№ 33/796/2360/2017 Постанова винесена суддею Волошиним В.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
11 грудня 2017 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва Горб І.М., за участю особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності - ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, працюючого охоронцем в Державному архіві м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності,
на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року,
Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 рокуОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 320 грн.
Згідно з постановою, суд розглянув протокол про адміністративне правопорушення, за яким 05 червня 2017 року о 15 год. 05 хв. по вул. Т. Шамрила в м. Києві ОСОБА_2, керував автомобілем «ВАЗ 217230», державний номерний знак НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння (неприродна блідість, звужені зіниці ока, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи постанову суду незаконною, просить її скасувати та прийняти нову постанову про зміну стягнення, призначеного судом першої інстанції, застосувавши адміністративний штраф без позбавлення водійських прав.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що судом першої інстанції справа розглянута не в повному обсязі, суд не забезпечив сторонам рівні вимоги, відмовив у клопотанні про виклик свідків та не взяв до уваги неправомірні дії інспекторів поліції, які порушили вимоги ст.ст. 34, 35 Закону «Про національну поліцію», де чітко зазначено, коли поліцейський має підстави для зупинки автомобіля на дорозі.
При цьому, працівники поліції зобов'язані озвучити конкретну причину зупинки з роз'ясненням підстав, зазначених у ст. 35 Закону «Про національну поліцію», однак у протоколі про адміністративне правопорушення не вказана жодна з цих причин, а в ньому лише вказані ознаки наркотичного сп'яніння - блідість шкіряних покровів та тремтіння пальців рук.
Натомість у судовому засіданні не були опитані працівники поліції, а надумана ними причина його зупинки була внесена до протоколу, щоб узаконити та виправдати свої неправомірні дії після ряду інших ними озвучених, але не виправданих себе причин зупинки його автомобіля, а саме: автомобіль в угоні, огляд автомобілів з причин надзвичайної ситуації, перевищення швидкості.
А тому, вважаючи такі дії працівників поліції упередженими, він відмовився з цим екіпажем їхати в лікарню для освідування лікарем та запропонував поїхати на своєму автомобілі або в присутності пасажирів, які їхали в його автомобілі, а в кінцевому варіанті з іншим екіпажем та подзвонив по «02», але отримав на це відмову.
При цьому зазначає, що працівниками поліції не були внесені до протоколу дані свідків, які їхали в його автомобілі та були свідками того що відбувалося, не були взяті їх показання та їх було відправлено з місця пригоди, не довівши про це до його відома.
Також апелянт просить не позбавляти його водійських прав, так як автомобіль для нього є засобом для виконання робіт, які дають йому та його сім'ї єдиний дохід для життя, оскільки на даний момент він єдиний годувальник в сім'ї.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_2, на підтримку доводів апеляційної скарги, інспектора Управління патрульної поліції м. Києва ОСОБА_4, свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, наданий Управлінням патрульної поліції м. Києва, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 були дотримані, а висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені в судовому засіданні та наведені у постанові.
Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення, який на противагу твердженням апелянта, складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП,підписано відповідною посадовою особою, ОСОБА_2 та свідками, а також поясненнях свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8, якими засвідчено факт відмови ОСОБА_2 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога для визначення стану сп'яніння.
До того ж факт пропозиції ОСОБА_2про проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку у зв'язку з наявністю у працівників поліції обґрунтованої підозри про керування ним автомобілем в стані саме наркотичного сп'яніння та його відмови від проходження огляду на стан такого сп'яніння підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, який був витребуваний апеляційним судом та переглянутий в судовому засіданні за участі ОСОБА_2, а також поясненнями допитаного під час апеляційного розгляду інспектора поліції ОСОБА_4, відповідно до яких, автомобіль під керуванням ОСОБА_2 був зупинений, так як перебував під орієнтуванням - автомобіль "ВАЗ" вишневого кольору, але ОСОБА_2 надав документи, що автомобіль належить його дружині, і після їх звернення до чергової частини їм повідомили, що орієнтування стосується іншого автомобіля. Під час спілкування було встановлено наявність ознак наркотичного сп'яніння у ОСОБА_2, у зв'язку з чим ОСОБА_2в присутності свідків, а також другого екіпажа патрульної поліції, який був викликаний на прохання ОСОБА_2, оскільки він не довіряв екіпажу, який його зупинив, неодноразово пропонувалося пройти огляд на стан наркотичного сп'янінняу лікаря-нарколога, але ОСОБА_2, поспілкувавшись по телефону зі своїм адвокатом, від проходження огляду відмовився, вказавши, що пройде огляд самостійно, у зв'язку з чим відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Окрім цього, під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 не заперечував того, що він відмовився від проходження огляду у лікаря-нарколога, як з першим екіпажем патрульної поліції, так і з другим екіпажем, вважаючи дії працівників поліції незаконними та упередженими, а також вказав, що після складання відносно нього протоколу, він звертався у медичний заклад, що знаходиться на вул. Возз'єднання, для проходження огляду на стан сп'яніння з метою спростування підозр працівників поліції щодонаявності у нього ознак наркотичного сп'яніння, але лише через п'ять годин після вказаних подій, і тому його не пройшов.
А тому такі твердження ОСОБА_2 про наявність бажання пройти огляд і ненадання йому можливості проїхати в лікарню для освідування лікарем з іншим екіпажем працівників поліції розцінюються як спосіб захисту та намагання ухилитися від відповідальності за вчинене.
Щодо наданих під час апеляційного розгляду пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що причина зупинки працівниками поліції автомобіля ОСОБА_2 спочатку була за перевищення швидкості, потім ними були названі інші причини їх зупинки, а вже після цього, звинувативши їх у тому, що в них є наркотики, вони обшукали ОСОБА_5 та сумку ОСОБА_6, але нічого не знайшовши, їх відправили додому, а ОСОБА_2, звинувативши його у перебуванні в стані наркотичного сп'яніння, запропонували проїхати на експертизу, і при цьому свідок ОСОБА_6 зазначила, що вона не чула, щоб працівники поліції казали про те, що ОСОБА_2 знаходиться в стані наркотичного сп'яніння та не пам'ятає, щоб вони пропонували йому пройти огляд в медичному закладі, але працівники поліції пропонували ОСОБА_2 кудись їхати, але куди саме та у зв'язку з чим, не знає, то суд апеляційної інстанції відноситься до них критично, оскільки вказані пояснення спростовуються вищенаведеними доказами, а саме - відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції та поясненнями інспектора ОСОБА_4, свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є знайомими ОСОБА_2, а тому можуть бути зацікавленими в результатах розгляду справи на його користь.
Та обставина, що працівниками поліції не було внесено до протоколу дані щодо свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які їхали в автомобілі ОСОБА_2 та частково були свідками того, що відбувалося, не було взято до уваги їх показання та відправлено їх з місця пригоди, а також, що судом першої інстанції було відмовлено у клопотанні про виклик даних свідків, не може свідчити про неповноту з'ясування всіх обставин справи, оскільки відповідно до пояснень інспектора поліції ОСОБА_4, в автомобілі разом з ОСОБА_2 було двоє пасажирів - хлопець та дівчина, які по даним перевірки неодноразово притягувалися до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів пов'язаних з наркотиками та які, після їхньої зупинки, вийшли з автомобіля та пішли в невідомому напрямку, що також підтверджується і відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, але за наявної сукупності раніше згаданих доказів, їх пояснення (свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.) жодним чином не спростовують правильності висновків суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо доводів ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення, в порушення вимог ст.ст. 34, 35 Закону України «Про Національну поліцію»,працівниками поліції не зазначено дійсну причину його зупинки та як наслідок - про неправомірність всіх їх наступних дій, в т.ч. і щодо виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння та складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, то вони є надуманими, оскільки протокол про адміністративне правопорушення складено з дотриманням вимог ст. 256 КУпАПіз зазначенням всіх необхідних даних.
При цьому, допитаний під час апеляційного розгляду інспектор поліції ОСОБА_4 пояснив, що під час зупинки ОСОБА_2, йому було роз'яснено причину зупинки, а саме те, що даний автомобіль перебуває в орієнтуванні, але ОСОБА_2 надав документи, що автомобіль належить його дружині, і після їх звернення до чергової частини їм повідомили, що орієнтування стосується іншого автомобіля. В процесі спілкування з ОСОБА_2 у нього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння та у зв'язку з його відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння у лікаря-нарколога, на ОСОБА_2 було складено протокол саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Дані пояснення інспектора поліції ОСОБА_4 підтверджуються і даними відеозапису з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, з якого також вбачається і те, що під час руху за автомобілем ОСОБА_2 інспектори поліції звертали увагу на поведінку ОСОБА_2, який, спостерігаючи за працівниками поліції у дзеркало заднього виду, збільшив швидкість, та рухався з її перевищенням, що працівники поліції встановили, порівнюючи зі швидкістю патрульного автомобіля, на якому вони рухались, і тому така причина для зупинки, як порушення водієм Правил дорожнього руху, також була озвучена ОСОБА_2 працівниками поліції, що в цілому відповідає вимогам ст. 35 Закону України "Про Національну поліцію".
Посилання апелянта на ту обставину, що керування автомобілем є єдиним і основним джерелом доходу його сім'ї і позбавлення його права керування транспортним засобом призведе до неможливості забезпечувати свою родину, не може бути врахована судом у даному конкретному випадку, як підстава для скасування оскаржуваної постанови, оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП передбачає накладення на водіїв адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік і не містить альтернативних видів адміністративних стягнень.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його притягнуто до адміністративної відповідальності за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння, і такий висновок відповідає фактичним обставинам події та підтверджується доказами, представленими в матеріалах справи.
За таких обставин, постанова суду є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 серпня 2017 року, якою ОСОБА_2визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду міста Києва ГорбІ.М.