Справа № 303/5125/17
Іменем України
02 квітня 2018 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
Головуючого судді - Джуги С.Д.,
суддів - Куштана Б.П., Кондора Р.Ю.
при секретарі: Пилип Ю.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Стегура Наталія Петрівна, на рішення Мукачівського міськрайонного суду, ухваленого 14 грудня 2017 року суддею Пак М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП "Закарпатський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Мукачівська ДЕД" про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,-
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Закарпатський облавтодор» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі філії «Мукачівський ДЕД» про визнання неправомірним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги позивачем обгрунтовано тим, що 12 липня 1977 р. його було прийнято на роботу на посаду водія 3-ого класу в ДЕУ-864 в м.Мукачево згідно наказу №115 від 11 липня 1977 року. 07 серпня 2017 р., він був звільнений з роботи на підставі пункту 7 статті 40 КЗпП України. Позивач вважає, що наказ №66-К від 07 серпня 2017 року про його звільнення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а він - поновленню на роботі. Так, він понад 40 років сумлінно виконував свої трудові обов'язки. 02 серпня 2017 року, згідно даного йому керівництвом завдання, виїхав до м.Ужгород на службовому автомобілі МАЗ 551605, н.з. НОМЕР_1. Здійснивши відсип асфальту на місці призначення, повертався в м.Мукачево. На виїзді з м.Ужгорода в автомобілі сталася поломка, а саме - вийшов з ладу гальмівний шланг та головний гальмівний циліндр. В телефонному режимі він повідомив головного механіка Філії «Мукачівська ДЕД» ДП "Закарпатський облавтодор" ОСОБА_3 про вказані поломки та попросив про допомогу (надання матеріалів та людей для її налагодження). Однак, останній відмовив у допомозі. Тоді він на місці тимчасово усунув поломку та доїхав до гаражу. Після того, 03 серпня 2017 р. він з'явився на роботі зранку та вимагав полагодити автомобіль для здійснення ним своїх трудових обов'язків. З 03 по 08 серпня 2017 р. він кожного дня з'являвся на роботу вчасно та в належному стані та жодним чином не порушував свої трудові обов'язки. За цей час він не зміг приступити до перевезення матеріалів через поломку службового авто. 08 серпня 2017 р., було надано начальнику Філії «Мукачівська ДЕД» письмові пояснення про поломку автомобіля та небажання відповідальних осіб здійснювати його ремонт. Того ж дня він дізнався, що його хочуть звільнити по надуманій причині - перебування на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння. 09 серпня 2017 р. аналогічні письмові пояснення були направлені директору ДП «Закарпатський облавтодор». 29 серпня 2017 р. було отримано відповідь №183 від 23 серпня 2017 р. та надано копію наказу №66-К від 07 серпня 2017 р. про звільнення ОСОБА_1 за п.7 ст. 40 КЗпП України. Таким чином, жодного належного доказу перебування його на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння 03 серпня 2017 р. немає і бути не може, адже це надуманий факт, який роботодавець знайшов для обґрунтування причини розірвання трудового договору. З врахування наведеного, позивач просив визнати неправомірним та скасувати наказ №66-К від 07.08.2017 р., поновити його на роботі на посаді водія у філії «Мукачівський ДЕД» ДП "Закарпатський облавтодор" ПАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", стягнути середній заробіток час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в інтересах якого діє Стегура Н.П., просить рішення суду скасувати та ухвалити у даній справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує на те, що жодного належного доказу щодо його перебування 03.08.2017 р. на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння в матеріалах справи немає, а тому суд безпідставно відмовив у заявленому позові.
Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Відповідно до п. 9 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017 року), справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Ч.3 ст.12 ЦПК України покладає на кожну сторону обов'язок довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.5 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з доведеності факту перебування позивача ОСОБА_1 03 серпня 2017 р. в нетверезому стані, тому його звільнення згідно з ч.7 ст.40 КЗпП України за появу на роботі у нетверезому стані є підставним.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, оскільки такий ґрунтується на вимогах закону та матеріалах справи.
Відповідно до пункту 7 статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»(з подальшими змінами і доповненнями), вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, трудовий договір з якими розірвано за пунктом 7 статті 40 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що з цих підстав можуть бути звільнені з роботи працівники за появу на роботі у нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння в будь-який час робочого дня, незалежно від того, чи були вони відсторонені від роботи, чи продовжували виконувати трудові обов'язки. Нетверезий стан працівника або наркотичне чи токсичне сп'яніння можуть бути підтверджені як медичним висновком, так і іншими видами доказів, яким суд має дати відповідну оцінку.
Встановлено, що відповідно до копії трудової книжки, заповненої 29.08.1974 р. ОСОБА_1 - 12.07.1977 р. прийнятий на роботу на посаду водія 3-ого класу в ДЕУ-864 в м.Мукачево, згідно наказу №115 від 11.07.1977 року (а.с.13).
Як вбачається з доповідної механіка ОСОБА_3, 11.07.2017 р. водій ОСОБА_1 повторно з'явився на роботу в сильному алкогольному сп'янінні, що було зафіксовано доповідною 10.07.2017 року та грубо порушив трудову дисципліну. Порушення з боку ОСОБА_1 ігнорування вказівок механіка по ремонту та технічному обслуговуванні автомашини неодноразові, що приводить до частих поломок (а.с.17).
Згідно доповідної записки інженера ОП ОСОБА_4 від 03.08.2017 року, водій ОСОБА_1 на території філії (база механізації) знаходиться у стані алкогольного сп'яніння та неадекватно поводиться. Для недопущення травматизму та аварійних ситуацій, інженер просив не допустити ОСОБА_1 до виконання посадових обов'язків (а.с.16).
Відповідно до акту від 03.08.2017 року №1 «Про перебування працівника на роботі у нетверезому стані», який підписаний головним механіком ОСОБА_3, механіком ОСОБА_5, інженером ОП ОСОБА_4, головою профкому філії ОСОБА_6, який затверджений начальником філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_7, водій МАЗ, ОСОБА_1 - 03.08.2017 р. перебував на роботі у стані алкогольного сп'яніння, що виразилося в тому, що ОСОБА_1 не виконував свої посадові обов'язки, спав в кабіні автомобіля марки МАЗ, неадекватно вів себе, а також від нього було чути різкий запах алкоголю. Від пояснень та проходження медичного огляду - відмовився (а.с.15).
Згідно наказу №66-К від 07.08.2017 р. начальника філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_7, ОСОБА_1 07.08.2017 р. було звільнено з роботи з посади водія бази механізації за появу на роботі в нетверезому стані на підставі пункту 7 статті 40 Кодексу законів про працю України. Підставами вказано: Акт №1 від 03.08.2017 року, Доповідна записка Інженера з ОП ОСОБА_4, Доповідна головного механіка ОСОБА_3 (а.с.14).
Згідно копії Акту від 08.08.2017 року, затвердженого начальником філії «Мукачівська ДЕД» ОСОБА_7, звільнений водій ОСОБА_1 одержав повний розрахунок і відмовився отримати трудову книжку (а.с.38).
Судом першої інстанції в судовому засіданні допитано свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які ствердили, що позивач ОСОБА_1 03.08.2017 року перебував у стані алкогольного сп'яніння, спав у кабіні автомобіля, відмовився від проходження медичного огляду та від пояснень, про що було складено відповідний акт. До цього часу також мали місце випадки появи позивача на роботі у нетверезому стані.
Таким чином, факт перебування 03.08.2017 р. позивача ОСОБА_1 на робочому місці в нетверезому стані підтверджено доповідною запискою інженера ОП ОСОБА_4 від 03.08.2017 р., актом від 03.08.2017 року, а також поясненнями допитаних судом першої інстанції свідків ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4 Натомість позивачем не подано жодних доказів на підтвердження своїх заперечень щодо вказаних обставин і спростування даного факту.
З врахуванням наведеного судом першої інстанції правильно зроблено висновок, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог трудового законодавства.
Доводи апеляційної скарги позивача щодо недоведеності факту перебування його 03.08.2017 р. на робочому місці у стані алкогольного сп'яніння через відсутність відповідного медичного висновку, є необґрунтованими, оскільки відповідач у встановленому законом порядку зафіксував факт перебування позивача ОСОБА_1 в нетверезому стані на робочому місці, від проходження медичного огляду позивач відмовився, самостійно відповідний медичний огляд не пройшов. На виконання положень ст.12, 81 ЦПК України, апелянтом не надано доказів на спростування вищезазначеного.
Не заслуговують на увагу і твердження апелянта про те, що акт №1 від 03.08.2017 року є неналежним та недопустимим доказом, посилаючись на те, що у тексті даного акту вказано, що працівник нібито відмовився від пояснень та проходження огляду, а в додатках до акту зазначено про пояснювальну записку працівника, що притягуються до дисциплінарної відповідальності та довідку медичного огляду, оскільки зі змісту даного акту чітко вбачається, що працівник відмовився від пояснень та проходження огляду, а сам акт заповнено на встановленій формі бланку.
За вказаних обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на роботі та задоволення його позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
З врахуванням наведеного рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.12,81,374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Стегура Наталія Петрівна - залишити без задоволення.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду
Повний текст судового рішення складено 04 квітня 2018 року.
Головуючий:
Судді: