Іменем України
03 квітня 2018 року
м.Харків
справа № 616/294/17
провадження № 22-ц/790/19/18
Апеляційний суд Харківської області у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря: Сізонової О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» (до зміни назви Публічного акціонерного товариства «Підсереднє») до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» (до зміни назви Публічного акціонерного товариства «Підсереднє») про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року, постановлене під головуванням судді Нестайко Ю.В., в залі суду в смт Великий Бурлук Харківської області (повний текст судового рішення складений 19.12.2017 року),-
У квітні 2017 року ПАТ «Підсереднє» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні орендованою земельною ділянкою, що розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Підсереднє» про визнання недійсним договору оренди землі від 05.09.2012 року.
Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову ПАТ «Підсереднє» відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 05.09.2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ «Підсереднє». Стягнуто з ПАТ «Підсереднє» на користь ОСОБА_1 640 грн. в рахунок відшкодування понесених судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ «Підсереднє» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ «Підсереднє» задовольнити в повному обсязі.
Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що договір оренди землі від 05.09.2012 року був укладений між ПАТ «Підсереднє» та ОСОБА_1 за взаємною згодою сторін строком на 15 років. ОСОБА_1 не довела факту того, що вона не підписувала спірний договір оренди земельної ділянки.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічні позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наданий ПАТ «Підсереднє» договір оренди землі від 05.09.2012 року є наслідком спотворення волевиявлення ОСОБА_1 у зв'язку з чим вказаний договір є недійсним, тому підстав для задоволення первісного позову не має.
Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 6,1624 га, у тому числі ріллі 6,1624 га, кадастровий номер 6321484200:02:000:0495 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.94 т.1).
Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 вказувала, що 01 січня 2007 року між нею та ПАТ «Підсереднє» був укладений договір оренди земельної ділянки площею 6,1334 га строком на 10 років та одночасно було оформлено акт приймання-передачі вказаної земельної ділянки. Всі екземпляри договору залишилася у ПАТ «Підсереднє» для здійснення реєстрації договору. В подальшому, використовуючи наявність її підпису лише на останній сторінці договору, ПАТ «Підсереднє» замінили попередні сторінки договору, змінивши дату підписання та умови щодо строку його дії. Вважає, що договором від 05.09.2012 року було спотворено її волевиявлення щодо умов договору, про які було домовлено 01.01.2007 року, тому просила визнати недійсним договір оренди землі від 05.09.2012 року.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про оренду землі».
Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (ст.93 ЗК України).
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, в якому фіксуються правові наслідки.
Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Матеріали справи свідчать про те, що 05 вересня 2012 року між ПАТ «Підсереднє» в особі директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір оренди земельної ділянки загальною площею 6,1624 га, у тому числі ріллі 6,1624 га, кадастровий номер 6321484200:02:000:0495 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області (а.с.86 т.1). Зазначений договір зареєстрований у відділі Держкомзему Великобурлуцькому районі Харківської області, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис 24.12. 2012 року (а.с.88 т.1).
Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки до договору оренди землі, ОСОБА_1 передала, а орендар - ПАТ «Підсереднє» в особі директора ОСОБА_3, прийняв у строкове платне користування вищезазначену земельну ділянку (а.с.8 т.1). Також, актом визначено межі земельної ділянки в натурі (а.с.9 т.1).
Пунктом 8 договору оренди земельної ділянки від 05.09.2012 року погоджено сторонами, що договір укладено на 15 років.
Умовами договору оренди також встановлено, що орендодавець зобов'язаний передати земельну ділянку орендарю та не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. Орендар має право самостійно господарювати на землі та отримувати продукцію і доходи. З моменту підписання Акту приймання-передачі земельної ділянки згідно з договором, орендар отримує виключне право користуватись предметом оренди.
Посилання ОСОБА_1 на те, що фактично між сторонами був укладений договір оренди земельної ділянки від 01 січня 2007 року, строком на 10 років, а договір від 05.09.2012 року є недійсним та підробленим, - не відповідає фактичним обставинам справи.
Так з копії оспорюваного договору вбачається, що на останньому аркуші містяться реквізити сторін: позивача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та директора ПАТ «Підсереднє» ОСОБА_3 Також на договорі міститься печатка Публічного акціонерного товариства «Підсереднє».
Встановлено, що протоколом №19 засідання наглядової ради ВАТ «Підсереднє» від 15 травня 2010 року припинено повноваження та звільнено голову правління ВАТ «Підсереднє» ОСОБА_4, призначено головою правління ВАТ «Підсереднє» ОСОБА_3 з 16 травня 2010 року (а.с. 151 т.1).
Наказом №42 від 12 липня 2011 року змінено назву товариства з ВАТ «Підсереднє» на ПАТ «Підсереднє» (а.с. 152 т.2).
За таких обставин доводи ОСОБА_1 про те, що останній аркуш договору взятий відповідачем із попереднього у 2007 році укладеного договору, суперечить вищенаведеним доказам.
Як зазначено вище, назву відповідача за зустрічним позовом ПАТ «Підсереднє» було змінено лише 12.07.2011 року, а керівником призначено ОСОБА_3 лише з 16.05.2010 року.
Таким чином на час, про який зазначає ОСОБА_1 як дату укладення договору 01.01.2007 року, ОСОБА_3 не був керівником товариства та не міг підписати договір, товариство мало іншу назву та відповідно іншу печатку.
Наданий позивачкою акт приймання-передачі земельної ділянки, датований 01.01.2007 року, суперечить матеріалам справи, оскільки в ньому як орендар зазначено ПАТ «Підсереднє» в особі директора ОСОБА_3, тоді як станом на 2007 рік товариство мало назву ВАТ «Підсереднє», а директором був ОСОБА_4
Справжність підпису на договорі позивачка за зустрічним позовом не оспорювала.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно прийшов до висновку про задоволення зустрічних позовних вимог.
Згідно ст. ст. 12, 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання недійсним договору оренди землі від 05.09.2012 року, оскільки вказаний договір укладений сторонами у відповідності до вимог закону.
Разом з тим, позовні вимоги ПАТ «Підсереднє» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК.
Підставою для подання до суду позову про усунення перешкод є створення іншою особою власнику перешкод у реалізації ним повноважень з розпорядження, користування належною йому земельною ділянкою. Такі перешкоди мають триваючий характер дії і мають бути в наявності на час подання до суду позову.
Сторонами не заперечується, що 15.03.2017 року та 08.04.2017 року на спірній земельній ділянці сторонніми особами були проведені геодезичні та посівні роботи.
При перевірці дільничним офіцером СППП Великобурлуцького відділення поліції Вовчанського відділу ГУ Національної поліції в Харківській області з'ясовано, що ОСОБА_1 виявила бажання сама обробляти належну їй земельну ділянку, у зв'язку з чим проводила відповідні польові роботи.
Висновками Великобурлуцького відділення Вовчанського відділу ГУ Національної поліції в Харківській області від 24.03.2017 року та від 14.04.2017 року встановлено, що договір оренди, укладений між ПАТ «Підсереднє» та ОСОБА_1, є чинним (а.с.12-15 т.1).
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ПАТ «Підсереднє» доведено факт законного користування ним земельною ділянкою кадастровий номер 6321484200:02:000:0495 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області, яка належить на праві власності ОСОБА_1 та факт наявності перешкод у користуванні вказаною земельною ділянкою.
Суд першої інстанції всупереч наявним у справі доказам безпідставно відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічні позовні вимоги.
За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Підсереднє» та відмови у задоволенні зустрічного позову.
Згідно ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Підсереднє» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 4 000 грн., з яких: 1 600 грн. - сплачені при подачі позовної заяви та 2 400 грн. - при подачі апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» - задовольнити.
Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 14 грудня 2017 року - скасувати та ухвалити нове.
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» (до зміни назви Публічного акціонерного товариства «Підсереднє») - задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні ПАТ «Підсереднє» земельною ділянкою кадастровий № 6321484200:02:000:0495, що розташована на території Підсереднянської сільської ради Великобурлуцького району Харківської області.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» (до зміни назви Публічного акціонерного товариства «Підсереднє») про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Підсереднє» судовий збір у розмірі 4 000 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: С.С. Кругова
ОСОБА_5
Повне судове рішення виготовлено 05.04.2018 року.