Справа № 308/9357/16-а
30 березня 2018 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Бенца К.К.,
при секретарі судового засідання - Вереш А.В.
представника відповідача - Галас Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора взводу № 4 УПП лейтенанта поліції Граб Василя Івановича про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
встановив:
Позивач ОСОБА_2 у порядку провадження у справах, що виникають з адміністративно-правових відносин, звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу № 4 УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП старшого лейтенанта поліції Граб В.І. про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №073283 від 02.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 255,00 грн.
Мотивуючи позовні вимоги вказує на те, що 02.09.2016 року о 17 год. 10 хв. керуючи т.з. марки «Мітсубіші Галант» та рухаючись в м. Ужгороді, по вул. Минайській у напрямку готеля " Закарпаття" , був зупинений екіпажем патрульної поліції та інспектор поліції Граб В.І. повідомив, що ним порушено п.8.5.1 ПДР України, а саме перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3 . Інспектором взводу № 4 УПП Граб В.І. відносно нього була винесена постанова серії ДР № 073283 про адміністративне правопорушення від 02.09.2016 року якою притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255,00 гривень за порушення п.8.5.1 ПДР .
Позивач з винесенням постанови не згідний, вважає, оскаржувану постанову незаконною, оскільки інспектором поліції не повно та не об'єктивно було з'ясовані фактичні дані по справі. Вважає , що інспектор притягнув його до відповідальності не маючи на те підстав. Позивач вказує, що інспектором покладено в основу постанови дані, які не відповідають дійсності. Вказує, що на його усні та письмові заперечення факту правопорушення в ході спілкування з поліцейським та переконування в тому, що він не перетинав суцільну лінію, інспектор не відреагував. Позивач вказує, що на прохання надати будь-які докази що підтверджують вчинення ним адміністративного правопорушення, поліцейський відмовився. Також вказав, що просив інспектора допитати свідків, які знаходились з ним в автомобілі , однак інспектор йому відмовив. Окрім того, позивач вказав, що інспектор в порушення приписів КУпАП не запровадив відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, а відразу склав постанову, якою наклав на нього адміністративне стягнення.
Вказав, що факт порушення ним правил дорожнього руху нічим не був зафіксований і не підтверджений. Таким чином вважає, що оскаржувана ним постанова є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
З посиланням на викладене, просив суд: визнати дії інспектора взводу № 4 УПП лейтенанта поліції Граб Василя Івановича щодо складання постанови серії ДР № 073283 про адміністративне правопорушення про накладення адміністративного стягнення незаконними; визнати постанову протиправною та скасувати постанову інспектора взводу № 4 УПП лейтенанта поліції Граб Василя Івановича по справі про адміністративне правопорушення серії ДР №073283 від 02.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу у сумі 255,00 грн., а провадження у справі закрити.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав та мотивів викладених у позові. Заперечив факт порушення ним Правил дорожнього руху. Надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Наголосив на тому, що було порушено норми ст. 268 КУпАП, інспектор не розпочав адміністративний процес, не запровадив протокол про адміністративне правопорушення, а відразу склав постанову відносно нього. В судове засідання після оголошеної перерви в судовому засіданні не з'явився, хоча про час та місце розгляду даної справи був належним чином повідомлений.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях.
14.12.2016 року представником відповідача в судовому засіданні під головуванням судді Сарай А.І. надано письмові заперечення на позов;
16.02.2017 року ухвалою судді Бенца К.К. прийнято справу № 308/9357/ до свого провадження;
09.08.2017 року позивачем надіслано на адресу суду заяву про зміну вимог викладених в позовній заяві .
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, спір між сторонами виник з приводу притягнення позивача до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 77 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), Законом України «Про Національну поліцію», Правилами дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР) та ст.286 КАС України.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
У відповідності до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Як встановлено судом, 02 вересня 2016 року інспектором взводу № 4 УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП Граб В.І. було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №073283, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень, а саме за порушення вимоги дорожньої розмітки 1.3 , перетнув лінію, чим порушив вимоги п. 8.5.1 ПДР.
Відповідно до п. 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху.
Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Пунктом 34.1 ПДР України встановлено, що горизонтальна розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху;
Відповідно до ч.1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
У відповідності до положення ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна(умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (стаття 23 КпАП).
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином протокол, на рівні з поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями свідків, є одним із засобів встановлення фактичних даних на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.
Таким чином, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа), уповноважена на розгляд справ про адміністративні правопорушення, в тому числі, інспектор УПП, мають діяти із дотриманням вимог законодавства.
Приписами Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено певну процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення та визначено систему правових механізмів забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Позивач у позовній заяві заперечує обставини, вказані у постанові про притягнення його до адміністративної відповідальності, зазначає, що не пересікав суцільну лінію.
З постанови у справі про адміністративне правопорушення вбачається, що порушення не зафіксоване свідками, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що за наявності не спростованого твердження позивача про відсутність порушення ним ПДР, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою що підлягає скасуванню.
З змісту адміністративного позову слідує, що позивач ОСОБА_2 заперечує факт порушення ним правил дорожнього руху та зазначає на неповноту та необ'єктивність з'ясування фактичних даних по справі.
Незважаючи на заперечення водієм факту порушення ПДР при винесенні оскаржуваної постанови інспектором всупереч ст.245 КУпАП не було вжито заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідженні всіх обставин справи. Відповідачем жодних доказів, зокрема пояснень свідків, пояснень інших учасників руху, показання технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису на підтвердження факту вчинення позивачем вказаного правопорушення суду не надано.
Вищенаведені обставини дають підстави дійти висновку, що відповідачем всупереч положень Кодексу України про адміністративні правопорушення не проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст.ст. 278, 279 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Частиною 2 статті 251 КУпАП встановлено, що обов'язок збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Позивач заперечив факт дослідження відповідачем будь-яких обставин під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності та дослідження доказів на підтвердження вини останнього.
Крім цього, в порушення вимог ч.3 ст.283 КУпАП оскаржувана постанова не містить інформації щодо технічного засобу, яким мало здійснюватись фото або відеозапис правопорушення.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005р. № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Аналіз законодавчих норм, заперечення позивача щодо вчинення адміністративного правопорушення дає підстави суду дійти висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен був зібрати докази, які б підтверджували наявність складу правопорушення та спростувати позицію позивача, однак доказів того, що ОСОБА_2 порушив вимоги п. 8.5.1 ПДР України не надано.
У відповідності до ч.3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст. 32 Конвенції) неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів:(п.45 Рішення ЄСПЛ у справі «Бочаров проти України» від 17.06.2011 р., заява №21037/05; заява №38683/06; п.75 Рішення ЄСПЛ у справі «Огороднік проти України» від 05.05.2015 р., заява № 29644/10; п.52 Рішення ЄСПЛ у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р., заява №12167/04).
Виходячи із норм викладених в ст. 77 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод та інтересів.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В порушення законодавчих положень відповідачем не з'ясовано всіх обставин справи про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 280 КУпАП.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Судом враховується положення ст. 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Зі змісту статті 6 Європейської конвенції з прав людини вбачається, що кожний обвинувачений у скоєнні злочину має як мінімум право мати достатньо часу та можливості для підготовки свого захисту, а також захищати себе сам особисто або через обраного ним самим захисника. При цьому Європейський суд з прав людини неодноразово, зокрема в справі «Deweer v. Belgium» (рішення Суду від 27.02.1980 року), зазначав, що немає ніяких підстав для вузької інтерпретації ст. 6 Конвенції. Так, зазначена стаття застосовується не тільки власно до кримінального судового провадження, але і по відношенню до дисциплінарних та адміністративних процедур (принцип автономності).
Серед основних гарантій захисту прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 268 КУпАП, є право користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Підсумовуючи вказане, з огляду на встановленні в судовому засіданні обставини та визначенні відповідно до них правовідносини, враховуючи те, що на час розгляду справи та винесення постанови по суті заявлених позовних вимог, відповідачем доказів щодо правомірності свого рішення суду надано не було, не було надано відповідних доказів, які б підтверджували скоєння позивачем зазначеного правопорушення, будь-які відомості, які б спростовували зазначені позивачем обставини у суда відсутні, суд приходить до висновку, що порушення процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої КУпАП, недотримання вимог щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи та належного документування обставин адміністративного правопорушення, є підставою для скасування постанови інспектора взводу № 4 УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП лейтенанта поліції Граб Василя Івановича про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДР №073283 від 02.09.2016 року, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255,00 гривень.
Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994р. Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Окрім того, на думку суду вимога позивача про визнання дій інспектора незаконними не підлягає до задоволення за недоведеністю.
При зверненні до суду з позовом позивач є звільненим від сплати судового збору згідно до Постанови Пленуму ВАСУ № 2 від 23.01.2015 року «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».
На підставі ст. ст. 6-14, 25, 32, 77, 205, 241, 243 - 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. 33, ч.2 ст. 122, ст.ст. 247, 251, 258, 268, 280, 283, 284, 288 КУпАП, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора взводу № 4 УПП лейтенанта поліції Граб Василя Івановича про визнання дій інспектора незаконними та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДР №073283 від 02.09.2016 року, винесену інспектором взводу № 4 УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП лейтенантом поліції Граб В.І. про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
В решті позовних вимог - відмовити.
Оскільки сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, судовий збір компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Учасники справи:
Позивач : ОСОБА_2 - ( місце проживання АДРЕСА_1)
Відповідач: інспектор взводу № 4 УПП у м. Ужгороді та м. Мукачеві ДПП лейтенант поліції Граб Василь Іванович ( місце знаходження м. Ужгород, вул. Кошового 2 , 88000).
Дата складання повного тексту рішення 30.03.2018 року.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду К.К. Бенца