Номер провадження 2/243/1075/2018
Номер справи 243/1746/18
«03» квітня 2018 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
Головуючого - судді Хаустової Т.А.,
за участю: секретаря судового засідання - Кобець О.М.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою,-
ОСОБА_1 звернулася до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області із позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою, посилаючись на те, що 17 лютого 2014 року приблизно о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки ГАЗ 330202 ЗНГ держ. номер НОМЕР_1 рухаючись в районі будинку №7а по вул. Сучасна м. Слов'янська не вибравши безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та не вибрав дистанцію скоїв зіткнення з належним їй автомобілем Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2.
Вчинення даного ДТП стало можливим в результаті порушення п.12.1, п.13.1 ПДР України, а саме:
- п.12.1 При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п.13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
В результаті скоєного ДТП автомобіль Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 отрима в механічні пошкодження.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та притягнути до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 425 грн. 00 коп.
При розгляді даного адміністративного матеріалу в суді встановлено, що грубі порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв'язку з вчиненням ДТП і наслідками.
В результаті вчиненого ОСОБА_2 правопорушення їй, як власнику автомобіля Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 заподіяно матеріальну шкоду.
Між протиправними діями ОСОБА_2 і наслідками - заподіянням матеріального збитку є прямий причинний зв'язок.
Цивільно-правова відповідальність відповідно до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» застрахована у страховій компанії ПАТ "Українська страхова компанія" Гарант-авто"
За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
З огляду на зазначені положення ЦК України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдала такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі собою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина друга статті 1187 ЦК України).
Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
При цьому потерпілий не є стороною договору страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
Відповідно до статті 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.
З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом інернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.
Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов'язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Отже з огляду на вищевказане, вважає, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати завдану їй матеріальну та моральну шкоду.
Внаслідок вчиненого ОСОБА_2 правопорушення належному їй автомобілю Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 заподіяні механічні пошкодження.
Згідно, висновку експертного автотоварознавчого дослідження, вартість матеріальної шкоди заподіяної їй, як власнику автомобіля Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2, на день дослідження, тобто на 11 квітня 2014 року, становило 27574 грн.40 коп.
За послуги зі складання калькуляції та експертизи нею сплачено 350 грн.
У зв'язку з фактичною відмовою відповідача відшкодувати їй матеріальну шкоду вона змушена була ремонтувати належний їй автомобіль за свій рахунок на СТО Реставратор-2 м Слов'янська.
Фактична сума відновлювального ремонту її автомобіля з урахуванням запасних частин і виконаної роботи на період 03 вересня 2014 року склала 53112 грн.40 коп.
Загальний матеріальний збиток на сьогоднішній день становить 53462 грн.40 коп.
Витрати із надання адвокатом правової допомоги складають 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.
Відповідно до частини 2 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає:
-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнавало в зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнавало в зв'язку з протиправною поведінкою відносного нього самого, членів його сім'ї та близьких родичів;
-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнавало в зв'язку зі знищенням або пошкодженням її майна;
-у приниженні честі та гідності, а так само ділової репутації фізичної лив юридичної особи.
Крім того, на підставі ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, дією чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка його заподіяла.
Протиправними діями відповідача їй було завдано моральну шкоду в сумі 40000 грн., що виразився в тому, що в результаті ДТП вона перенесла нервові потрясіння і навантаження, її переживання посилилися відмовою відповідача надати їй матеріальну допомогу в відновленні належного їй автомобіля.
Через дії відповідача вона протягом майже чотирьох років витрачає свій час на відвідування міліції, експерта, суду, витрачає свій час на переписку з державними органами що приносить їй додаткові незручності.
В результаті дій відповідача вона змушена була позичати гроші у своїх родичів, знайомих для придбання автозапчастин та проведення ремонту автомобіля.
З дня вчинення відповідачем ДТП, тобто з 17 лютого 2014 року до 03 вересня 2014 року тобто до закінчення ремонту автомобіля, пошкоджений автомобіль не експлуатувався, що викликало значні труднощі для неї і її родини. Даний автомобіль їй щодня необхідний для забезпечення нормальної життєдіяльності.
У зв'язку з даними обставинами у неї загострилися серцеві болі, розладнався сон, з'явилися головні болі, безсоння, відчуття неспокою, стан депресії, дратівливість і запальність, хоча раніше такого у неї не спостерігалося.
Якщо судом встановлено відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 3,4 частини другої статті 23 ЦК України, таке відшкодування у розмірі, визначеному судом, здійснює особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди ».
В добровільному порядку заподіяну їй матеріальну та моральну шкоду відповідач не відшкодовує.
Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 53462 грн.40 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн.; судові витрати в сумі 1280,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідач ОСОБА_2 02 квітня 2018 року до суду надав Відзив на позовну заяву в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з нього на відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 53462,40 грн і на відшкодування моральної шкоди 20000,00 грн, судових витрат в сумі 1280,00 грн та витрат на правову допомогу 3000,00 грн, вважає такими, що не підлягають задоволенню, оскільки дорожньо-транспортна пригода, в результаті якого позивачу була спричинена матеріальна шкода сталася 17 лютого 2014 року. Про цю дорожньо-транспортну пригоду та настання страхового випадку позивачка ОСОБА_1 25 березня 2015 року належним чином і у встановлений термін повідомила ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто», в якій був застрахований автомобіль ГАЗ-330202 ЗНГ державний номерний знак АН 1515СН - учасник дорожньо-транспортної пригоди, яким він керував в момент дорожньо-транспортної пригоди.
25 березня 2015 року позивачка звернулася до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, стягнуто з ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто» на користь ОСОБА_1 50000,00 грн на відшкодування витрат з відновлюваного ремонту автомобіля ,3500 грн на відшкодування судових витрат, а всього 53500,00грн. Дане рішення на час звернення до суду станом на 07 березня 2018 року є чинним. Отже позивачка звернулась у теперішній час з цим же позовом та не зазначила в позовній заяві, що є рішення суду про відшкодування їй завданої шкоди спричинено в результаті ДТП, що сталося 17 лютого 2014 року.
Вважає, що позовна заява ОСОБА_1 подана з порушенням вимог п.10.ч.3 ст.175 ЦПК України, оскільки спір за позовом ОСОБА_1 про відшкодування їй завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди шкоди уже розглянутий судом, та позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені, то підстав для задоволення цього позову немає.
На підтвердження викладеного надає копію заочного рішення Слов'янського міськрайонного суду від 04 лютого 2016 року по справі №243/2697/15-ц, провадження 2/243/38/2016.
Просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до нього відмовити (а.с. 56-58).
Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст. 1166 ЦК України « Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала».
Згідно п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року „ Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”. „Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини”.
У відповідності зі ст. 1187 ч.2 ЦК України «Шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, що на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, збереження або зміст якого створює підвищену небезпеку.»
Як вбачається з вимог ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку».
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що 17 лютого 2014 року приблизно о 16 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки ГАЗ330202 ЗНГ держ. номер НОМЕР_1 рухаючись в районі будинку №7а по вул. Сучасна м. Слов'янська не вибравши безпечну швидкість руху, не врахував дорожню обстановку та не вибрав дистанцію скоїв зіткнення з належним їй автомобілем Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 24 лютого 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Як вбачається зі змісту Постанови, ОСОБА_2 провину визнав, факт скоєння правопорушення не заперечував (а.с.23).
Вчинення даного ДТП стало можливим в результаті порушення п.12.1, п.13.1 ПДР України, а саме:
- п.12.1 При виборі в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним;
- п.13.1 Водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
В результаті скоєного ДТП автомобіль Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Між протиправними діями ОСОБА_2 і наслідками - заподіянням матеріального збитку є прямий причинний зв'язок.
Як вбачається зі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобілю Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 (а.с.14).
Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Враховуючи викладене, саме ОСОБА_2 є особою, яка в розумінні ст.1187 ЦК України повинна відшкодовувати шкоду завдану внаслідок ДТП, яка мала місце 17 лютого 2014 року.
Жодних доказів, що спростовують ці обставини і підтверджують провину позивача ОСОБА_1 в скоєні ДТП, ОСОБА_2 не надав.
Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 050 від 11 квітня 2014 року, вартість матеріальної шкоди заподіяної ОСОБА_1, як власнику автомобіля Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 на день дослідження тобто на 11 квітня 2014 року становить 27574 грн.40 коп. (а.с.20-21).
В судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 не було заявлено клопотань щодо призначення судової автотоварознавчої експертизи для визначення розміру збитків.
Відповідно до вимог діючого законодавства України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як передбачено п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Так, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у страховій компанії ПАТ "Українська страхова компанія" Гарант-авто ".
24 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася із Заявою про страхове відшкодування та Повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду до ПАТ "Українська страхова компанія" Гарант-авто" (а.с.31, 32).
Відповідно до Ухвали Господарського суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі № 910/9445/16 було порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ "Українська страхова компанія" Гарант-авто" (а.с.36-44).
Відповідно до положень статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як вбачається з Акту виконаних робіт станції технічного обслуговування Реставратор-2 м Слов'янська № 001 від 03 вересня 2014 року, Прибуткового касового ордеру № 023 від 26 серпня 2014 року та чеку за послуги ремонту авто від 21 жовтня 2014 року, ОСОБА_1 за ремонт пошкодженого автомобіля Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2 сплачено кошти у загальному розмірі 53112,40 грн. (а.с.27-28).
Як роз'яснено у п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем пред'явлено вимоги до відповідача ОСОБА_2, як особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, про відшкодування заподіяних збитків в розмірі 53462 грн. 40 коп., яка складається з витрат на ремонт автомобіля у розмірі 53112,40 грн та витрат на проведення експертного дослідження у розмірі 350,00 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
У відповідності до положень цього Закону майном, яке може оцінюватися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, в тому числі об'єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.
Згідно ст. 9 цього ж Закону, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.
Отже, єдиним законним доказом вартості нанесеного матеріального збитку - є відповідний експертний висновок суб'єкта оціночної діяльності.
Таким чином, на відшкодування матеріальної шкоди з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 53112 грн. 40 коп. матеріальної шкоди.
Однак, Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2016 року №243/2697/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто», ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2, про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково та сягнуто з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» на користь ОСОБА_1 50000 грн. 00 коп. на відшкодування витрат з відновлювального ремонту автомобілю та 3500 грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат, які складаються витрат зі сплати судового збору у сумі 543,63 грн. за вимоги майнового характеру, 243,60 грн. за вимоги немайнового характеру/стягнення моральної шкоди та 3000,00 грн. - витрати із надання адвокатом правової допомоги (а.с. 59-60).
Частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 04 лютого 2016 року №243/2697/15-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто», ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_2, про стягнення збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, відшкодування моральної шкоди та судових витрат, стягнуто 50000,00 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, витрат з відновлюваного ремонту автомобіля Infiniti FХ35 держ. номер НОМЕР_2, то з ОСОБА_2 підлягає стягненню сума несплаченого страхового відшкодуванні у розмірі 3112,40 грн. (53112,40 грн.(вартість матеріального збитку спричиненого ДТП) - 50000,00 грн. ( сума стягнута рішенням суду), а також витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 350,00 грн, зо підтверджуються Квитанцією до прибуткового касового ордеру №39 від 22 квітня 2014 року (а.с. 15) .
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Суд вважає доведеними доводи позивача щодо спричинення їй пошкодженням автомобіля моральної шкоди, оскільки відмова відповідача у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки протягом тривалого часу призвела до моральних страждань і душевних переживань позивача, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо порушення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди і пошкодження автомобіля її звичайного укладу життя, так як вона позбавилася можливості користуватися автомобілем, повинна був звертатися до адвокатів та до суду.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині відшкодуванні їй моральної шкоди підлягають задоволенню частково і стягненню моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн. на користь позивача, що на думку суду, буде відповідати перенесеним нею моральним стражданням і переживанням.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частин 1 та 3 (пункт 1) статті 133 та частин 1 - 3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.
Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Аналізуючи викладені вище норми права, слід зазначити, що підставою для відшкодування відповідних судових витрат - в даному випадку витрат на професійну правничу допомогу - є відповідні докази на підтвердження таких витрат.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом ОСОБА_4 (а.с. 46-47) було надано Квитанцію від 07 грудня 2017 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатила адвокату ОСОБА_4 вартість наданих ним послуг у розмірі 3000 грн. (а.с.45), яку суд приймає до уваги, як належний доказ по справі.
Також позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви до суду сплачено судовий збір у розмірі 1280 грн. (а.с.1-2).
Суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути матеріальну шкоду спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 3112,40 грн., витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 350,00 грн., а також моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн, задовольнивши частково позовні вимоги.
Згідно із частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача у розмірі 13462,40 грн.
Отже процентне співвідношення задоволених вимог становить 18,33% ((13462,40 грн. -задоволені вимоги) / (73462,40 грн. - заявлені позовні вимоги )*100%).
З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 234 грн. 62 коп. (1280,00 грн. - сплачений судовий збір * 18,33 %), а також витрати на правничу допомогу у розмірі 549 грн. 90 коп. (3000,00 грн. - сплачений судовий збір * 18,33 %) які підлягають відшкодуванню позивачу ОСОБА_1 за рахунок відповідача ОСОБА_2 і тому з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь позивача витрати по сплаті ним судового збору, у розмірі 234,62 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 549,90 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 89, 128, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 268, 353, 355, 356 ЦПК України ст.ст. 23, 1166, 1167, 1187, 1192, 1194 ЦК України, Закону України «Про оцінку майна та професійну оціночну діяльність в Україні», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, Паспорт серії ВВ № 853029, виданий 06 липня 1999 року Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області, у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3112 грн.40 коп. ( три тисячі сто дванадцять грн. 40 коп.), у рахунок відшкодування моральної шкоди 10000 грн. (десять тисяч грн.).
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_3, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, інші дані суду невідомі, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП: НОМЕР_4, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_4, Паспорт серії ВВ № 853029, виданий 06 липня 1999 року Слов'янським МВ УМВС України в Донецькій області, витрати по проведенню експертного автотоварознавчого дослідження у розмірі 350 грн. 00 коп. (триста п'ятдесят грн. 00 коп.) та понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 234,62 грн. (двісті тридцять чотири грн. 62 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 549,90 грн. (п'ятсот сорок дев'ять грн 90 коп.).
У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити у зв'язку з відсутністю підстав.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.
Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду ОСОБА_5.