Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 404/1711/15-ц
провадження № 61-13431св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда, у складі головуючого судді Кулінка Л. Д., від 23 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області, у складі колегії суддів: Гайсюка О. В., Карпенка О. Л., Фомічова С. Є., від 31 травня 2016 року,
У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину.
Позовна заява мотивована тим, що 24 лютого 2014 року відповідач своїми навмисними діями заподіяв їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на грудній клітині. На своє лікування вона витратила 1 694, 67 грн та зазнала моральних страждань через дії відповідача, що проявилося у фізичному болю від отриманих травм та у відчутті безпорадності.
У зв'язку з тим, що відповідач заподіяв їй тілесні ушкодження, загострилися хронічні хвороби, з'явилася гіпертонія, вона вимушена була отримувати матеріальну допомогу від сім'ї, позивач просила стягнути з відповідача 1 694, 67 грн на відшкодування майнової шкоди та 15 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 367, 43 грн на відшкодування майнової шкоди та 5 000, 00 грн у відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Судове рішення першої інстанції мотивоване тим, щонеправомірність дій ОСОБА_4 не потребує доказування, оскільки його винна поведінка щодо ОСОБА_3 повністю підтверджена вироком суду, а тому вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди є обґрунтованими.
Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 08 квітня 2016 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 917, 09 грн витрат на правову допомогу.
31 травня 2016 року рішенням апеляційного суду Кіровоградської області рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року скасовано у частині відшкодування матеріальної шкоди та судового збору і ухвалено у цій частині ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_3 відмовлено у задоволенні позову щодо відшкодування майнової шкоди. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що стягуючи із відповідача на користь позивача майнову шкоду, районний суд не встановив чи є витрати, які понесла позивач на своє лікування наслідком неправомірних дій, які вчинив відповідач 24 лютого 2014 року.
У червні 2016 року ОСОБА_3 подано касаційну скаргу на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2016 року.
26 червня 2016 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
23 січня 2017 року ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
15 березня 2018 року справу розподілено судді-доповідачу.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що суди попередніх інстанцій повно і всебічно не з'ясували обставини справи та дійшли необґрунтованого висновку про часткове задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди, стягнута сума коштів не є співмірною зі скоєним відповідачем злочином та пережитим нею потрясінням, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги надані чеки на придбання ліків, а апеляційний суд дійшов хибного висновку про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог щодо вимог майнового характеру.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судами встановлено, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у тому, що він 24 лютого 2014 року, близько 18 год., перебуваючи за місцем свого проживання, у квартирі АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, з метою заподіяння ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, умисно наніс останній удар в груди долонями рук та відштовхнув від дверей квартири, після чого ОСОБА_4 наніс їй ще один удар в груди долонями рук. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження. Цей вирок в частині засудження ОСОБА_4 набрав законної сили (а.с. 46-55, 100-101). Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 залишено без розгляду.
За довідкою № 1499 від 26 лютого 2014 року позивач зверталась до комунального закладу «Кіровоградська міська лікарня швидкої допомоги» травмопункт, діагноз: забій грудної клітини (а.с. 8).
У період з 13 по 28 березня 2014 року ОСОБА_3 перебувала на лікуванні у комунальному закладі «Поліклінічне об'єднання м. Кіровограда» Поліклінічне відділення № 1, що підтверджується епікризом № 403 (а.с. 132). На лікування ОСОБА_3 поступила з приводу чисельних хронічних хвороб, якими страждає з 1995-1998 років. Зі слів самої ОСОБА_3 погіршення стану здоров'я у вигляді підвищення артеріального тиску, посилення головного болю мало місце з 24 лютого 2014 року після конфлікту з сусідом. Після лікування ОСОБА_3 виписана із стаціонара з покращенням, їй рекомендацією приймати ліки у тому числі і ті, які вона приймала на стаціонарі (а.с.132 зворот).
У судовому засіданні апеляційного суду були досліджені матеріали кримінальної справи № 405/4476/14-к, у тому числі висновки судово-медичних експертиз № 287/187 від 28 березня 2014 року та № 543 від 02 червня 2014 року (т. 1-й кримінальної справи - а.с.30-31, том 2-й кримінальної справи - а.с. 135-140), згідно яких легкі тілесні ушкодження у вигляді двох синців на грудній клітині, які відповідач спричинив ОСОБА_3 не викликали короткочасного розладу здоров'я і не викликали незначну стійку втрату працездатності.
Під час апеляційного перегляду у судовому засіданні ОСОБА_3 було роз'яснено право заявити клопотання про призначення судово-медичної експертизи для з'ясування питання чи є лікування ОСОБА_3 та її витрати на придбання ліків наслідком тих тілесних ушкоджень, які були завдані їй ОСОБА_4 24 лютого 2014 року, але цим правом ОСОБА_3 та її представник не скористались.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України (2004 року) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частиною першою статті 1195 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
У відповідності до частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За правилами статті 60 ЦПК України (2004 року) кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення питання про відшкодування майнової шкоди, апеляційний суд, врахувавши, що вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11 листопада 2014 року, який у силу положень частини третьої статті 61 ЦПК України (2004 року) має преюдиційне значення, надавши оцінку доводам позивача і доказам, на які остання посилається на обґрунтування своїх вимог, дійшов вірного висновку про те, що вимоги про стягнення майнової шкоди задоволенню не підлягають. Апеляційним судом вірно вказано, що оскільки остання не довела факту того, що саме неправомірними діями відповідача їй завдано майнової шкоди у вигляді витрат на лікування, враховуючи, що на лікування ОСОБА_3 поступила з приводу чисельних хронічних хвороб, якими страждає з 1995 року та приймаючи до уваги висновки судово-медичних експертиз, що мітяться у матеріалах кримінальної справи № 405/4476/14-к.
Разом з цим, погоджуючись із висновком про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд, виходячи з принципу розумності, справедливості та співмірності, дійшов вірного висновку про часткове задоволення цих позовних вимог, оскільки позивачем, у відповідності до положень статей 58, 60 ЦПК України (2004 року), було доведено підстави для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 1167 ЦК України, а розмір грошового відшкодування, визначений судом, відповідає характеру правопорушення.
За правилами частини першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а лише зводяться до переоцінки доказів.
Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 лютого 2016 року у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 травня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийД. Д. Луспеник
СуддіО. В. Білоконь
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
Ю. В.Черняк