено.
21.07.2016 р. у зв'язку із надходженням до апеляційного суду документів, які просив надати експерт, за клопотанням ОСОБА_8, представника ОСОБА_4, справа була направлена до експертної установи для проведення судової будівельно-технічної експертизи. Провадження у справі зупинено.
У жовтні 2016 р. до апеляційного суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та рахунок на оплату за проведення експертизи, які отримав ОСОБА_4.
У лютому 2017 р. справа була повернута апеляційному суду з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи, оскільки не було здійснено оплату за проведення експертизи. Провадження по справі було відновлено.
18.05.2017 р., за клопотанням ОСОБА_4, по справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза щодо визначення технічної можливості поділу спірного житлового будинку на два окремі об'єкти нерухомості або визначення порядку користування спірним житловим будинком, визначення його дійсної ринкової вартості. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи. Справа направлена до Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.
У липні 2017 р. до апеляційного суду надійшло клопотання експерта про надання додаткових матеріалів та доступу до об'єкту дослідження, надано рахунок на оплату за проведення експертизи, які отримав ОСОБА_4.
У жовтні 2017 р. справа була повернута апеляційному суду з повідомленням експерта про неможливість проведення експертизи, оскільки не були надані додаткові матеріали. Провадження по справі було відновлено. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 15.02.2018 р., яке не відбулося у зв'язку з відпусткою головуючого судді. Розгляд справи призначено на 22.03.2018 р..
Учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщалися належним чином. Причини неявки суду не повідомили. Заяв та клопотань не надали.
Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи тривалий час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, не проведення судової експертизи у зв'язку з ненаданням учасниками справи необхідних документів, не проведенням своєчасної оплати експертизи, враховуючи баланс інтересів сторін у вирішенні спору, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності учасників справи.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду рішення, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, чинного на час ухвалення рішення судом першої інстанції, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про існування між сторонами правовідносин спільної сумісної власності подружжя. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 60, 70 СК України) та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.
На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено, що з 05.05.2004 р. (Т. 1, а. с. 8) ОСОБА_4 знаходився у шлюбі із ОСОБА_5, який розірвано рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.09.2012 р. (Т. 1, а. с. 20).
За час спільного проживання подружжя, згідно рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 04.07.2008 р., було визнано право власності на побудований житловий будинокз господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою - АДРЕСА_1. Право власності на житловий будинок було зареєстровано за ОСОБА_5 (Т. 1, а. с. 10).
Житловий будинок було побудовано на земельній ділянці, яка була виділена у власність ОСОБА_4 під будівництво та обслуговування житлового будинку, згідно рішення Барабойської сільської ради Овідіопольського району Одеської області від 12.07.2011 р. № 160-VІ (Т. 1, а. с. 19). Відомості про отримання державного акту на вказану земельну ділянку, реєстрацію права власності на неї матеріали справи не містять. Відповідно до листа відділу Держземагенства в Овідіопольському районі Одеської області від 23.08.2013 р. відомості про реєстрацію земельної ділянки за сторонами відсутні (Т. 1, а. с. 52).
У 2007 р. за рахунок кредиту було придбано автомобіль марки «ВАЗ-11183» номер шасі - НОМЕР_1, 2006 року випуску, державний реєстраційний номер - НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я ОСОБА_4 (Т. 1, а. с. 9).
Матеріали справи не містять доказів наявності побутової техніки та меблів у ОСОБА_5.
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи, на вирішення якої було поставлено питання тільки щодо визначення дійсної вартості житлового будинку та господарських споруд та будівель, реальна вартість спірного житлового будинку, розташованого за адресою - АДРЕСА_1, становить - 711 746,00 грн. (Т. 2, а. с. 2 - 21). Варіантів поділу спірного житлового будинку на два окремі об'єкти нерухомості, визначення порядку користування житловим будинком у разі неможливості його поділу в натурі, вказаний висновок не містить.
Між сторонам виникли правовідносини щодо спільної сумісної власності подружжя.
Статтями 60, 70 СК України передбачено, що майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд з дітьми, з хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Оскільки достовірно встановлено набуття житлового будинку у власність подружжям у період шлюбу, відсутність доказів щодо можливих варіантів поділу спірного житлового будинку на два окремі об'єкти нерухомості або визначення порядку користування житловим будинком, у разі неможливості його поділу в натурі, відсутність доказів вартості автомобіля, відсутність доказів знаходження побутової техніки та меблів у відповідачки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову - припинення права спільної власності подружжя на житловий будинок та визнання за за кожним з них права приватної власності по ? частині житлового будинку.
Доводи ОСОБА_5 про те, щосуд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач не просив визнати за ним право власності на ? ч. житлового будинку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_4 просив поділити житловий будинок в натурі. Тобто, суд вирішив спір в межах заявлених позовних вимог.
Доводи ОСОБА_5 щодо не з'ясування вкладу в будівництво житлового будинку третіх осіб, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки остання не представляє інтереси третіх осіб. Треті особи не позбавлені можливості пред'явити самостійні вимоги щодо відшкодування витрат на будівництво житлового будинку.
Доводи ОСОБА_5 щодо необхідності збільшення її частки, оскільки з нею залишилася проживати неповнолітня донька, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки не надано доказів про існування обставин, що мають істотне значення для справи, необхідність врахування інтересів дитини (стан здоров'я доньки, необхідність проведення додаткових витрат, тощо).
Доводи ОСОБА_4 про те, що суд необґрунтовано відмовив у поділі автомобіля, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з того, що матеріали справи не містять доказів узгодженої ціни автомобіля, або відповідного висновку щодо його вартості.
Доводи ОСОБА_4 про не відповідність дійсності висновку суду про відсутність побутових речей у відповідачки, колегія суддів не приймає до уваги у зв'язку з відсутністю письмових доказів їх існування у відповідачки.
Доводи ОСОБА_4 про безпідставне не прийняття до уваги судом першої інстанції висновків судової будівельно-технічної експертизи від 17.102.14 р. відносно житлового будинку, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з наступного. У висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16.10.2014 р. (Т. 2, а. с. 2 - 21), яка була проведена під час розгляду справи судом першої інстанції, вказано реальну вартість житлового будинку, яка вказана в рішенні суду. Разом з тим, як вказувалося вище варіантів поділу спірного житлового будинку на два окремі об'єкти нерухомості або визначення порядку користування житловим будинком у разі неможливості його поділу в натурі, вказаний висновок експертизи не містить.
Таким чином, апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є безпідставними, а тому їх треба залишити без задоволення.
Апелянти не позбавлені права захистити свої права щодо реального поділу майна подружжя в натурі, подавши відповідні позови, надавши належні докази наявності майна, його вартості та можливості поділу спірного житлового будинку на два окремі об'єкти нерухомості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_5 та ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останніх у суду апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,
постановила:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 26 червня 2015 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 06 квітня 2018 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: А. А. Калараш
С. О. Погорєлова