АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 33/796/568/2018 Суддя 1 інстанції - Бандура І.С.
Категорія: ст. 124 КУпАП Суддя суду апел. інст..- Кепкал Л.І.
05 березня 2018 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва Кепкал Л.І., розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, щодо
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, за ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.08.2017 року серії БД №149309 01.08.2017 приблизно о 09 год. 03 хв. по Львівській, 18-Б в м. Києві ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_3, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху не переконався що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення та пошкодження з автомобілем НОМЕР_1, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 01.08.2017 року серії БД №104101 01.08.2017 приблизно о 09 год. 03 хв. по Львівській, 18-Б в м. Києві ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, не врахував дорожньої обстановки та при зміні напрямку руху не переконався що це буде безпечно, внаслідок чого здійснив зіткнення та пошкодження з автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП; ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
На постанову суду першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року та прийняти нову постанову, якою визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
За доводами апелянта рішення суду першої інстанції прийняте без врахування всіх обставин справи, що мають суттєве значення.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_4 зазначає, що 01 серпня 2017 року близько 09.00 він, на автомобілі «ХЮНДАЙ СОНАТА», рухався по вул. Львівській у напрямку вулиці Святошинської у м. Києві у потоці машин. Переконавшись у безпечності маневру, а також у тому, що на зустрічній смузі руху відсутні автомобілі, не створюючи перешкод жодному з учасників дорожнього руху, я почав здійснювати маневр обгону. Розпочавши обгін, я побачив, що у випадку повернення на раніше займану смугу руху, мені доведеться знову розпочинати маневр обгону, тому я, керуючись Правилами дорожнього руху України, залишився на смузі зустрічного руху, не створюючи при цьому небезпеки для інших учасників дорожнього руху. Обігнавши два автомобілі я побачив прямо перед собою, як автомобіль «ТОЙОТА», який їхав у смузі руху праворуч від мене, різко виїздить на займану мною смугу. Це трапилося раптово і вже тоді, коли мій автомобіль фактично порівнявся з автомобілем «ТОЙОТА». Саме раптова зміна смуги руху водієм автомобіля «ТОЙОТА» ОСОБА_5 призвела до дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася.
ОСОБА_4 вказує на те, що у описовій частині Постанови суд зазначає: «... ОСОБА_5 вину у вчиненні даного адміністративного правопорушення не визнав та пояснив, що 01.08.2017 р. приблизно о 09 годині по Львівській 18-Б у м. Києві, керуючи автомобілем НОМЕР_1, але на автомобілі «ХЮНДАЙ» рухався саме він, ОСОБА_4, а ОСОБА_5 рухався на автомобілі «ТОЙОТА», тому вважає, що суд в ході розгляду даної справи не вивчив детально матеріали справи.
Крім цього апелянт зазначає, що пояснення учасників ДТП, які наявні в матеріалах справи, є взаємосуперечливими, адже водій ОСОБА_5 відразу після ДТП у своїх поясненнях вказав, що смуги руху не змінював, а місце зіткнення знаходиться на смузі руху, зайнятій ним, але ці пояснення спростовуються доданим до матеріалів справи відеозаписом ДТП з відеореєстратора, встановленого на лобовому склі мого автомобіля, на якому чітко видно, що прямо перед його автомобілем, ОСОБА_5 не впевнившись у безпечності для інших учасників дорожнього руху, раптово розпочав виїзд на смугу руху, займану ним, та здійснив зіткнення з йогом автомобілем, і коли ОСОБА_5 дізнався про наявний відеозапис, то свої пояснення змінив.
ОСОБА_4 вказує на те, що його пояснення та пояснення ОСОБА_5 не лише відрізняються, а й є прямопротилежними, а тому, на думку апелянта, можна зробити висновок про неповне дослідження судом матеріалів справи.
Апелянт звертає увагу на те, що про наявність серед інших матеріалів справи відеозапису ДТП суд першої інстанції у своїй постанові навіть не згадує, що ще раз підтверджує упередженість суду при вирішенні справи та неналежне і вибіркове дослідження матеріалів справи.
Також ОСОБА_4 зазначає, що суд у своїй постанові посилається на висновок експертного дослідження №19/12-1/15-ЕД/17 від 25.10.2017 р. та зазначає, що в даній дорожній обстановці невідповідність моїх дій, як водія автомобіля «ХЮНДАЙ» вимогам дорожньої розмітки 1.1 та п. 14.2 «Г» ПДР України перебувають у причинному зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди, але, на думку апелянта, такий висновок суду суперечить не лише матеріалам справи, а й здоровому глузду, адже жодних доказів порушення мною вимог дорожньої розмітки 1.1. немає, він не перетинав суцільну лінію навіть на початку маневру, а виконував маневр обгону, пересікаючи не суцільну, а переривчасту лінію розмітки, вимоги якої дозволяють це.
Апелянт звертає у вагу на те, що ОСОБА_5, звертаючись до КП «Київавтодор» з заявою про надання схеми організації дорожнього руху, в тому числі дислокацію дорожньої розмітки у місці, де трапилася ДТП, просив надати інформацію станом на 01.08.2017 року, проте КП «Київавтодор» надало схему станом на 06.10.2017 року, хоча така схема не може бути прийнята експертом за основу, адже за два місяці організація дорожнього руху на цій ділянці могла змінитися.
На думку ОСОБА_4 посилання суду на п. 14.2 «Г» ПДР є абсурдними та безпідставними, оскільки п. «Г» п. 14.2. ПДР поширює свою дію на момент повернення автомобіля, який здійснює обгін на раніше займану смугу руху, але апелянт зазначає, що не завершував маневр обгону у той момент, коли трапилася дорожньо-транспортна пригода, натомість перед початком обгону дотримався вимог п. 14.2 ПДР, що підтверджується матеріалами справи.
Для апелянта є незрозумілим те, що суд вважає, що причиною ДТП під час здійснення мною маневру обгону є невідповідність вимогам п. 14.2 «Г » ПДР, оскільки, на думку ОСОБА_4, в такому випадку суд говорить не про причину ситуації, яка сталася, а про ту ситуацію, яка могла б трапитися, якби він вирішив завершити маневр обгону і тим самим можливо міг би створити перешкоду для руху якомусь іншому транспортному засобу.
ОСОБА_4 стверджує, що єдиною причиною ДТП, яка трапилася, є саме недотримання вимог п. 10.1 ПДР водієм ОСОБА_5, адже якби він не розпочав цей маневр не впевнившись у його безпечності, то дорожньо-транспортної пригоди б не трапилося взагалі, так як не його автомобіль здійснив зіткнення, а саме автомобіль ОСОБА_5, і це чітко видно на відеозаписі, наявному у матеріалах справи.
Також апелянт вказує на те, що оскільки він розпочав маневр обгону та здійснював його відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується не лише наявними у матеріалах справи письмовими доказами, а й відеозаписом, на якому чітко видно момент настання небезпеки, та вчинення дорожньо-транспортної пригоди, то у суду не було підстав визнавати його вину у цій пригоді, адже повністю доведеною причиною пригоди є саме раптова зміна смуги руху водієм автомобіля «ТОЙОТА» ОСОБА_5
На думку ОСОБА_4 оскільки водій ОСОБА_5 порушив п. 10.1 ПДР і саме це порушення призвело до дорожньо-транспортної пригоди, що і підтверджується висновком експертного дослідження, інакше б зіткнення виключалося взагалі, тому визнання судом і його вини також у цій пригоді є безпідставним, адже саме дії ОСОБА_5 призвели до дорожньо-транспортної пригоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року в частині визнання його винуватим скасувати на прийняти нову постанову, якою провадженні у справі в частині притягнення його до адміністративної відповідальності закрити відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, постанову суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_4 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП залишити без змін.
За доводами апелянта стороною його захисту зібрано докази, які на думку ОСОБА_3, свідчать про його невинуватість та безпідставне інкримінування йому правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилася та обставина, що згідно відеозапису відеореєстратора автомобіль під керуванням ОСОБА_4 дійсно порушив правила обгону, оскільки розпочав його на пішохідному переході, продовжив цей маневр по зустрічній смузі руху і за пішохідним переходом, не зважаючи на дорожню розмітку 1.1. Позаду автомобіля ОСОБА_3 рухався вантажний автомобіль, а за ним легковий автомобіль, розташування яких на дорозі не давало змоги ОСОБА_4 завершити маневр обгону. Якби він не розпочинав цей маневр, то він фізично не зміг би опинитися в тому місці, де сталося ДТП.
ОСОБА_3 вказує на те, що на місці події складено схему ДТП, на якій відображено, що зіткнення автомобілів сталося на відстані 4,4 м. від правого краю проїзної частини, по якій він рухався. На думку апелянта, цей розмір вказано ОСОБА_4 приблизно, однак, при ширині проїжджої частини 7 м. (по 3,5 м кожна смуга руху) у ОСОБА_4 залишалося ще 2,6 м. для безпечного вільного проїзду, однак він не вжив заходів для уникнення зіткнення автомобілів, не дотримався безпечного бокового інтервалу та вдарив його автомобіль, тому водію ОСОБА_4 вірно інкриміновано порушення п.п.2.3.(б) та 14.2 Правил дорожнього руху України.
Апелянт стверджує, що необґрунтовано кваліфікованойого дії, як порушення п.п.2.3.(б) та 10.1. Правил дорожнього руху України.
ОСОБА_3 вважає, що у матеріалах справи є достатні підстави для закриття даної справи стосовно мене на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в моїх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
До початку апеляційного розгляду, ОСОБА_3 подав заяву про відмову від поданої ним апеляційної скарги, оскільки вона подана безпідставно, проти чого не заперечували інші учасники, а тому, враховуючи вимоги ч. 7 ст. 294 КУпАП щодо меж апеляційного розгляду, апеляційний розгляд проводиться лише в межах поданої апеляційної скарги ОСОБА_4
Заслухавши доповідь судді, доводи ОСОБА_4, який, підтримав свою апеляційну скаргу та просив задовольнити з наведених в ній підстав, пояснення ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_6, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи постанову судді законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 та дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова судді в частині визнання винним та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за таких обставин.
Так, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП при розгляді адміністративної справи органом (посадовою особою) повинно бути вжито всіх необхідних заходів для повного, всебічного і об'єктивного дослідження доказів та з'ясовано: чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Проте, ці вимоги закону суддею, як убачається з матеріалів справи, належним чином не виконані, внаслідок чого залишились нез'ясованими обставини, які мають значення для її правильного вирішення.
Ухвалюючи постанову про визнання винуватості ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суддя районного суду обґрунтував своє рішення фактично своїм власним оцінюванням пояснень ОСОБА_3 та частково висновок експертного дослідження № 19/12-1/15-ЕД/17 від 25.10.2017 року, на підставі чого дійшов до передчасного висновку про винуватість ОСОБА_7
Крім того, виходячи зі змісту ст.ст. 7, 254 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах протоколу про адміністративні правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до відповідальності.
При розгляді даної справи суддя дійшов до висновку про порушення ОСОБА_4 п. 10.1, 14.2"г" та дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, однак такий висновок судді суперечить виписаній в протоколі про адміністративне правопорушення суті правопорушення та вимогам закону.
Усі ці обставини беззаперечно свідчать про порушення судом першої інстанції вимог процесуального та матеріального закону, у зв'язку із чим постановлене по справі рішення не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови.
При цьому, розглядаючи протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції приходить до висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
З протоколу про адміністративне правопорушення від 01.08.2017 року серії БД №104101 вбачається, що 01.08.2017 приблизно о 09 год. 03 хв. по Львівській, 18-Б в м. Києві ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, перед початком обгону не переконався в його безпечності, внаслідок чого здійснив зіткнення та пошкодження з автомобілем «Тойота», номерний знак НОМЕР_3, внаслідок чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 14.2, 2.3"б" та п. 1.5 ПДР України.
Перш за все, апеляційний суд відмічає той факт, що п. 14.2 ПДР України, порушення якого інкримінується ОСОБА_4 налічує в собі чотири підпункти, а саме: п.п. "а", "б", "в", "г". Проте, у протоколі про адміністративне правопорушення уповноваженою особою на складання протоколу не визначено порушення якого саме підпункту п. 14.2 ПДР України інкримінувалось ОСОБА_4
Розглядаючи справу, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення ОСОБА_4 п. 14.2 "г" ПДР України, а саме, перед початком обгону, водій повинен переконатись в тому, що після обгону зможе, не створюючи перешкоди транспортному засобу, якого він обганяє, повернутися на займану смугу.
Проте, апеляційний суд вважає такий висновок суду помилковим, адже, п.п. "г" п. 14.2 ПДР України поширює свою дію на момент повернення автомобіля, який здійснює обгін на раніше займану смугу руху. Але з встановлених по справі обставин, вбачається, що на момент дорожньо - транспортної пригоди, ОСОБА_4 не завершував маневр обгону, та не мав наміру повертатися на раніше займану смугу руху.
Так, із пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він 01 серпня 2017 року близько 09.00 год. на автомобілі «Хюндай Соната» рухався по вул. Львівській у напрямку вул. Святошинської у потоці машин. Переконавшись у безпечності маневру, а також у тому, що на зустрічній смузі руху відсутні автомобілі, не створюючи перешкод жодному з учасників дорожнього руху, він почав здійснювати маневр обгону та продовжив його, не створюючи при цьому небезпеки для інших учасників. Обігнавши два автомобілі, і фактично порівнявшись з автомобілем «Тойота», який рухався праворуч, побачив, що вказаний автомобіль різко виїздит на займану ним смугу руху. Оскільки такий маневр автомобілем «Тойота» був здійснено дуже різко та враховуючи розташування транспортних засмобів (майже порівнявшись), загальмував, але уникнути ДТП не вдалось можливим.
Такі ж показання ОСОБА_4 давав як на місці ДТП, так згодом і в судах першої та апеляційної інстанцій.
Разом з тим, ОСОБА_8 як на місці ДТП, так і в суді першої інстанції вказував, що він рухався в своїй смузі руху і рядності не змінював, та про те, що дорожньо - транспортна пригода трапилась в смузі руху, по якій рухався саме він.
Проте, такі пояснення ОСОБА_8 спростовуються іншими доказами у справі, в тому числі й показаннями самого ОСОБА_8 в суді апеляційної інстанції, де він пояснив, що рухаючись по вул. Львівській в тянучці, вирішив чуть викрутити руль лівіше задля того, щоб побачити ситуацію з рухом попереду. При цьому, як йому на той час здалось, він впевнився в безпеці зміни руху керованого ним транспортного засобу, адже на зустрічній смузі руху були відсутні транспортні засоби. Проте, в момент зміни напрямку руху відбулась ДТП. Як так получилось, що він не побачив на зустрічній смузі автомобіль під керуванням ОСОБА_4 пояснити не зміг.
З дослідженого під час апеляційного розгляду відеозапису чітко вбачається, що прямо перед автомобілем ОСОБА_4, який здійснює обгін траспортних засобів по зустрічній смузі, ОСОБА_3 раптово розпочав виїзд на смугу руху, в якій здійснював рух ОСОБА_4 ., не впевнившись у безпеці для інших учасників дорожнього руху.
Враховуючи наведені обставини, а також характер отриманих обома транспортними засобами механічних пошкоджень, які зафіксовані як на зворотньому боці схеми місця ДТП так і на фотознімках, чітко вбчається, що дорожньо - транспортна пригода трапилась в смузі руху ОСОБА_4 При цьому саме водій автомобіля Тойота ОСОБА_3, розпочинаючи маневр зміни руху та знаходячись під певним кутом до автомобіля "Хюндай", не впевнився в безпечності такого маневру, та допустив зіткнення з автомобілем "Хюндай" під керуванням ОСОБА_4 Наведений механізм дорожньо - транспортної пригоди підтверджує той факт, що ОСОБА_4 не мав наміру завершувати обгін та повертатися на займану ранішу смугу руху, а саме порушення п. 10.1 ПДР України ОСОБА_3 перебувають у прямому причинно - наслідковому зв'язку з настанням дорожньо - транспортної пригоди, про що зазначалось і судовим експертом в п. 8 висновку експертного дослідження від 25.10.2017 року № № 19/12-1/15-ЕД/17, де він вказав, що у даній дорожній обстановці за умови виконання водієм ОСОБА_3 вимог п. 10.1 ПДР України, зіткнення виключалося, а тому невідповідності дій ОСОБА_3 вимогам п. 10.1 ПДР України перебувають у причинному зв'язку з настанням події даної ДТП.
Відтак, саме з огляду на представлені у справі докази, у тому числі і на відомості щодо місця розташування танспортних засобів на дорозі та механічних пошкоджень на транспортних засобах, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дана ДТП сталася саме з вини водія ОСОБА_3, в діях якого наявні порушення п. 10.1 ПДР.
Що ж стосується висновку судового експерта про порушення ОСОБА_4 вимог дорожньої розмітки 1.1 ПДР України, то апеляційний суд не може висловити свою позицію, оскільки порушення таких вимог ПДР України не були інкриміновані у протоколі про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, висновки судового експерта щодо порушення ОСОБА_4 п. 14.2 "г" ПДР України, які призвели до настання ДТП, на думку апеляційного суду, є безпідставними, оскільки спростовуються наведеними у постанові доказами.
Будь - яких доказів про те, що перед початком обгону водій ОСОБА_4 не переконався в безпеці такого маневру, матеріали справи не містять.
Відтак, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, в тому числі й протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4,в якому зазначено лише про порушення ОСОБА_4 п. 14.2 ПДР без зазначення конкретного підпункта, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про недоведеність матеріалами справи порушень ОСОБА_4 вимог п. 14.2 ПДР України, які б перебували у причинному зв'язку з настанням ДТП, а тому провадження у справі щодо ОСОБА_4 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, а саме в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністратвиного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
На підставі наведеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.
Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року, в частині визнання винним та притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_4 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
В іншій частині постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 13 грудня 2017 року залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду м. Києва Л.І. Кепкал