Постанова
Іменем України
28 березня 2018 року
м. Київ
справа № 534/557/16-ц
провадження № 61-3529св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником - ОСОБА_3, на рішення Комсомольського міського суду Полтавської області у складі судді Куц Т. О., від 13 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області у складі колегії суддів: Одринської Т. В., Карпушина Г. Л., Триголова В. М., від 04 жовтня 2017 року,
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовна заява мотивована тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, у період якого у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Посилаючись на те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, позивач, змінивши позовні вимоги, просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі у розмірі 3 тис. грн для кожного щомісяця до досягнення дітьми повноліття.
Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 травня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі в розмірі 2 тис. грн щомісяця, починаючи з 15 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі в розмірі 2 тис. грн щомісяця, починаючи з 15 березня 2016 року і до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив із того, що на обох батьків покладено обов'язок утримувати неповнолітніх дітей, та оскільки діти проживають з позивачем, а відповідач має можливість надавати допомогу дітям, тому слід стягнути аліменти у розмірі 2 тис. грн на кожну дитину. Суд визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач працює за кордоном та не надає відомості щодо розміру його заробітної плати.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 04 жовтня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилено, заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 травня 2017 року залишено без змін.
Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, підстави для його скасування немає.
30 жовтня 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 13 травня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року і ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, визначивши розмір аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1 250 грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не з'ясовано можливість сплати відповідачем аліментів у визначеному розмірі, а також заявник зазначав, що судом апеляційної інстанції не було повідомлено його чи представника про час та дату проведення судового засідання у суді апеляційної інстанції, що позбавило його заперечувати проти розміру аліментів, стягнутих з нього судом першої інстанції на утримання дітей.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У лютому 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Частиною четвертою статті 411 ЦПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Частиною першою статті 158 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду та вирішення справи у суді апеляційної інстанції, встановлено, що розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
Частиною третьою статті 74 ЦПК України в редакції, чинній на час розгляду та вирішення справи у суді апеляційної інстанції, передбачено, що судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.
Згідно із частиною четвертою вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.
Відповідно до частини п'ятої статті 74 ЦПК України, чинної на час розгляду та розгляду справи в апеляційному суді, судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно із частиною першою статті 305 ЦПК України, чинної на час розгляду та вирішення справи в апеляційному суді, апеляційний суд відкладає розгляд справи у різі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, якщо немає відомостей про вручення їй судової повістки.
З матеріалів справи вбачається, що справа в суді апеляційної інстанції 04 жовтня 2017 року була розглянута за відсутності ОСОБА_2 У справі відсутні будь-які дані про належне повідомлення останнього про час і місце слухання справи відповідно до статтей 74-76 ЦПК України. Разом із тим в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення 04 жовтня 2017 року судової повістки представнику відповідача - ОСОБА_3 Однак неможливо вважати належним чином повідомленим представника відповідача про судове засідання на 04 жовтня 2017 року, оскільки отримання судової повістки у день проведення такого судового засідання унеможливило забезпечення явки в судове засідання сторони по справі, а в силу частини четвертої статті 74 ЦПК України, яка була чинною під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, така повістка має бути вручена стороні по справі завчасно, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).
У касаційній скарзі заявник указував на неналежне повідомлення його та його представника про розгляд справи, що позбавило ОСОБА_2 права на участь у судовому засіданні.
За таких обставин доводи заявника про неналежне його повідомлення про розгляд справи є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження.
Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін − одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Таким чином, не можна вважати, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог щодо належного повідомлення відповідача про наявність судового спору і неповідомлення його про час та місце розгляду справи порушує вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
За таких обставин, ураховуючи вимоги пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України та доводи касаційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 щодо неналежного повідомлення про час та дату проведення судового засідання у апеляційному суді, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для обов'язкового скасування ухвали апеляційного суду, оскільки справу розглянуто за відсутності відповідача, який належним чином не повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і він обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3, задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 04 жовтня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована судова ухвала апеляційного суду втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийМ. Є. Червинська
Судді:В. І. Журавель
В. М. Коротун
В. І. Крат
В. П. Курило