АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
МСП-03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А
Справа № 752/7812/16-ц Головуючий в І інстанції: Новак А.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/796/2240/2018 Доповідач Заришняк Г.М.
28 березня 2018 року Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Андрієнко А.М., Мараєвої Н.Є.
при секретарі - Ткаченко І.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2017 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Верес ВасиляВолодимировича, боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_4,-
ОСОБА_2 звернулася в суд з скаргою на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Верес В.В., боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_4
В обґрунтування скарги заявниця вказувала, що 04 березня 2016 року державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Верес В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року про вселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_4
04 березня 2016 року державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві ВересВ.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року про вселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_1
10 травня 2016 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Верес В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_2 добровільно відмовилася вселитися у квартиру.
11 травня 2016 року державним виконавцем Голосіївського Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Верес В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_2 добровільно відмовилася вселитися у квартиру.
Скаржник зазначала, що оскаржувані постанови були винесені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження»,оскільки не відбулося фактичного повного виконання рішення суду.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати дії державного виконавця незаконними та скасувати постанови від 10 травня 2016 року та від 11 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також зобов'язати останнього відновити: виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 23.11.2015 року про вселення ОСОБА_2 ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_1, та виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №752/11660/14-ц, виданого 23.11.2015 року про вселення ОСОБА_2 ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_4
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року скаргу задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Голосіївського Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Верес В.В. від 11 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа №752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року про вселення ОСОБА_2 ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_4
Визнано неправомірною та скасовано постанову державного виконавця Голосіївського Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Верес В.В. від 10 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві з примусового виконання виконавчого листа №752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року про вселення ОСОБА_2 ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_1
Зобов'язано державного виконавця Голосіївського Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві ВересВ.В. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року про вселення ОСОБА_2 ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_4
Зобов'язано державного виконавця Голосіївського Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві ВересВ.В. відновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року про вселення ОСОБА_2 ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_1
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні скарги повному обсязі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник боржника ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній.
Заявниця ОСОБА_2 та її представник проти апеляційної скарги заперечували, вважаючи ухвалу суду законною.
Відповідно до п.8 ч. 1 1 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України в реакції Закону №2147УІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Згідно з ч. 6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
За змістом п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402- VIII апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду в порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VIII від 03 жовтня 2017 року.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обгрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України, в редакції Закону, що діяв на час розгляду справи, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Як вбачається з матеріалів справи і це було встановлено судом, що заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 05.08.2014 р. було задоволено позов ОСОБА_2 та ОСОБА_5 Вселено ОСОБА_2 й ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1. Зобов»язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 надати ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ключі від всіх замків на вхідних дверях в квартиру АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не чинити перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у користуванні жилим приміщенням - квартирою №80, в будинку АДРЕСА_1 шляхом надання їм можливості щоденного безперешкодного доступу до всіх приміщень.
Виселено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 із самовільно зайнятого ними жилого приміщення - квартири АДРЕСА_1.
Зобов'язано ОСОБА_6, ОСОБА_7 не чинити у будь-який спосіб перешкод ОСОБА_2 та ОСОБА_5 у користуванні жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
04 березня 2016 року державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Верес В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа №752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 р. про вселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 у квартиру № АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_4 (ВП №50401445).
04 березня 2016 року державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у місті Києві Верес В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 23.11.2015 р. про вселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 у квартиру № АДРЕСА_1, де боржником зазначено ОСОБА_1.( ВП №50401484).
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» ( в редакції Закону, яка діяла на день винесення постанов) виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено
частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення
виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
Обгрунтовуючи свої вимоги скарги на дії державного виконавця ОСОБА_2 зазначала, що на вимогу державного виконавця вона з'явилася 19.04.2916 р. в приміщення ВДВС Голосіївського РУЮ м.Києва для проведення виконавчих дій, де в присутності боржників державний виконавець намагався провести виконавчі дії з вручення їй ключів від спірної квартири, проте вона відмовилась від проведення цих дій, оскільки необхідно було встановити відповідність ключів.
Державним виконавцем Вересом В.В. було призначено наступну дату проведення виконавчих дій про вселення заявниці в квартиру з врученням ключів від вхідних дверей в квартиру на 26.04.2016 р.
26.04.2016р. за вхідним №4776 до ВДВС Голосіївського РУЮ м.Києва надійшла заява ОСОБА_2 від 25.04.2016р. в якій, у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я і неможливістю вільно пересуватись внаслідок захворювання опорно-рухового апарату, вона просила призначити виконавчі дії з її вселення на іншу дату, не раніше 10.05.2016р. На підтвердження проходження курсу лікування нею було надано виписку з історії хвороби.
Проте державний виконавець Верес В.В., 26.04.2016р., знаючи про неможливість заявниці з'явитись на проведення виконавчих дій з виконання ВП №50401484 і ВП 50401445, складав акт про відсутність стягувача. Надалі державний виконавець шляхом складання вимоги від 27.04.2016 р. призначив проведення виконавчих дій на 06.05.2016 р.
Вказана вимога, за твердженням, заявниці, була одержана нею лише 16.05.2016 р. Державний виконавець 06.05.2016 р. склав акт про відсутність стягувача.
11 травня 2016 року державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Верес В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_2 добровільно відмовилася вселитися у квартирута перешкоджає провадженню виконавчих дій(ВП №50401445).
10.05.2016 р. державним виконавцем Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Верес В.В. було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України « Про виконавче провадження» з посиланням на те, що ОСОБА_2, добровільно відмовилася вселитися у квартиру та перешкоджає провадженню виконавчих дій ( ВП №50401484).
Задовольняючи скаргу ОСОБА_2 й визнаючи неправомірними та скасовуючи постанови державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Верес В.В. від 10 травня 2016р. та 11 травня 2016 року про повернення виконавчого документа стягувачеві й зобов'язуючи державного виконавця відновити вказані виконавчі провадження, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано доказів фактичного повного виконання судового рішення згідно з виконавчим документом про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 року, та про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 23.11.2015 р.
Проте з такими висновками суду повністю погодитися не можна.
Відповідно до вимог ч.1,2 ст. 387 ЦПК України ( в редакції Закону, що діяв на час розгляду справи судом першої інстанції ) за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Суд належним чином не з'ясував та не дав належної оцінки в ухвалі суду, чи відмовлялася заявниця ОСОБА_8 від добровільного вселення у квартиру, та не перевірив, чи свідчать її дії щодо неявки в призначений державним виконавцем час виконання рішення суду про перешкоджання провадженню виконавчих дій.
Окрім того, судом першої інстанції не було належним чином встановлено чи є дії державного виконавця щодо повернення виконавчих документів із зазначених підстав неправомірними та чи були порушені при цьому права стягувача, вказаним обставинам суд не дав відповідну правову оцінку при постановленні ухвали суду.
Як видно з доводів сторін на виконання вказаного рішення суду було видано судом декілька виконавчих листів про вселення стягувачів у спірну квартиру.
Постановами державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Верес В.В. від 31.05.2016 р. було закінчено виконавчі провадження №50962732 та №50963040 про вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с.208, 210) у зв»язку з виконанням рішення суду. Представник скаржника стверджує, що стягувачі були двічі вселені у вказану квартиру.
Разом з тим, судом першої інстанції не було перевірено, чи не були об»єднані виконавчі листи на виконання зазначеного судового рішенняу зведене виконавче провадження, та чи не вселена ОСОБА_2 в іншому виконавчому провадженні.
Статтею 386 ЦПК України, в редакції Закону 2004 року, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Окрім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеними у п. 17 Постанови від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи. Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК з особливостями, встановленими статтею 386 ЦПК, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються. До участі у справі як заінтересовані особи залучається інша сторона виконавчого провадження, оскільки судовим рішенням може бути вирішено питання про її права чи інтереси.
Як видно зі справи, судом до участі у справі були залучені боржники: ОСОБА_1 та ОСОБА_4, проте суд належним чином не повідомив ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, чим порушив його право брати участь в судовому засіданні, подавати докази, надавати пояснення.
Принцип безперешкодного доступу до правосуддя визнається міжнародним співтовариством як фундаментальний згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (п. 1 ст. 14 ): кожен у випадку спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним, неупередженим і компетентним судом, створеним на підставі закону, при дотриманні принципу рівності всіх перед судом.
Гарантуючи державний, у тому числі судовий, захист прав і свобод людини і громадянина, Конституція України одночасно закріплює право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом (ст. 55). Способи захисту цивільних прав зазначені у ст. 16 ЦК України.
Статтею 379 ЦПУ України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, коли судом фактичні обставини справи для правильного вирішення справи не встановлені та допущено порушення норм процесуального права, ухвала суду не може вважатись законною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 382 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до того ж суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 03 квітня 2018 р.
Головуючий:
Судді: