Справа № 753/18732/17
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/2484/2018
Головуючий у суді першої інстанції: Шклянка М.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Болотов Є.В.
27 березня 2018 року м. Київ
колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого Болотова Є.В.,
суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В.,
при секретарі Щербенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до кредитної спілки «Альянс Україна» про стягнення коштів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року,-
встановила:
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 січня 2018 року вказану позовну заяву передано до Вінницького міського суду Вінницької області.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про його час і місце повідомлені належним чином.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про передачу справи до іншого суду, суд першої виходив із того, що справа не підсудна даному суду, позивач не є споживачем послуг, а відтак позов повинен бути пред'явлений за загальними правилами підсудності - за місцем знаходження відповідача.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом про стягнення з кредитної спілки грошових коштів.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Передаючи справу на розгляд до Вінницького міського суду Вінницької області, суд першої інстанції вказав, що правовою підставою заявлених вимог є положення ЦК України. Крім того, суд послався на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 07 квітня 2017 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 вересня 2017 року, якими, в аналогічній справі, встановлено, що позивач не є споживачем послуг кредитної спілки, а звертається до суду як спадкоємець особи, з якою був укладений договір, тому відносини сторін не регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Із змісту пред'явленого позову вбачається, що його предметом фактично є стягнення грошових коштів на підставі укладеного договору № 0184-08д ЛВ 23с від 15 грудня 2008 року про залучення внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок.
Підставами позовних вимог, позивач визначила порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Статус позивача як споживача визначається не судовими рішеннями, а Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» № 5 від 12.04.1996 року, з наступними змінами та доповненнями, до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів», належать, зокрема, ті, що випливають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків).
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Принцип диспозитивності передбачає, що позивач самостійно обирає спосіб захисту порушеного права, предмет позову, та його підстави.
На стадії відкриття провадження у справі, суд не може перевіряти правильність обґрунтованість заявлених позовних вимог, та їх підстави.
Протилежний висновок суду є помилковим.
Вбачається, що позов пред'явлено відповідно до вимог ст. 28 ЦПК України, за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дарницького району м. Києва. А тому справа підсудна Дарницькому районному суду м. Києва.
Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;
3) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду від 11 січня 2018 року вирішена з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали, відтак підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 379, ст. 382 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
УхвалуДарницького районного суду м. Києва від 11 січня 2018 року скасувати.
Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови виготовлено 04 квітня 2018 року.
Головуючий Є.В. Болотов
Судді: І.М. Білич
Н.В. Поліщук