22 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором п'ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, що вилучено в ході проведення обшуку в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 , перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведено в клопотанні органу досудового розслідування та ухвалі слідчого судді.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник власника майна подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що органом досудового розслідування при зверненні з клопотанням про арешт майна не дотримано строків визначених ч. 5 ст. 171 КПК України. Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна. При цьому у клопотанні органу досудового розслідування необхідно зазначати документи, які підтверджують право власності на майно, яке належить арештувати. Тобто обов'язковою умовою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт, є наявність власного майна підозрюваного. Однак, наведені вимоги закону органом досудового розслідування не дотримано, оскільки арештоване майно належить не тільки підозрюваному ОСОБА_6 , а й ОСОБА_9 , яка у кримінальному провадженні не має статусу ні підозрюваної, ні обвинуваченої.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то як зазначає апелянт розгляд клопотання проводився без повідомлення власника майна, а апеляційна скарга подана в 5-й строк після отримання копії судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Як вважає колегія суддів, вказані норми закону слідчим суддею дотримані в повному обсязі.
Так, відповідно до наданих апеляційному суду матеріалів справи вбачається, що в провадженні Національного антикорупційного бюро України знаходиться кримінальне провадження №52018000000000044 від 19.01.2018 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
30.01.2018 року постановою детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_10 вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №52018000000000044 від 19.01.2018 речовим доказом.
31.01.2018 року детектив Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , за погодженням з прокурором п'ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна, перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведені в клопотанні органу досудового розслідування.
26.02.2018 року ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва клопотання задоволено.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Крім того, ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Задовольняючи дане клопотання детектива, внесене в межах кримінального провадження №52018000000000044 від 19.01.2018, про накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накласти арешт на вказане майно, при цьому слідчим суддею було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке детектив просить накласти арешт відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні органу досудового розслідування.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна, а відтак доводи апеляційної скарги про належність арештованого майна не тільки підозрюваному ОСОБА_6 , а й ОСОБА_9 , яка у кримінальному провадженні №52018000000000044 від 19.01.2018 не має статусу підозрюваної або обвинуваченої є, на думку колегії суддів, необґрунтованими та такими, що не заслуговують на увагу.
З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке орган досудового розслідування просить накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання органу досудового розслідування та накладення арешту на вказане майно, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження може зумовити труднощі та перешкоджатиме встановленню істини у кримінальному провадженні №52018000000000044 від 19.01.2018, спричинити втрату інформації, яка має доказове значення в ході здійснення досудового розслідування.
Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає.
Доводи апеляційної скарги щодо не дотримання органом досудового розслідування вимог ч. 5 ст. 171 КПК України не ґрунтуються на наданих матеріалах провадження, оскільки детективом належним чином при внесенні клопотання на розгляд слідчого судді дотримано процесуальні строки, визначені вказаною нормою закону, а також ці доводи представника власника майна вже були предметом розгляду слідчого судді.
Разом з тим, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність правових підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України для задоволення клопотання, слідчий суддя належним чином не врахував неможливість накладення арешту на документи підозрюваного, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 26.09.2009 на ім'я ОСОБА_11 та паспорт громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 21.06.2017 на ім'я ОСОБА_11 , оскільки таке майно не підлягає арешту.
На підставі викладених обставин, як вважає колегія суддів, апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року - скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали, якою клопотання детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором п'ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , підлягає частковому задоволенню, накладенню арешту на майно перелік та ідентифікуючи ознаки якого наведені в клопотанні органу досудового розслідування, крім паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 від 26.09.2009 на ім'я ОСОБА_11 та паспорта громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_2 від 21.06.2017 на ім'я ОСОБА_11 .
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого суддіСолом'янського районного суду м. Києва від 26.02.2018 року, якою задоволено клопотання детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором п'ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, що вилучено в ході проведення обшуку в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 , перелік та ідентифікуючі ознаки якого наведено в клопотанні органу досудового розслідування та ухвалі слідчого судді, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання детектива Другого відділу детективів Другого підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_8 , погоджене прокурором п'ятого відділу управління Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, що вилучено в ході проведення обшуку в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_6 , а саме на:
-Фотокопія кредитного договору від 06.02.2008, укладеного між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_6 з додатковими угодами і графіками на 21 арк.;
-Довідка ПАТ «УкрексімБанк України» від 20.04.2016 № 063-1403/1247 на 1 арк.;
-квитанція № 13827 від 14.03.2014;
-квитанція № 588 від 15.05.2014;
-квитанція № 1188 від 15.12.2014;
-квитанція № 1223 від 16.06.2014;
-квитанція № 1086 від 15.07.2014;
-квитанція № 12971 від 15.09.2014;
-квитанція № 826 від 13.01.2014;
-квитанція № 485 від 15.04.2014;
-квитанція № 14359 від 14.02.2014;
-квитанція № 4088 від 12.11.2013;
-квитанція № 11593 від 14.07.2015;
-квитанція № 11602 від 14.07.2015;
-квитанція № 11382 від 14.05.2015;
-квитанція № 11460 від 17.08.2015;
-квитанція № 11457 від 17.08.2015;
-квитанція № 11384 від 14.05.2015;
-квитанція № 11472 від 15.12.2015;
-квитанція № 11473 від 15.12.2015;
-квитанція № 10758 від 14.09.2015;
-квитанція № 10763 від 14.09.2015;
-квитанція № 11496 від 15.10.2015;
-квитанція № 11498 від 15.10.2015;
-квитанція № 10416 від 04.11.2015;
-квитанція № 10414 від 04.11.2015;
-квитанція № 424 від 15.01.2015;
-квитанція № 144 від 13.09.2015;
-квитанція № 15263 від 30.06.2015;
-квитанція № 11604 від 15.04.2015;
-квитанція № 11603 від 15.04.2015;
-квитанція № 142 від 13.03.2015;
-квитанція № 11355 від 15.06.2015;
-квитанція № 11356 від 15.06.2015;
-Договір купівлі-продажу автомобіля від 23.08.2017 укладений між ТОВ «ЕЛЕФАНТ» та ОСОБА_9 щодо придбання автомобіля NISSAN X-TRAIL;
-Акт приймання-передачі автотранспортного засобу від 26.08.2017;
-Рахунок на оплату автомобіля № СФА0000 від 23.08.2017;
-Рахунок № РТА0000129 від 26.08.2017;
-квитанція № 1777 від 23.08.2017;
-квитанція № 1778 від 23.08.2017;
авіаквиток на рейс PS 991-PS992 щодо перельоту NakonechnyyYuriy 27.10.17 авіарейса Київ-Барселона та 05.11.2017 Барселона-Київ;
-посадочний талон Наконечного Юрія на рейс 991 Бориспіль-Барселона 29.10.2017 о 9.50;
-платіжна картка АБ «Укргазбанк» № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_11 ;
-платіжна картка АТ «Ощадбанк» № НОМЕР_4 на ім'я ОСОБА_11 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «NissanTeana» д/н НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_6 ;
-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль «NissanХ-Trail» д/н НОМЕР_6 на ім'я ОСОБА_9 ;
-ключ автомобільний з маркуванням «SWK 49»;
-ключ автомобільний з маркуванням «S18014410»;
-ключ автомобільний з маркуванням «S108014410»;
-мобільний телефон iPhone (ІМЕІ НОМЕР_7 ) з сім-карткою мобільного оператора зв'язку «Київстар» № НОМЕР_8 ;
-фотокопії ідентифікаційних номерів засобів комунікації, виявлених на кухні кв. АДРЕСА_2 , на 4 арк.
Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/796/1683 /2018 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1