Ухвала
30 березня 2018 року
м. Київ
справа № 450/3013/13-ц
провадження № 61-351 ск17
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,
У серпні 2013 року до Пустомитівського районного суду Львівської області звернулася ОСОБА_2 із указаним позовом.
Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 400 000,00 грн в межах вартості спадкового майна. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року скасовано, у задоволенні позову відмовлено.
До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 5 грудня 2017 рокуОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року з пропуском двадцятиденного строку, установленого частиною першою статті 325 ЦПК України 2004 року.
У клопотанні, доданому до касаційної скарги, ОСОБА_1 порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки її до судового процесу залучено не було. Вказує, що оскаржуваними судовими рішеннями вирішено питання про її права та інтереси. Так, на підставі договору про надання правової допомоги № 07-0910/003, укладеним 10 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, вона на оплатній основі зобов'язалась надати правову допомогу ОСОБА_2 та її клієнту ОСОБА_5 Отже, у справі за позовом ОСОБА_2 до спадкоємців померлої ОСОБА_5, грошова сума, на яку претендувала позивач, значною мірою належить їй.
Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України 2004 року право оскаржити у касаційному порядку судові рішення мають сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.
Згідно з пунктом 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2012 року № 10 «Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку» при поданні касаційної скарги особою, яка не має передбаченого статтею 324 ЦПК України 2004 року права на касаційне оскарження, у тому числі особою, яка не брала участі у справі, про права та обов'язки якої суд першої чи апеляційної інстанції питання не вирішував, суддя-доповідач відповідно до цієї норми ЦПК постановляє ухвалу про повернення касаційної скарги.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 4 і 14 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року не може бути прийнята до провадження, оскільки зазначеними судовими рішеннями суди не вирішували питання про права, свободи чи обов'язки ОСОБА_1
Як вбачається з оскаржуваних рішень, предметом позовних вимог було стягнення зі спадкоємців ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 400 000,00 грн на підставі договору про надання послуг, укладеним 6 липня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2
Судом не вирішувались правовідносини, що випливають з договору про надання правової допомоги № 07-0910/003, укладеним 10 липня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Пунктом 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись статтями 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 січня 2015 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 20 грудня 2016 року повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь