провадження в апеляційній інстанції №22-ц/796/543/2018
єдиний унікальний номер справи№ 757/29865/16-ц
15 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів:
судді - доповідача: Білич І.М.
суддів: Вербової І.М. , Поліщук Н.В.
при секретарі: Довгопола А.В.
за участю: представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача Романенко І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 березня 2017 року( ухвалене під головуванням судді Печерського районного суду м. Києва Гладун Х.А.)
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» про визнання порушення прав споживачів недійсності договорів та стягнення коштів.
У червні 2016 року позивач звертаючись до суду з позовом до ТОВ «Автоклуб», обґрунтувала свої вимоги тим, що договір про надання послуг № Н-19424, укладений 16.02.2012 року з відповідачем містить несправедливі щодо неї, як споживача, умови. Так, скориставшись своїм правом на одностороннє розірвання договору в зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо придбання автомобіля, 02 червня 2014 року подала відповідачу відповідну заяву з вимогою повернення суми сплачених коштів в розмірі 50336,4 гривень. Разом з тим, відповідач прийнявши заяву про розірвання договору сплатив лише частину коштів, а саме - 35827,00 гривень. Решту коштів в сумі 14509,40 гривень відповідач відмовився повертати, посилаючись на положення п. 13.2. додатку № 2 договору № Н-19424. Згідно якого у випадку розірвання договору за ініціативи клієнта компанія здійснює повернення лише чистих внесків, сплачених клієнтом, при цьому з утриманням штрафу в розмірі 2 перших фактично сплачених чистих внесків та не раніше 18 місяців з моменту розірвання договору.
Позивач просила суд до укладеного 16 лютого 2012 року договору про надання послуг № Н-19424 та договору комісії № Н -19424/1 застосувати наслідки недійсності, оскільки його положення суперечать положенням Закону України „Про захист прав споживача" так як вони містять несправедливі для споживача умови, чим створюють істотний дисбаланс між правами та обов'язками сторін. Діяльність компанії містить ознаки нечесної підприємницької практики, а саме наявність утворення, експлуатації та сприяння розвитку пірамідальної схеми.
Також позивач вказувала про те, що на день укладення зазначених договорів відповідач не мав ліцензій на надання фінансових послуг і не був фінансовою установою, а тому не має права здійснювати діяльність з надання фінансових послуг.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоклуб» про визнання порушення прав споживачів недійсності договорів та стягнення коштів було відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу де ставила питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення заявлених по суті позовних вимог. Вказуючи на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також неправильне дослідження доказів.
31 січня 2018 року Апеляційним судом міста Києва отримано заперечення представника ТОВ «Автоклуб» - в особі директора на апеляційну скаргу ОСОБА_3 Заперечуючи проти її доводів, відповідач зазначив про те, що викладені в апеляційній скарзі аргументи та факти є надуманими та побудовані на припущеннях, з метою отримання додаткового незаконного прибутку. Відповідач свої зобов'язання виконав в повному обсязі шляхом повного договірного розрахунку.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів», апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.
Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду судом у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-УІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав подану апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити.
Представник відповідача не визнав подану апеляційну скаргу, заперечував проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Так судом при розгляді справи було встановлено, що 16.02.2012 року між сторонами укладено договір про надання послуг № Н-19424, за умовами якого відповідач зобов'язався надати позивачу систему послуг, спрямованих на придбання автомобіля зазначеного в додатку № 1 до договору, через систему «Автоклуб», організовану ТОВ «Автоклуб"
16.02.2012 року між сторонами укладено договір комісії № Н-19424/1, за яким комісіонер (відповідач) зобов'язався за дорученням комітента (позивача) за винагороду зробити пошук продавця автомобіля, визнаного договірними умовами; укласти договір купівлі-продажу нового автомобіля з продавцем від свого імені і за рахунок комітента; передати комітентові автомобіль.
Згідно з додатком № 1 від 16.02.2012 р. до договору № Н-19424 і договору № Н-19424/1 об'єктом договору є автомобіль марки «Renault» моделі Duster, вартістю 136000,00 гривень та визначено кількість адміністративних платежів - 100 місяців; кількість чистих внесків - 100 місяців; період сплати всієї кількості чистих і адміністративних внесків - 100 місяців; розмір адміністративного внеску (з ПДВ) - 0,2 % від ціни автомобіля; розмір чистого внеску (з ПДВ) - 1% від ціни автомобіля, розмір половинного чистого внеску - 0,5 % від ціни автомобіля; розмір одноразового вступного внеску - 3% від ціни автомобіля; одноразова винагорода комісіонера - 19,98 гривень.
На виконання вищезазначених зобов'язань позивачем було сплачено 4080 гривень - вступного внеску та комісії; в рахунок повного внеску (чистий, адміністративний внески та ПДВ) - 46256,40 гривень, разом - 50336,40 гривень.
02 червня 2014 року ОСОБА_3 подала до відповідача заяву щодо розірвання договору про надання послуг № Н-19424 та договору комісії № Н-19424/1. Листом від 05.06.2014 р. № 132 відповідач підтвердив свою згоду на розірвання договору.
Протягом січня - травня 2016 року відповідач згідно до положень п. 13.2. додатку № 2 до договору про надання послуг № Н-19424 та договору комісії № Н-19424/1 повернув на користь ОСОБА_3 35827,00 гривень.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що відповідач на час укладення спірних договорів діяв відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Звертаючись з апеляційною скаргою позивач вказувала на те, що договір про надання послуг № Н-19424 та договір комісії № Н-19424/1 від 16.02.2012 р. є такими, що порушують ст. 19 Закону України „ Про захист прав споживачів", оскільки відповідач проводив нечесну підприємницьку практику по введенню позивача в оману, яка полягала в утворенні, експлуатації пірамідальних схем.
Колегія суддів вважає, що зазначені вище доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах діючого законодавства
Відповідно до пункту 14 ст.1 цього Закону нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції. Якщо спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно: характеру, атрибутів та прав продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди.
Так, у законі закріплена можливість визнання недійсними правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької практики, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми. П. 7 ч.3 ст.19 Закону України „ Про захист прав споживачів" дає підстави для висновку, що поняття «пірамідальна схема» у розумінні цієї норми має такі обов'язкові ознаки: а) здійснення оплати за можливість одержання учасником компенсації; б) компенсація надається за рахунок залучення учасником інших споживачів схеми; в) відсутність продажу або споживання товару.
Таким чином, для кваліфікації «пірамідальної схеми» необхідна наявність усіх зазначених ознак у сукупності. Відсутність будь-якої з указаних ознак виключає можливість визнання схеми як «пірамідальної», тобто такої, що порушує норми чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 1 додатку № 2 до договору № Н-19424 і договору № Н-19424/1 Правил здійснення діяльності і функціонування системи «Автоклуб», система автоклуб - це система придбання товарів, що базується на створенні груп покупців (учасників системи), метою яких є придбання автомобілів на підставі, у порядку і на умовах, встановлених договором комісії та договором про надання послуг, відповідними додатками і цими правилами.
Пірамідальній схемі властива сплата коштів за можливість одержання окремим учасником грошової компенсації, яка повинна надаватися за рахунок залучення цим учасником схеми інших споживачів. У той самий час предметом угоди, укладеної в рамках функціонування системи «Автоклуб», є надання учаснику програми адміністративних послуг, у тому числі фінансового характеру, з метою придбання ним товару - автомобіля.
Згідно зі п. 6.1 ст. 6 договору комісії право власності на автомобіль, переданий комітентові продавцем чи комісіонером у виконання останнім укладеного договору комісії, належить комітентові.
Враховуючи наведене, можна дійти до висновку про те, що діяльність ТОВ «Автоклуб» за договором не є «пірамідальною схемою» у зв'язку з відсутністю в діяльності товариства головних ознак «пірамідальної схеми» - безтоварності та отримання компенсації одним учасником за рахунок інших учасників, оскільки за програмою придбання товарів у групах товар придбавають усі учасники за рахунок об'єднання грошових внесків кожного з них. Різниця між споживачами - учасниками цієї програми є тільки в часі одержання товару кожним із них, за умови виконання учасником своїх зобов'язань.
Не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду і доводи апеляційної скарги щодо посилань на відсутність у відповідача ліцензії для діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, яка є обов'язкою.
Частиною першою ст. 227 ЦК України визначено, що правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 9 Закону України „ Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 01 червня 2000 року № 1775 -111 та ст. 34 Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664 -111, а також Закону України « Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг" (набрав чинності 8 січня 2012 року) діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню. До фінансових послуг, зокрема, належить діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (пункт 11-1 частини першої ст. 4 )
Згідно з пунктами 3, 4 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» цього Закону фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону (тобто до 8 січня 2013 року), а спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг зобов'язаний у шестимісячний строк з дня опублікування цього Закону розробити та затвердити ліцензійні умови здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), 9 жовтня 2012 року затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах») (далі - Ліцензійні умови).
Ліцензійні умови закріпили визначення, сутність, правовий статус учасників (і вимоги до них) такого виду фінансових правовідносин, як придбання товарів у групах, і передбачили, що діяльність таких груп направлена на легітимне використання фінансової схеми із залученням грошових коштів споживачів для придбання певного виду товарів та (або) послуг.
Згідно з пунктом 1.2 розділу І Ліцензійних умов адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі - це фінансова послуга, що надається ліцензіатом і передбачає залучення грошових коштів учасників групи, об'єднання цих коштів із метою придбання та розподілу товарів між учасниками групи.
Ліцензіатом є фінансова установа, яка одержала ліцензію на провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.
Фінансова установа може провадити діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах тільки після отримання ліцензії Нацкомфінпослуг відповідно до цих Ліцензійних умов.
Згідно пояснень відповідача, які не були спростовані в ході розгляду справи, вони у зв'язку з неможливістю виконання ліцензійних умов щодо створення резервного фонду прийняли рішення про припинення укладення нових договорів адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах з 09 жовтня 2012 року.
У справі, яка переглядається, спірні договори укладено 16.02.2012 року під час дії перехідних положень згідно до Закону України « Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ «Автоклуб» діяло відповідно до норм чинного законодавства та в межах своїх повноважень, наявність в діях відповідача нечесної підприємницької діяльності, на момент укладення договору, не вбачається.
Крім того, слід також зазначити, що на момент звернення позивача до суду з позовом ( червень 2016 року) договір про надання послуг та договір комісії був розірваний в односторонньому порядку ( позивач в червні 2014 року направила відповідачу заяву ( а.с. 22) відповідач заяву прийняв повідомивши про це позивача листом від 05.06.2014 року ( а.с. 29) ). Роз'яснивши при цьому порядок повернення коштів, їх розмір, застосування штрафних санкцій, які передбачені умовами договору у разі його одностороннього розірвання з ініціативи клієнта ( п. 13.2 додатку 2 до договору).
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції,за яким за відсутності встановлених протиправних дій відповідача під час укладення оспорюваних правочинів, позовні вимоги щодо сплати на користь позивача моральної шкоди, заподіяної неправомірними діями відповідача, задоволенню також не підлягають.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених у апеляційній скарзі немає.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 381-383, 384, 387 ЦПК України, п. 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, ч.6 ст.147, п. 3 розділу ХІІ1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", ч. 6 ст. 147 Закону України „Про судоустрій і статус суддів", колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13 березня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови складено 03 квітня 2018 року.
Суддя - доповідач:
Судді: