№ 33/796/1140/2018 Постанова винесена суддею Коляденко П.Л.
Категорія: ст. 124 КУпАП
28 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Павленко О.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_2, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) - ОСОБА_3, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року щодо
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Буновець Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративно відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно з постановою судді місцевого суду, відносно ОСОБА_2 складено протокол про адміністративне правопорушення, за яким він, 11 листопада 2017 року о 16 год. 50 хв., рухаючись по пр. Бажана в м. Києві, керуючи автомобілем «Вольво», державний номерний знак НОМЕР_1, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем «Мазда», державний номерний знак НОМЕР_2, що рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим порушив п. 13.1 ПДР України, тобто вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Проте, посилаючись на встановлені при судовому розгляді обставини та матеріали справи, суддя Дарницького районного суду м. Києва дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 порушень вимог п. 13.1 ПДР України і відповідно, складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року, як незаконну і необґрунтовану, скасувати та прийняти нову постанову, якою визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП.
Як вважає апелянт, суд не дотримав вимог ст.ст. 245, 278 КУпАП, розгляд справи здійснив у його відсутність, чим позбавив можливість повідомити про своє відношення до вчиненого правопорушення та скористатися правом на захист, належним чином не дослідив матеріали провадження, що призвело до неправильної оцінки обставин, які фактично мали місце під час ДТП, а відтак безпідставно прийняв рішення про відсутність в діях ОСОБА_2 складу правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Зазначає, що він 11 листопада 2017 року, керуючи автомобілем марки «Мазда», їхав по пр. Бажана в м. Києві, який має 4 смуги руху, завчасно включив лівий покажчик повороту та перелаштувався в ліву смугу руху. При цьому, перебуваючи вже в лівій смузі руху, раптово відчув удар в ліву сторону свого автомобіля, а тому вважає, що ДТП сталася з вини водія автомобіля марки «Вольво» ОСОБА_2, який порушив вимоги п.п. 2.3(б), 12.1, 13.1 ПДР України, що також підтверджується світлинами з місця події та обсягом і характером отриманих автомобілями механічних пошкоджень.
Таким чином, на думку апелянта, саме протиправні дії водія автомобіля «Вольво», ОСОБА_2 безпосередньо знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з ДТП.
Крім того, ОСОБА_3 подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду, яке обґрунтував тим, що рішення в справі про адміністративне правопорушення було постановлено без його участі, про постанову від 01 лютого 2018 року він довідався лише 16 лютого 2018 року під час ознайомлення з матеріалами справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що строк на апеляційне оскарження постанови судді місцевого суду апелянтом пропущений з поважних причин, а тому підлягає поновленню.
Вислухавши пояснення ОСОБА_3 на підтримку апеляційних вимог, заперечення ОСОБА_2 щодо доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В суді апеляційної інстанції частково знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про неналежне виконання суддею місцевого суду положень ст.ст. 277-2, 278 КУпАП, а відтак і порушення вимог ст. 269 КУпАП. Проте при розгляді справи в апеляційному суді ОСОБА_3 отримав можливість для реалізації своїх прав, передбачених ст. 269 КУпАП, та скористалася нею, отже його права були відновлені.
Що стосується інших доводів апелянта, то вони є непереконливими, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Зазначені вимоги закону при розгляді справи щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП суддя місцевого суду дотримав, оскільки достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній докази і, всупереч твердженням апеляційної скарги ОСОБА_3, дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, бо не встановив, що в дорожній обстановці, що склалася, водій ОСОБА_2 порушив п. 13.1 ПДР України, згідно з яким водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції, а відтак між його діями, зіткненням транспортних засобів та їх пошкодженням є прямий причинний зв'язок.
При цьому зміст судового рішення дає підстави для висновку про те, що суддя ретельно перевірив дані, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серія БД № 092523 від 11 листопада 2017 року (а.с. 1); відображені на схемі місця ДТП, яка підписана учасниками пригоди без жодних зауважень, зокрема і в частині розташування транспортних засобів після зіткнення з фіксацією характеру їх механічних пошкоджень (а.с. 2); проаналізував письмові пояснення учасників ДТП відразу ж після цієї пригоди (а.с. 3, 4); а також подані до суду першої інстанції письмові пояснення порушника (а.с. 9), та обґрунтовано прийняв до уваги саме пояснення водія ОСОБА_2 щодо обставин цієї події, оскільки вони узгоджуються з даними, наведеними в схемі місця ДТП, у тому числі й щодо характеру та локалізації механічних пошкоджень транспортних засобів.
Доводи апелянта, в яких він наполягає, що водій ОСОБА_2 порушив вимоги
п.п. 2.3(б), 12.1., 13.1 ПДР України, а тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються як схемою місця ДТП, так і світлинами з місця пригоди, на чому акцентує увагу апелянт як на доказі своєї невинуватості.
Зокрема, зафіксовані в схемі місця ДТП кінцеве розташування транспортних засобів після їх зіткнення, а саме автомобіль «Мазда» - під кутом до напрямку руху по смузі, на яку він почав перелаштуватися, а автомобіль «Вольво» - прямо на смузі, по якій він рухався; їх механічні пошкодження: у автомобіля «Вольво» - подряпина переднього бамперу, розбитий вказівник правого повороту і праве крило, у автомобіля «Мазда» розбита фара задня ліва, є вм'ятина на задньому бампері з лівої сторони, що узгоджується також із світлинами з місця події, фактично спростовують пояснення ОСОБА_3 про те, що він здійснив свій маневр з дотриманням ПДР, перелаштувався в другу смугу руху і вже рухався по ній, отже транспортні засоби, які рухались за ним, повинні були б дотримувати вимог п. 13.1 ПДР України та повністю підтверджують спроможність пояснень водія ОСОБА_2, відповідно до яких водій ОСОБА_3, рухаючись у смузі руху праворуч від руху його автомобіля, здійснив неочікуваний для нього маневр вліво, не пропустивши його транспортний засіб, внаслідок чого і відбулося зіткнення автомобілів, якого він уникнути з об'єктивних причин не зміг.
З урахуванням викладеного, відсутні підстави вважати, що в даній дорожній ситуації водій ОСОБА_2 не виконав вимоги п. 13.1 ПДР України, що б перебувало в прямому причинному зв'язку з ДТП та її наслідками. А тому доводи ОСОБА_3 про інший механізм ДТП не заслуговують на увагу.
За таких обставин, прихожу до висновку, що суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2, всупереч доводам апеляційної скарги, у відповідності з вимогами ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини події, дав оцінку всім зібраним по справі доказам, отже постановлене в справі рішення про її закриття за відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 01 лютого
2018 року, якою закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративно відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого
ст. 124 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду міста Києва О.П. Павленко