Справа № 755/2953/18
"05" квітня 2018 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва Чех Н.А., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Управління патрульної поліції в м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2
за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, -
ОСОБА_1, 21 лютого 2018 року о 02 годині 15 хвилин, керував автомобілем «Peugeot 307», номер НОМЕР_1, в м. Києві по Броварському проспекту, 32Б, з ознаками наркотичного сп'яніння - порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло. Від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився в присутності двох свідків.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
До суду ОСОБА_1 не з'явився, про день час, та місце розгляду справи сповіщався належним чином, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що буде перебувати за межами м. Києва, без нього справу просив не розглядати. Підтверджень на поважність своєї неявки до суду не надав. Не відбувся розгляд справи і 15.03.2018 року у зв'язку з клопотанням ОСОБА_1 про відкладення розгляду для підготовки.
З рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», слідує, що в силу вимог ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Враховуючи, що доказів поважності неявки ОСОБА_1 не надано, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином - під розписку, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, по матеріалам справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність у тому числі за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись. Відповідно до загальних положень ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Встановлено, що працівники поліції, діючи в рамках Закону - запропонували ОСОБА_1 пройти огляд у лікаря-нарколога в КМКЛ «Соціотерапія». Проте, водій від проходження медичного огляду відмовився.
Статтями 251, 280 КУпАП, визначено фактичні дані, обставини на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у максимальній відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містить необхідні у ньому відомості, зокрема щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; поясненнями самого водія які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 420530 - «від проходження огляду на стан сп'яніння відмовляюсь, так як не вбачаю в собі ознак», та поясненнями свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 З даних документів слідує, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду для визначення стану сп'яніння.
За вказаних обставин, враховуючи вище викладене, суд, у відповідності до положень ст. 251 та ст. 252 КУпАП, вважає, що у діях особи, що притягається до адміністративної відповідальності наявний склад адміністративного правопорушення передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останній порушив п. 2.5 ПДР України.
При накладені адміністративного стягнення, на особу, що притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ст. 33 КУпАП, та не убачає, в розумінні ст. ст. 34, 35 КУпАП, обставин, які пом'якшують чи обтяжують відповідальність останнього і вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так й іншими особами.
Крім того, згідно ст. 40-1 КпАП України, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку його накладено у розмірі визначеному ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року (зі змінами і доповненнями).
Враховуючи вкладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 40-1, 130, 252, 283-285, 289, 291, 294 КпАП України, суд, -
Визнати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, що на день винесення постанови становить 352 гривень 40 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
На підставі положень п.п. ґ п. 3.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802) реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія і номер паспорта не зазначається в постанові у справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки вона винесена без участі особи.
Відсутність у постанові в справі про адміністративні правопорушення, як виконавчому документі, у розумінні ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» ідентифікаційного номеру боржника, згідно постанови Верховного Суду України від 25 червня 2014 року у справі № 6-62цс14, не являється підставою для відмови державного виконавця у відкритті виконавчого провадження.
Суддя: