Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-кп/781/115/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1
Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
03.04.2018 м.Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_8
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницький матеріали кримінального провадження № 12017120110000365 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09.11.2017 року яким,
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Шарипово Краяноярського краю, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працює, проживає в шлюбі без реєстрації, не має зареєстрованого місця проживання, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
- 28.07.2016 року Устинівським районним судом Кіровоградської області за ч.ч.1,2,3 ст.185 КК України до 4 років позбавлення волі. На підставі ст.75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 185 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного покарання за вчинений злочин частково приєднано невідбуту частину покарання за попереднім вироком Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 28.07.2016 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяці.
Вироком суду ОСОБА_8 визнаний винним за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, поєднана з проникненням у сховище при наступних обставинах.
06 липня 2017 року приблизно о 10 годині 30 хвилин ОСОБА_8 знаходився на території свого місця проживання в АДРЕСА_1 , та побачив на території подвір'я сусідського домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_2 , дві чавунні щілинні решітки розміром 1000x500x20 мм, які лежали на землі в якості доріжки та належали потерпілій ОСОБА_9 .
З метою таємного викрадення чужого майна, ОСОБА_8 переліз через паркан, який огороджує по периметру домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , та таким чином проник на вказану територію.
Перебуваючи на території вказаного домоволодіння, ОСОБА_8 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів та ціллю особистого збагачення підійшов до вищевказаних чавунних щілинних решіток, та, взявши їх у руки, таємно викрав належні потерпілій ОСОБА_9 дві чавунні щілинні решітки розміром 1000x500x20 мм, загальною вагою 88 кг 150 гр., вартістю як металобрухт 1 кілограма - 4 грн. 60 коп., на загальну суму 405 грн. 49 коп., після чого з викраденим майном з місця вчинення злочинну зник.
Викрадені дві чавунні щілинні решітки ОСОБА_8 продав необізнаному в його злочинних діях ОСОБА_10 як металобрухт, спричинивши потерпілій ОСОБА_9 матеріальних збитків на загальну суму 405 грн. 49 коп.
Не погоджуючись з вироком суду обвинуваченим ОСОБА_8 було подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської об від 09.11.2017 року відносно ОСОБА_8 та постановити новий вирок, яким перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.185 КК України на ч.2 ст.185 КК України та закрити кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12017120110000365 від 06.07.2017 року, відносно нього - ОСОБА_8 за п.7 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відмовою потерпілої ОСОБА_9 від обвинувачення в даному кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
З даним вироком він повністю не згоден та вважає висновок, що в його діях є признаки скоєння правопорушення передбаченого ч.3 ст.185 КК України є необґрунтованими.Впевнений, що його дії - ОСОБА_8 слід перекваліфікувати з ч.3 ст.185 КК України на за ч.2 ст.185 КК України в зв'язку з відсутністю кваліфікуючої ознаки, передбаченої ч.3 ст.185 КК України в його діях, а саме проникнення у житло, інше приміщення чи сховище. Тобто кваліфікація злочину за ч.3 ст.185 КК України є найгрубішою помилкою та порушує його права, з таких причин:
Вказує, що у нього з потерпілою ОСОБА_9 був договір про надання їй послуг по виконанню різних хатніх робіт - рубання дров, ремонт паркану та будівлі, прибирання підсобних приміщень та подвір'я. При виконанні даних робіт на території подвір'я в АДРЕСА_2 він побачив дві чавунні щілинні решітки розміром 1000x500x20 мм, які лежали на землі, в якості доріжки та належали потерпілій ОСОБА_9 , та вирішив здати їх у приймальник металобрухту і розпорядився отриманими коштами на власний розсуд.Таким чином, в його діях - ОСОБА_8 вбачається склад злочину, передбачений ч.2 ст.185 КК України.
Тобто кримінальне правопорушення, за яким кваліфіковано його дії, є більш тяжким кримінальним правопорушенням, ніж те, що реально вчинено ним та відповідно покарання, призначене йому судом є несправедливим.
Крім того, ні судом, ні захисником, йому та потерпілій не були роз'яснені положення п.3 ч.1 ст.477 та п.7 ч.1 ст.284 КПК України, що конкретно у його випадку можливий розгляд кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.Потерпіла ОСОБА_9 написала заяву, в якій вказала, що розуміє, що дана справа може розглядатися у вигляді приватного обвинувачення, а оскільки шкода їй відшкодована в повному обсязі та претензій до обвинуваченого ОСОБА_8 вона не має, то вона відмовляється відприватного обвинувачення, та просить закрити дане кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 . Тож, у зв'язку з вищевикладеним прошу допитати потерпілу ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідача, прокурора у кримінальному провадженні, який заперечив проти апеляційної скарги обвинуваченого, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які підтримали свою апеляційну скаргу в повному обсязі, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені ним таємного викрадення чужого майна з проникненням у сховище за обставин, викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч.3 ст.185 КК України ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку і належним чином досліджених у судовому засіданні доказах та є правильною.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи з посиланням на те, що він нікуди не проникав, а умисел у нього виник коли він виконував господарські роботи на території її домоволодіння, не містять у собі необхідних та достатніх підстав для зміни вироку і спростовуються сукупністю доказів.
Відповідно до роз'яснень п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» №10 від 06.11.2009 року, під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом (із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання; шляхом обману; з використанням підроблених документів тощо або за
допомогою інших засобів), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища.
Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
Не може визнаватися сховищем неогороджена і така, що не охороняється, площа або територія, на яку вхід сторонніх осіб є вільним, а також та, що була відведена та використовується для вирощування продукції чи випасу тварин (сад, город, ставок, поле тощо).
Під проникненням у інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом, із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, що дає змогу винній особі викрасти майно.
Крім того, якщо суб'єкт злочину поставив на меті заволодіння майном певного виду, місце знаходження якого зумовлює вибір конкретного способу посягання, реалізація якого передбачає входження, потрапляння у приміщення чи сховище, то фізичне опинення особи у такому сховищі, незважаючи на вільний доступ до нього, вважається незаконним, а вчинення крадіжки, як у даному випадку, слід кваліфікувати, як таємне викрадення чужого майна, поєднана з проникненням у інше сховище.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме протоколу огляду місця події від 06.07.2017 року територія домоволодіння ОСОБА_9 за адресою АДРЕСА_2 була огороджена парканом з метою запобігання доступу сторонніх осіб.
Із показань ОСОБА_8 , наданих ним у суді першої інстанції вбачається, що він вказані решітки побачив через паркан зі свого домоволодіння. Зрозумівши, що вони можуть бути використані та продані як металобрухт, вирішив їх викрасти. Переліз через паркан, коли його ніхто не бачив та викрав решітки, які пізніше продав.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що подвір'я будинку потерпілої, що огороджене від сусіднього двору та призначене в тому числі і для тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які зберігала потерпіла, свідчить про призначення цієї території, що належить потерпілій ОСОБА_9 , як сховища.
З огляду на наведене суд першої інстанції правильно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, повторно, поєднане з проникненням у сховище.
Обговорюючи доводи апеляції обвинуваченого про перекваліфікацію його дій, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_8 вчиняючи крадіжку металевих решіток з території домоволодіння ОСОБА_9 , яка загороджена парканом безумовно усвідомлював, що паркан є засобом охорони від доступу до нього сторонніх осіб, тим самим він проникає на територію яка є сховищем, вона відведена для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей. За таких обставин, в його діях наявний склад інкримінованого йому злочину, а зміна показань ОСОБА_8 в апеляційній скарзі щодо того, що умисел у нього на викрадення зазначеного майна виник безпосередньо на території двору ОСОБА_9 під час виконання господарських робіт, колегія суддів вважає позицією захисту з метою уникнення належної кримінальної відповідальності.
Відповідно до вимог ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як убачається із матеріалів провадження, суд визнав пом'якшуючою покарання обставинами - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування матеріальної шкоди, обтяжуючих обставин не встановлено.
Яких-небудь нових даних про особу ОСОБА_8 чи про наявність обставин, які б пом'якшували покарання та істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину, в апеляційній скарзі не наведено.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке є тяжким злочином, дані, що характеризують особу ОСОБА_8 , який раніше судимий за аналогічні злочини, не працює, не одружений (співмешкає), має на утриманні двох неповнолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вчинив новий злочин в період іспитового строку.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_8 , а також запобігання вчинення ним нових злочинів, можливе лише в умовах ізоляції від суспільства. Також, враховуючи наявність обставин, які пом'якшують покарання, та відсутність обставин, які його обтяжують, суд першої інстанції обґрунтовано призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією статті обвинувачення.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що обвинуваченому ОСОБА_8 судом першої інстанції призначено покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України, яке за своїм видом і розміром, необхідне і достатнє для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів, а також відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України. Підстав вважати покарання призначене ОСОБА_8 несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів не вбачає.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які є підставою для скасування рішення суду першої інстанції стосовно ОСОБА_8 колегією суддів не встановлено.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_8 , а вирок суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2017 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом трьох місяців з моменту її проголошення,а обвинуваченим в той же строк з моменту отримання її копії.
Судді (підписи):
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Кіровоградської області ОСОБА_2