Справа № 11-cc/796/1464/2018 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2
28 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю:
представника власника майна ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» - адвоката ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 , та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках суб'єктів господарської діяльності, що відкриті в Філії «Розрахунковий центр» ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 320649; МФО 305299), за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 65; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30, а саме: ТОВ «БК ВИКОНРОБ» (код ЄДРПОУ 38920999), який має відкритий рахунок № НОМЕР_1 (980-УКРАЇНСБКА ГРИВНЯ), № НОМЕР_2 (980- УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 41405751), який має відкритий рахунок № НОМЕР_3 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ); ФОП « ОСОБА_9 » (ІПН НОМЕР_4 ), який має відкритий рахунок № НОМЕР_5 (980-УКРАЇНСЬКА ГРИВНЯ).
Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту, та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власника майна ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» - адвокат ОСОБА_6 , подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність доказів того, що ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» є суб'єктом господарювання, який має відношення до обставин даного кримінального провадження. Додає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНСУЛ ПРАЙМ» є юридичною особою, створеною у 2017 році, учасником є ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 ), який також є керівником цього товариства; товариство є належним платником податків, своєчасно звітує щодо фінансових результатів господарської діяльності та сплачує податки; здійснює господарську діяльність, використовуючи рахунки, відкриті у декількох банківських установах, зокрема, в АБ «УКРГАЗБАНК» (МФО 320478) та Філії «Розрахунковий центр» ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 320649; МФО 305299).
Далі в апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» є законним та добросовісним власником грошових коштів, який зазнає істотних втрат з причин неможливості розпорядження належним йому майном. Додає, що товариством не вчинено жодних неправомірних та/або незаконних дій, його не визнано учасником кримінального провадження, підозра останньому не повідомлялась.
Одночасно апелянт ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обгрунтування причин пропуску такого строку зазначає, що власник майна участі у судовому засіданні не приймав, про існування ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 20.02.2018 року, за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційна скарга подана до суду 21.02.2018 року.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ», адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що власник майна участіу судовому засіданні не приймав, про існування ухвали слідчого судді апелянту стало відомо 20.02.2018 року, за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, апеляційна скарга подана до суду 21.02.2018 року, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання апелянта щодо поновлення строку на апеляційне оскарження з підстав, наведених у ньому, підлягає задоволенню, оскільки цей строк пропущений з поважних причин.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.
При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження № 32016100090000038, відомості про яке 18.03.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України.
Слідчий СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_11 , за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 4 ОСОБА_8 ,звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на рахунках суб'єктів господарської діяльності, що відкриті в Філії «Розрахунковий центр» ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 320649; МФО 305299), за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 65; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30, яке ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року задоволено.
Жодних об'єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не заслуговують на увагу колегії суддів і не ґрунтуються на законі, виходячи з наступного.
КПК України вимагає обов'язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.
Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.
Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна.
Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Задовольняючи клопотання слідчого про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання слідчого відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.
Посилання автора апеляційної скарги на відсутність доказів того, що ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» є суб'єктом господарювання, який має відношення до обставин даного кримінального провадження, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду при вирішення питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження адвоката про те, що ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» є юридичною особою, належним платником податків, своєчасно звітує щодо фінансових результатів господарської діяльності та сплачує податки, здійснює законну господарську діяльність.
Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню. На даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Твердження апелянта про те, що ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» є законним та добросовісним власником арештованого майна, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання слідчого, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.
Крім того, посилання адвоката на те, що ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» зазнає істотних втрат з причин неможливості розпорядження належним йому майном, не може бути визнано обґрунтованим, через відсутність доказів заподіяння таких істотних витрат, які мав надати апелянт, з огляду на вимоги ч. 5 ст. 132 КПК України. Разом з цим, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання.
Посилання апелянта на відсутність підозрюваного у даному кримінальному провадженні, не є визначеною законом самостійною підставою для відмови у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, оскільки увипадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, що у цьому випадку і мало місце.
Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому вимоги апелянта щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими.
Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Поновити адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року.
Ухвалу слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ФР ДПІ у Дніпровському районі Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_7 та накладено арешт на грошові кошти, які знаходяться на рахунках суб'єктів господарської діяльності, що відкриті в Філії «Розрахунковий центр» ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК» (МФО 320649; МФО 305299), за адресою: м. Київ, проспект Перемоги, 65; м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 30, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «КОНСУЛ ПРАЙМ» - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
___________________ __________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4