Справа № 369/519/18 Головуючий у І інстанції Лисенко В. В.
Провадження № 33/780/323/18 Доповідач у 2 інстанції Дрига А. М.
Категорія 138 03.04.2018
Іменем України
3 квітня 2018 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області в складі судді Дриги А.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2018 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, -
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ст. 122-4 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень,
З постанови суду вбачається, 19.12.2017 року близько 08:00 год. по вулиці Амосова, 6, в селі Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не забезпечив безпеки дорожнього руху та не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль «KIA Opirus» д.н.з. НОМЕР_2. Під час ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.9 ПДР України і вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.
Крім того, 19.12.2017 року близько 08:00 год. по вулиці Амосова, 6, в селі Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, водій ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1, був учасником ДТП з матеріальними збитками. Після скоєння ДТП залишив місце пригоди.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.10 ПДР України і вчинив правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та провадження по справі закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постанова суду є необґрунтованою. Зазначає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив всі обставини справи. Також зазначає, що місце ДТП він не покидав.
Заслухавши думку правопорушника, який підтримав подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП України при розгляді справи про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Висновок суду про визнання винним ОСОБА_2 в скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ст.122-4 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами і є обґрунтованим.
Так, винність ОСОБА_2 у вчиненні правопорушень підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 326671 від 10.01.2018 року, який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 326672 від 10.01.2018 року, який за змістом відповідає вимогам ст. 256 КУпАП;
- схемою місця ДТП, складеною інспектором Петренко О.Ю;
- письмовими поясненнями ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
- протоколом огляду технічного стану автотранспорту від 10.01.2018 року.
Виходячи з наведеного, працівник поліції, який складав протоколи про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_2, належно виконав покладені на нього обов'язки щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи.
Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки враховуючи обставини справи, пояснення учасників ДТП, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до законного і обґрунтованого висновку, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1, під час руху заднім ходом не забезпечив безпеки дорожнього руху та не звернувся за допомогою до інших осіб, внаслідок чого скоїв наїзд на припаркований автомобіль «KIA Opirus» д.н.з. НОМЕР_2.
Пунктом 10.9 ПДР України передбачено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 10.9 ПДР України стало умовою та причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті ДТП.
Крім того, ОСОБА_2 після скоєння ДТП залишив місце пригоди, чим порушив вимоги п. 2.10 ПДР України.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вину у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнав та пояснив, що 19.12.2017 року близько 08:00 год. біля Київської області, рухався заднім ходом на власному автомобілі «Mazda 6» д.н.з. НОМЕР_1 та в цей час до нього підійшла невідома йому особа, в подальшому було встановлено що це громадянин ОСОБА_5, і повідомив йому що він скоїв зіткнення з автомобілем «KIA Opirus» д.н.з. НОМЕР_2, проте ОСОБА_2 зазначив, що зіткнення ніякого він не відчув. Після цього, вийшовши з автомобіля, будь-яких пошкоджень на обох транспортних засобах він не побачив. В подальшому, оскільки водія автомобіля «KIA Opirus» д.н.з. НОМЕР_2 на місці не було, ОСОБА_2 залишив ОСОБА_5 свій номер телефону та поїхав у своїх справах. Через декілька днів йому зателефонувала потерпіла ОСОБА_3, яка є власником автомобіля «KIA Opirus» д.н.з. НОМЕР_2 та під час розмови ОСОБА_2 запропонував їй вирішити даний інцидент без виклику працівників поліції, але йому не вдалося.
За таких обставин, апеляційний суд приходить висновку, що всі обставини справи судом першої інстанції були досліджені всебічно, повно та об'єктивно, висновки суду ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Враховуючи обставини справи та особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, апеляційний суд вважає, що призначене ОСОБА_2 стягнення відповідає вимогам ст.ст.23, 33 КУпАП і є домірним скоєному.
Підстав для скасування вказаної постанови апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 лютого 2018 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига