Справа № 761/10555/18
Провадження № 1-кс/761/7238/2018
23 березня 2018 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 120 181 001 000 031 81, у якому
гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Бережани Тернопільської області, громадянин України, українець з середньою спеціальною освітою, робітник МВК «Гіскон», перебуває у зареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , судимий:
-21.12. 2007 Березанським міськрайонним судом Київської області за ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України до 11 років позбавлення волі, звільнений 14.08.2017 умовно-достроково;
підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст.187 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло погоджене з прокурором Київської місцевої прокуратури № 10 ОСОБА_6 клопотання слідчого Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На обґрунтування клопотання зазначено, що 23.03.2018 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 187 КК України, що скоєне за таких обставин.
ОСОБА_4 18.03.2018, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на особисте збагачення за рахунок чужого майна, зустрівся із потерпілою ОСОБА_8 , пройшов із останньою на територію парку «Сирецький гай» у м. Києві, де, долаючи опір потерпілої, погрожуючи застосуванням насильства, залякуючи її ножем, зірвав із шиї ОСОБА_8 золотий ланцюжок, вартістю 6000 грн.
У подальшому, ОСОБА_4 , бажаючи змусити потерпілу ОСОБА_9 не звертатися до правоохоронних органів, повалив останню на землю та почав наносити удари по обличчю та верхній частині тіла, періодично здушуючи потерпілій шию.
Слідчий вважав, що підозрюваний може переховуватись від органу досудового слідства та суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, просив його задовольнити з підстав, які у ньому зазначені.
Підозрюваний та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, наполягаючи на необґрунтованості висунутої підозри та зазначених стороною обвинувачення ризиків. Вважали, що належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 може забезпечити запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, вивчивши надані суду матеріали, дійшов висновку про таке.
Частиною 1 статті 194 КПК на слідчого суддю під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових:
-чи доведені обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри;
-чи наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК, та на які вказує слідчий;
-чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Тлумачення наведених вище процесуальних норм у їх логічному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить слідчого суддю до висновку, що під час вирішення питання щодо застосування до особи запобіжних заходів оцінка наданих сторонами доказів має спрямовуватися не на досягнення остаточного переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра обґрунтованою.
Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Враховуючи, що відповідно до ч. 5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя приймає до уваги, що згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «K.F. проти Німеччини» обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже на початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
З огляду на зазначене, слідчий суддя вважає, що наданими органом досудового розслідування матеріалами достатньою мірою підтверджується наявність в діях підозрюваного ОСОБА_4 ознак інкримінованого злочину.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя приймає до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_4 з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «В. проти Швейцарії» зазначив, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати, зокрема, з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, статків, зв'язків з державою, у якій його переслідували в межах закону.
Так, характер інкримінованого підозрюваному злочину, пов'язаного із погрозою застосування насильства, що є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої, свідчить про наявність достатніх підстав для критичної оцінки моральних якостей ОСОБА_4 , що підтверджує ймовірність свідомої позапроцесуальної поведінки останнього.
У зв'язку з цим, слідчий суддя вважає, що, не дивлячись на те, що ОСОБА_4 має сім'ю та постійне місце проживання та місце роботи, підозрюваний може вчинити дії з метою переховування.
Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув'язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, з засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.
Приймаючи до уваги, що інкримінований ОСОБА_4 злочин вчинений з корисливих мотивів, реально існуючим є ризик, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити злочинну діяльність.
Слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний має постійне місце роботи, однак сама по собі ця обставина, хоча певним чином і мінімізує ризик продовження ним злочинної діяльності, однак повністю його не виключає.
Слідчий суддя вважає, що реально існує ризик незаконного впливу підозрюваного на потерпілу.
За результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених сторонами кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК.
Відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до раніше судимої особи, може бути заснований, якщо остання підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Інкримінований підозрюваному злочин передбачає застосування покарання у виді позбавлення волі на строк від семи років.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, існуючі ризики, пов'язані з перешкоджанням кримінальному провадженню, приводять слідчого суддю до переконання, що застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного.
Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що встановлені вище обставини є достатніми для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому відповідно до положень ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя вважає за можливе при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави, оскільки злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , вчинений із погрозою застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого.
На підставі викладеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 193, 194, 206 КПК України, слідчий суддя
Клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали про тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою визначити по 20 травня 2018 року включно.
На ухвалу слідчого судді до Апеляційного суду м. Києва прокурором, підозрюваним, його захисником упродовж п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя ОСОБА_1