Срв 159/3868/17 Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г.
Провадження № 22-ц/773/343/18 Категорія: 25 Доповідач: Карпук А. К.
29 березня 2018 року місто Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Киці С. І., Здрилюк О.І.,
секретар Концевич Я.О.
з участю: відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» до ОСОБА_1 про визнання окремих пунктів договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів недійсними за апеляційною скаргою позивача Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2018 року,
У червні 2017 року ПАТ «Українська транспортна страхова компанія» (надалі - ПАТ «УТСК» ) звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що на адресу товариства надійшло повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 14 квітня 2017 року в м. Ковелі за участі транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1
З наданої інформації стало відомо, що на момент ДТП водієм транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, було пред'явлено Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК номер 4163538 .
В пункті 10 Полісу «Страховий платіж» вказано, що сума страхового платежу в розмірі 369 грн. 20 коп. була сплачена Страхувальником о 10 годині 20 хвилин 14 квітня 2017 року, тобто за три години до настання ДТП, але дані кошті до ПАТ «УТСК» було перераховано лише 23 квітня 2017 року, що підтверджується відповідною довідкою головного бухгалтера ПАТ «УТСК».
Відповідно до пункту 11 Полісу ОСЦПВ № АК/416353 страховик та страхувальник дійшли згоди, що цей поліс набирає чинності з дати вказаної в п. 3 цього полісу, але не раніше 00:00 годин дати, наступною за дату надходження страхового платежу на поточний рахунок Страховика.
Жодних підтверджень, що датою сплати страхового платежу є 14 квітня 2017 p. немає.
Вказував, що у разі отримання ПАТ «УТСК» страхового платежу 14 квітня 2017 p., страховий захист за даним полісом ОСЦПВ починає діяти з 15 квітня 2017 p., а тому на момент настання ДТП, яка сталася 14 квітня 2017 р. цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 не була застрахована у ПАТ «УТСК».
На думку позивача Договір (Поліс) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК номер 4163538 є недійсним та таким, що не набрав чинності на момент настання ДТП 14 квітня 2017 року, оскільки страховий платіж за даним полісом було перераховано до ПрАТ «УТСК» лише 23 квітня 2017 року, що ставить під сумнів достовірність даних наведених в пункті 10 Полісу, в якому зазначається, страхова премія була сплачена Позивачу 14.04.2017 p., тому строк дії Полісу з 14.14.2017 р. є недійсним.
Позивач просив визнати пункт 3 та пункт 10 Договору (Полісу) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АК номер 4163538 недійсними, а договір, на момент ДТП 14 квітня 2017 таким, що не набрав чинності.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач ПАТ «УТСК» подало апеляційну скаргу, у якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального і процесуального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів статтей 983 ЦК України та 18 Закону України «Про страхування" договором були встановлені інші умови набрання полісом чинності, а саме: сторони передбачили у договорі страхування строк його дії з конкретної години та дня. Такий висновок суду є правильним, зважаючи на таке.
Судом встановлено, що 14.04.2017 року між сторонами було укладено договір страхування, оформлений полісом № АК/4163538 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі- Договір), згідно з яким ОСОБА_1 застрахував свою цивільно-правову відповідальність володільця автомобіля «Фольксваген», державний номерний знак НОМЕР_2. За умовами Договору ОСОБА_1 , як страхувальник, зобов'язався сплатити на користь ПАТ «УТСК» (страховика) страховий платіж взамін зобов'язання останнього протягом одного року відшкодовувати завдану третім особам шкоду під час дорожньо-транспортної пригоди, яка відбудеться за участю забезпеченого транспортного засобу.
На підтвердження укладення договору страхування відповідачеві 14.04.2017 року було видано поліс № АК/4163538, в якому зазначено, що страховий платіж в сумі 369 грн. 20 коп. сплачений о 10 годині 20 хвилин 14 квітня 2017 року.
ПАТ «УТСК» отримано повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 14 квітня 2017 року в м. Ковелі за участі транспортного засобу «Рено», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та транспортного засобу «Фольксваген», реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, через три години після укладення договору страхування.
Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено , що відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.
Відповідно до частини 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з частинами 3, 4 статті 18 Закону України «Про страхування» факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування, і такий договір набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування.
Частиною 1 статті 638 та частиною 1 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх істотних умов договору.
Істотні умови договору страхування зазначені у статті 982 ЦК України, якими є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.
Пунктом 1.8. статті 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору.
Зі змісту полісу № АК/4163538 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів вбачається, що сторони під час укладення договору страхування дійшли згоди з усіх істотних умов договору, даний договір містить необхідні реквізити, в тому числі підпис страхувальника і агента страховика та печатку страховика, а також передбачили строк набрання чинності, що відповідає вимогам зазначених вище норм права.
Правові підстави визнання договору страхування недійсним визначені статтею 998 ЦК України, згідно приписів якої договір страхування є нікчемним або визнається недійсним у випадках, встановлених цим Кодексом. Договір страхування також визнається судом недійсним, якщо його укладено після настання страхового випадку; об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації. Наслідки недійсності договору страхування визначаються відповідно до положень про недійсність правочинів, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, що Договір укладено до настання страхового випадку.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Звертаючись до суду з позовом позивач не зазначив доказів про існування обставин, передбачених положеннями статті 203 ЦК України, як підстава для визнання правочину недійсним і не подав таких при розгляді справи.
Доводи позивача про те, що насправді страховий платіж не був зарахований у день його внесення представнику страхової компанії при укладенні договору, спростовується змістом п. 3 Полісу, у якому зазначено дата та час внесення страхового внеску. Крім цього, доказом сплати відповідачем 14.04.2017 року страхового платежу в сумі 369,20 грн. є сам страховий поліс, як це передбачено ст. 16 Закону України «Про страхування», надання додаткових письмових доказів про оплату страхового платежу законом не вимагається.
Крім того, відповідно до змісту п. 2.1.4 Положення про особливості укладання договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України N 673 від 27.10.2011р., при укладанні внутрішнього договору страхування обов'язок заповнювати поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відповідно до порядку заповнення бланка поліса, лежить на страховику.
Страховик, заповнючи Поліс, особисто підтвердив внесення страхового внеску відповідачем ОСОБА_1
Приймаючи до уваги викладене та те, що спірний договір укладено уповноваженим представником страховика та посвідчено його підписом, що свідчить про відповідність відомостей, вказаних у ньому, дійсності (в тому числі, про дату укладення, набрання чинності, строк його дії та сплату страхового внеску), а будь - яких доказів обману чи зловмисного зговору страховкиа з страхувальником позивачем не надано, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, про що правильно вказав суд першої інстанції у своєму рішенні.
Крім цього позивач не довів, на підставі яких доказів і з яких правових підстав він ставить під сумнів визначений у пункті 3 строк набрання чинності Полісом, та чим підтверджується, що дійсними є положення пункту 11 Полісу щодо набрання чинності договором, який має назву "Примітка", та виконаний у формі штампа.
Згідно зі ст.3 ЦПК України (у редакції на дату подання позовної заяви) кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічне положення містить стаття 4 ЦПК України (у чинній редакції).
Відповідно до вимог ст.ст.263, 264, 265 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. В мотивувальній частині рішення має бути зазначено, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Звертаючись з даним позовом Публічне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія» не навело жодного обґрунтування, яким чином відповідач ОСОБА_1, як сторона договору, порушує, не визнає або оспорює права, свободи чи інтереси позивача , за захистом яких він звернувся до суду.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.
На підставі наведеного апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу позивача Публічного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» залишити без задоволення
Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 січня 2018 року в даній справі залишити без змін
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту даної постанови.
Головуючий
Судді: