Постанова
Іменем України
29 березня 2018 року
м. Київ
справа № 390/1862/16-к
провадження № 51-851км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
в режимі відео конференції
захисника: ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 травня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016120170001016, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровограду, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз 24 листопада 2014 року вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки, 18 липня 2016 року звільнений умовно-достроково на 9 місяців 27 днів відповідно до ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 7 липня 2016 року.
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців. На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання покарання за даним вироком невідбутої частини покарання за вироком Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2014 року, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років.
Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винним у тому, що він 22 серпня 2016 року приблизно о 19:50 год., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на вул. Аджамській у с. Аджамка Кіровоградського району Кіровоградської області, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин наніс ОСОБА_8 один удар ножем в область тулубу. Під час нанесення удару ОСОБА_8 збив ніж передпліччям лівої руки. Внаслідок вказаних дій потерпілому ОСОБА_8 були спричинення легке тілесне ушкодження та тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння. Після вчинення зазначених протиправних дій ОСОБА_7 добровільно припинив свої дії, а потерпілому ОСОБА_8 надано своєчасну медичну допомогу.
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 травня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7 ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду. При цьому вказує на неповноту судового розгляду, на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Стверджує, що судом неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки його дії необхідно кваліфікувати за ст. 124 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надходило.
У судовому засіданні засуджений та його захисник підтримали подану скаргу, прокурор заперечував проти задоволення скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч. 1, 2 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливість скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачена.
Зі змісту касаційної скарги убачається, що засуджений, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.
Проте, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину, за обставин встановлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
Так, судом правильно зроблений висновок на підставі показань засудженого ОСОБА_7 , який визнав себе винним частково, та не заперечував своєї вини у нанесені тілесних ушкоджень потерпілому, потерпілого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , даними протоколів огляду місця події від 22 серпня 2016 року та слідчих експериментів від 7 вересня 2016 року та 31 жовтня 2016 року, висновком експерта № 1626 від 11 жовтня 2016 року та інших доказів.
Зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд, відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, з достатньою конкретизацією встановив та зазначив місце, час, мотив та спосіб вчинення злочину, його наслідки, зазначив дії і роль засудженого.
Висновок суду про винуватість засудженого ОСОБА_7 , у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК Україниґрунтується на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України з точки зору належності, достовірності, допустимості та відповідно достатності.
Посилання у касаційній скарзі засудженого, що при спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень він знаходився у стані необхідної оборони, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який визнав їх необґрунтованими, навівши відповідні мотиви та прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Так, відповідно до положень ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
Виходячи із сукупності обставин, встановлених судом першої інстанції та перевірених під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку, висновки суду про наявність у ОСОБА_7 умислу на спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та відсутність підстав розцінювати дії останнього як вчинені у межах необхідної оборони, є обґрунтованими. З цим висновком погоджується і колегія суддів.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам ст.419 КПК України.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_7 і попередження нових злочинів, та відповідає вимогам ст. 50, 65, 71 КК України.
Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційна скарга має бути залишена без задоволення, а судові рішення - без зміни.
Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, суд
ухвалив:
Вирок Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3