02 квітня 2018 року
м. Київ
справа № 161/5606/17
провадження № 51-4369ск18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 21 грудня 2017 року в межах кримінального провадження № 12016030010003671 за обвинувачення
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Новокотів, Луцького району Волинської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК,
Суть питання
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 липня 2017 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК до покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 21 грудня 2017 року скасовано вирок місцевого суду і провадження у справі закрито, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК, за відсутності в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення.
У касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_4 , посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, а вирок місцевого суду залишити без змін.
Встановлені обставини та мотиви Верховного Суду
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судових рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК), неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК) чи невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Посилаючись у касаційній скарзі на незаконність судового рішення, особа, яка подає касаційну скаргу, має вказати на конкретні порушення закону, що є підставами для скасування або зміни судового рішення, і які, на її думку, були допущені судами при винесенні судових рішень, навести конкретні аргументи в обґрунтування кожної позиції.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Однак, всупереч наведеним положенням процесуального закону, потерпіла ОСОБА_4 , порушуючи питання про скасування ухвали апеляційного суду, не вказала, як допущені, на її думку, апеляційним судом істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, вплинули на законність й обґрунтованість постановленого цим судом судового рішення, та чому їх слід відносити до безумовних підстав для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду касаційним судом, відповідно до ст. 438 КПК з огляду на положення статей 370, 404, 412, 419 КПК.
Крім того, потерпіла конкретизувала, в чому саме полягало неправильне застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність, враховуючи положення ст. 413 КПК.
Відсутність у касаційній скарзі згаданого обґрунтування й недотримання положень ст. 427 КПК, перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Водночас Верховний Суд зауважує, що доводи касаційної скарги потерпілої містять посилання на неповноту судового розгляду, надання власної оцінки доказам та заперечення правильності встановлених фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Крім того, викладені потерпілою у скарзі вимоги до суду касаційної інстанції, в частині необхідності скасування ухвали апеляційного суду й залишені без змін вироку місцевого суду, не відповідають змісту ст. 436 КПК щодо повноважень суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Зокрема, цією нормою визначено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Суд касаційної інстанції відповідно до ст. 433 КПК переглядає судові рішення у межах касаційної скарги, тому відсутність у ній чітко викладених вимог, які б узгоджувались з положеннями ст. 436 КПК, також перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
У зв'язку з цим, оскільки касаційна скарга не відповідає вимогам, передбаченим ст. 427 КПК, Верховний Суд вважає за необхідне на підставі ч. 1 ст. 429 КПК залишити скаргу без руху та встановити строк для усунення допущених недоліків, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали особою, яка подала касаційну скаргу.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_4 залишити без руху і встановити їй строк для усунення недоліків - десять днів із дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання ухвали касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3