Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
06 квітня 2018 р. № 820/1665/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волошина Д.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати пункт 26 протоколу № 6 від 12.01.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-1 Закону від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014.
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-1 Закону від 20.12.1991 № 2011 -XII (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення;
- зобов'язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 382 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в частині пункту 26 протоколу № 6 від 12.01.2018 прийнято з порушенням вимог підпункту б) пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону України № 2004-VIII від 06.04.2017) та в Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 та Наказу Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014, що свідчить про порушення принципів викладених у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 12.03.2017 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзиви.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
19.03.2018 представником відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що день встановлення інвалідності є днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, а отже, і відповідно необхідно застосовувати той порядок, який діяв на дату встановлення інвалідності.
Представник відповідача - Міністерства оборони України, 30.03.2018 надав до суду письмовий відзив на позов, в якому заперечував проти позову, зазначив, що, у даних спірних правовідносинах, в частині суми одноразової грошової допомоги, треба застосовувати той порядок, який діяв на дату виникнення відповідного права. Позивач отримав таку допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Просив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Суд зазначає, що клопотання відповідача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Аналогічні норми містяться у пункті 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на приписи частини 7 статті 260 Кодексу адміністративного судочинства України у вказаній справі не передбачено право відповідача подати заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та судом не встановлено, що вказана справа підпадає під ознаки справ визначених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, для яких встановлено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив строкову військову службу у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан.
У зв'язку із отриманням поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні (ДРА) де велись бойові дії, ОСОБА_1 встановлена інвалідність III групи, що підтверджується довідкою МСЕК № 131491 від 20.07.2016, відповідно до якої інвалідність встановлена з 05.07.2016.
Судом встановлено, що 12 січня 2018 року комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби прийняла рішення, оформлене протоколом від 12.01.2018 №6 пункт 26, відповідно до якого вирішено призначити позивачу одноразову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 217500 грн.
Позивач, дізнавшись про існування вказаного рішення, звернувся до суду за захистом своїх прав, оскільки вважає, що Міністерством оборони протиправно не було враховано ті обставини, що на час прийняття рішення про виплату позивачу одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності вже діяла нова редакція Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року), за якою одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі статтею 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Пунктом 4 частини 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).
Даний Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Пунктом 12 Порядку визначено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Пунктами 13, 14 Порядку визначено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови. Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Наказом Міністерства оборони України 14.08.2014 № 530 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071) затверджено Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, додатком 13 до якого затверджено форму висновку про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону.
Також, слід зазначити, що Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей", який набрав чинності 07.05.2017, у Закон "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було внесено ряд змін, зокрема, текст статті 16 - 2 викладено в такій редакції: "1. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: а) 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону; б) 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону). 2. Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року".
У свою чергу, згідно пункту 2 "Прикінцевих положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про призначення та виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.
Розглядаючи вказану справу, суд зазначає, що у судовому порядку позивачем підтверджено право на отримання одноразової грошової допомоги та виконання ним вимог Порядку в частині подання повного пакету документів до Харківського обласного військового комісаріату у процедурі призначення вказаної допомоги.
Крім того, на момент винесення оскаржуваного рішення Міністерства оборони України від 12.01.2017 вже діяв Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року.
Водночас, відносно позивача, до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII не було прийнято жодного рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, доказів протилежного суду не надано.
Згідно з приписів статті 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 15.10.2009 по справі "Комнацький проти України" визначився, що держава повинна забезпечити гарантії, передбачені Конвенцією, і що протиріччя між органами місцевої влади не повинні вплинути на права заявника, гарантовані Конвенцією (від 04 листопада 1950 року № ETS N 005 "Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод").
В остаточному рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Полторацький проти України" від 29.04.2003 (заява № 38812/97) зазначається, що державні органи повинні діяти відповідно до закону, що означає те, що діяльність державних органів повинна бути передбачувана для особи, тобто особа повинна бути здатна передбачити наслідки діяльності державних органів для себе. Аналогічні висновки Європейського суду з прав людини зроблені в пункті 27 Остаточного рішення у справі "Крюслін проти Франції" від 24.04.1990 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Ювіг проти Франції".
Враховуючи що редакція Закону від 6 квітня 2017 року № 2004-VIII набрала чинності 07.05.2017, а оскаржуване рішення винесене 12.01.2018 та те, що до набрання чинності Закону від 06.04.2017 №2004-VIII відносно позивача не було прийнято рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку, що Міністерство оборони України згідно приписів ст. 19 Конституції України повинно було застосовувати до позивача Закон від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року).
Вищезазначене узгоджується з вищевказаною практикою Європейського суду з прав людини та приписами статті 46 Конституції України згідно, якої громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Таким чином, суд доходить висновку про розповсюдження на позивача дії Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей" № 2004-VIII, зокрема, враховуючи його групу інвалідності, підпункту б) частини 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), яким визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Враховуючи викладене та беручи до уваги розмір прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, який, згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" був встановлений 1600 грн, 250-крат прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року станом на час прийняття Міністерством оборони України спірного рішення становить 400000 грн, у свою чергу, останнім відповідну допомогу виплачено в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності в сумі 217500 грн.
Отже, Міністерство оборони України при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано частину 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), а тому, останнє підлягає скасуванню.
Посилання відповідачів на пункту 3 Порядку, за яким, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії та пункт 2 відповідної Постанови Кабінету Міністрів України, якою був затверджений цей порядок, в контексті того, що установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, а допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги суд не приймає, оскільки Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції Закону № 2004-VIII 6 квітня 2017 року), має вищу юридичну силу ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 р. (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".
Таким чином, суд, беручи до уваги встановлені обставини у поєднанні з наведеними нормами права, також задовольняє решту позовних вимог, оскільки вказане є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідачів подати звіти про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов'язковості судових рішень та відсутності об'єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код 00034022), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_2 ) про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати пункт 26 протоколу № 6 від 12.01.2018 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати висновок за формою (додаток 13 Наказу №530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та Наказом Міністерства Оборони України №530 від 14.08.2014.
Зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої ст. 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" від 20.12.1991 № 2011 -XII (в редакції Закону № 2004-УІІІ від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженим Постановою КМУ №975 від 25.12.2013, та наказом Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.А. Волошин