20 березня 2018 року
м. Київ
Справа № 2а-7995/11
Провадження № 11-30зва18
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого судді-доповідача Золотнікова О.С.,
суддів Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Данішевської В.І., Кібенко О.Р., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Саприкіної І.В., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
розглянула в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області
від 27 травня 2011 року (суддя Суботін А.В.) за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в адміністративній справі № 2а-7995/11 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові Київської області (далі - УПФУ у м. Фастові) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії і
У 2011 році ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до УПФУ у м. Фастові, у якому просив визнати протиправними дії відповідача, пов'язані з відмовою в перерахунку та виплаті позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також зобов'язати УПФУ у м. Фастові здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 2, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 23 серпня 2010 року.
Фастівський міськрайонний суд Київської області постановою від 27 травня
2011 року позов ОСОБА_3 задовольнив: визнав протиправними дії УПФУ у
м. Фастові, пов'язані з відмовою в перерахунку та виплаті ОСОБА_3 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також зобов'язав відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_3 з 23 серпня 2010 року додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 2, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до статті 51 Закону України від 28 лютого 1991 року
№ 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06 червня 1996 року
№ 230/96-ВР, з урахуванням змін розміру прожиткового мінімуму, за винятком сум фактично проведених виплат.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, Фастівський міськрайонний суд Київської області керувався тим, що відповідач виплачує позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, не в повному обсязі та з порушенням норм законодавства.
06 листопада 2017 року представник ОСОБА_3. - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду України заяву про перегляд постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року у справі № 2а-7995/11 з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 237 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), а саме у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, та просив:
- переглянути постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області
від 27 травня 2011 року у справі № 2а-7995/11, задовольнивши позов повністю;
- відшкодувати ОСОБА_3 заподіяну матеріальну та моральну шкоду в сумі по
5 млн грн, судові витрати, пов'язані з виконанням рішення суду, в сумі 2 млн грн;
- відшкодувати представнику ОСОБА_3 - ОСОБА_4 матеріальну та моральну шкоду в сумі по 5 млн грн, судові витрати, пов'язані з виконанням рішення суду, в сумі 2 млн грн;
- стягнути на користь заявника та його представника всі кошти із зацікавлених осіб (відповідачів) у солідарному порядку при залученні їх до справи.
Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду оскаржуваного судового рішення за виключними обставинами, представник позивача зазначив, що 12 жовтня 2017 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) повідомив ОСОБА_3 про долучення його заяви № 28837/16 до справи «Бурмич та інші проти України».
На думку заявника, Суд повністю задовольнив заяву ОСОБА_3 № 28837/16, що є підставою для перегляду судового рішення у справі № 2а-7995/11.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
На підставі підпункту 3 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII заяву представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд судового рішення передано до Великої Палати Верховного Суду.
Ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 10 січня 2018 року відкрито провадження за виключними обставинами в адміністративній справі № 2а-7995/11.
Учасники справи, будучи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, у зв'язку із чим на підставі пункту 2 частини першої статті 345 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в заяві представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4доводи, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог підпункту 3 пункту 1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII заява представника позивача розглядається за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
За правилами пункту 3 частини п'ятої статті 361 КАС України в указаній редакції підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом.
Законом від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР Україна ратифікувала Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), тим самим узявши на себе зобов'язання гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі І Конвенції (стаття 1 Конвенції).
Утілення таких гарантій відбувається шляхом застосування українськими судами при розгляді справ практики ЄСПЛ як джерела права, що передбачено положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» (далі - Закон № 3477-IV), а також закріплено у відповідних процесуальних законах, зокрема й у частинах першій та другій статті 6 КАС України.
На підставі статті 46 Конвенції та статті 2 Закону № 3477-IV держава Україна зобов'язана виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, у якій вона є стороною.
12 жовтня 2017 року Велика палата Суду ухвалила рішення у справі «Бурмич та інші проти України» (заява № 46852/13 та інші) (далі - Рішення), згідно з яким Суд вирішив приєднати до п'яти заяв, зазначених у пункті 1 цього рішення, 12143 заяви, наведені в додатках І і ІІ до цього Рішення, серед яких і заява ОСОБА_3 № 28837/16, вилучити всі 12148 заяв, що стосуються однієї системної проблеми невиконання рішень національних судів в Україні, зі свого реєстру на підставі підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції та передати їх Комітету міністрів Ради Європи з метою їх розгляду в межах вжиття заходів загального характеру для виконання пілотного рішення у справі «ЮрійМиколайович Іванов проти України» (далі - справа Іванова).
За висновком ЄСПЛ, юридичні питання за Конвенцією щодо тривалого невиконання рішень національних судів в Україні вже були вирішені в пілотному рішенні у справі Іванова. Таким чином, Суд виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції. Зокрема, він визначив системний недолік, дійшов висновку, що цей недолік є порушенням Конвенції, та надав вказівки щодо заходів загального характеру, яких слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції, з метою належного виконання пілотного рішення для забезпечення юридичного захисту та відшкодування шкоди всім жертвам - які були є і будуть, встановленого системного порушення. Відповідно до принципу субсидіарності, який лежить в основі всієї Конвенції, а не лише процедури пілотного рішення, питання, розглянуте в пілотному рішенні у справі Іванова, у тому числі забезпечення відшкодування потерпілим від системного порушення Конвенції, констатованого у справі Іванова, є питанням виконання рішення відповідно до статті 46 Конвенції (пункт 197 Рішення).
ЄСПЛ також зазначив, що з огляду на те, що інтереси цих заявників та всіх інших існуючих та потенційних потерпілих від відповідної системної проблеми більш захищені в рамках процесу виконання, Суд установив, що подальший розгляд справ типу Іванова є не найкращим засобом досягнення мети Конвенції. Відтак Суд зробив висновок, що подальший розгляд цієї справи не є виправданим у розумінні підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції (пункт 202 Рішення).
Відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 37 Конвенції Суд може на будь-якій стадії провадження у справі прийняти рішення про вилучення заяви з реєстру, якщо обставини дають підстави дійти висновку, що на будь-якій іншій підставі, встановленій Судом, подальший розгляд заяви не є виправданим.
Згідно з позицією ЄСПЛ недоліки, на які скаржаться заявники у цих заявах, мають бути усунуті шляхом вжиття заходів загального характеру в процесі виконання пілотного рішення у справі Іванова, у тому числі й наданням належного та достатнього відшкодування шкоди, завданої порушенням Конвенції, установленим зазначеним рішенням, які мають здійснюватись під наглядом Комітету міністрів Ради Європи. Таким чином, ураховуючи різні процеси, задіяні з цією метою, Суд також вважає, що повага до прав людини в розумінні пункту 1 статті 37 Конвенції in fine не вимагає подальшого розгляду цих заяв для ухвалення рішення щодо індивідуального відшкодування (пункт 204 Рішення).
Водночас ЄСПЛ нагадав, що зроблений ним висновок не обмежує його повноважень щодо поновлення відповідно до пункту 2 статті 37 Конвенції цієї або будь-якої іншої аналогічної заяви в реєстрі справ, якщо це буде виправдано обставинами (пункт 207 Рішення).
Відповідно до абзаца дев'ятого частини першої статті 1 Закону № 3477-IV виконання Рішення включає в себе: а) виплату Стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Згідно із частинами другою та третьою статті 10 цього ж Закону додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у Рішенні.
Відновлення попереднього юридичного стану Стягувача здійснюється, зокрема, шляхом: а) повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі; б) повторного розгляду справи адміністративним органом.
Відповідно до частини другої статті 13 згаданого Закону заходами загального характеру є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в Рішенні системної проблеми та її першопричини, зокрема: а) внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; б) внесення змін до адміністративної практики; в) забезпечення юридичної експертизи законопроектів; г) забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики Суду прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов'язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; д) інші заходи, які визначаються - за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи - державою-відповідачем відповідно до Рішення з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень.
Оскільки заяви у справі «Бурмич та інші проти України» було передано до Комітету міністрів Ради Європи для їх розгляду саме в системі заходів загального характеру з виконання пілотного рішення у справі Іванова проти України, то правових підстав для повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі, немає, тому що про потребу вжиття заходів індивідуального характеру щодо заявників у справі «Бурмич та інші проти України» у Рішенні не зазначено.
Водночас законність рішення національного суду, про перегляд якого порушує питання заявник, не може бути піддана сумніву у зв'язку з приєднанням до Рішення заяви ОСОБА_3 № 28837/16, оскільки згідно з Рішенням цю заяву разом з іншими зазначеними в додатках І та ІІ, було вилучено з реєстру справ Суду та передано до Комітету міністрів Ради Європи без дослідження фактичних обставин, правових аспектів та без обґрунтування правової позиції, тобто без розгляду по суті.
Тому доводи заявника про те, що ЄСПЛ, приєднавши його заяву до справи «Бурмич та інші проти України», фактично погодився з усіма наведеними в цій заяві обставинами, є безпідставними.
Крім того, ВеликаПалата Верховного Суду бере до уваги той факт, що постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня
2011 року, про перегляд якої за виключними обставинами просить у заяві представник позивача, повністю задоволено заявлені у цій справі позовні вимоги ОСОБА_3, що унеможливлює перегляд цього судового рішення на користь позивача.
При цьому заявлені в заяві вимоги про відшкодування ОСОБА_3 та його представнику ОСОБА_4 матеріальної й моральної шкоди, судових витрат, не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому відповідно до положень частини четвертої статті 341 та частини другої статті 368 КАС України такі вимоги не можуть бути розглянуті Великою Палатою Верховного Суду.
З урахуванням викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що в задоволенні заяви представника ОСОБА_3. - ОСОБА_4потрібно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Керуючись статтями 243, 345, 356, 359, 361, 368, 369 та підпунктом 3 пункту 1 розділу VІІ КАС України, Велика Палата Верховного Суду
Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про перегляд у справі № 2а-7995/11 постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 травня 2011 року за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 3 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий О.С. Золотніков
Судді: Н.О. Антонюк О.Б. Прокопенко
С.В. Бакуліна Л.І. Рогач
В.В. Британчук І.В. Саприкіна
Д.А. Гудима О.М. Ситнік
В.І. Данішевська О.С. Ткачук
О.Р. Кібенко В.Ю. Уркевич
Л.М. Лобойко О.Г. Яновська
Н.П. Лященко