03 квітня 2018 р. м. ХерсонСправа № 821/622/18
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієвої О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області, за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення № 18/х від 06.03.2018 р.,
встановив:
Фізична особа- підприємець ОСОБА_1 (ФОП ОСОБА_1, позивач) звернувся 02.04.2018р. до суду із адміністративним позовом до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області (УДАБІ у Херсонській області, відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача управління містобудування та архітектури департаменту містобудування та землекористування Херсонської міської ради (управління містобудування, третя особа), у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Херсонській області № 18/х від 06.03.2018 р. про скасування паспорту прив'язки тимчасової споруди - зупиночного комплексу (два павільйони та зупиночний навіс) по АДРЕСА_1 від 26.12.2017р..
Разом із позовною заявою до суду позивач надав і заяву про забезпечення позову, у якій просить суд заборонити виконавчому комітету Херсонської міської ради приймати рішення або вчиняти будь-які інші дії щодо демонтажу тимчасової споруди - зупиночного комплексу (два павільйони та зупиночний навіс) по вул.. Університетській (зупинка громадського транспорту «просп. Текстильників») до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Необхідність забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 мотивує тим, що за змістом пунктів 1.3, 2.1, 2.30, 2.301 Порядку розміщення тимчасових споруд для продовження підприємницької діяльності, затв. наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 №244, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорту прив'язки, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Згідно п. 2.9 Порядку демонтажу (знесення) незаконно встановлених тимчасових споруд та інших елементів благоустрою на території міста Херсона, затв. рішенням Херсонської міської ради від 23.02.2018 №1240, підставою для проведення демонтажу ТС є рішення виконавчого комітету міської ради про демонтаж (знесення) ТС. Пояснює, що в даному випадку оскаржуваним рішенням УДАБІ була скасована дія паспорту прив'язки ТС зупиночного комплексу (два павільйони та зупиночний навіс) по АДРЕСА_1 від 26.12.2017р.. Вважає, що наразі ТС підпадає під поняття «незаконно встановленої», а тому є імовірність прийняття відповідного рішення про демонтаж, що призведе до порушення прав ФОП ОСОБА_1, як забудовника.
Відповідно до ч.1 ст.154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Розглядаючи та вирішуючи подану ФОП ОСОБА_1 заяву про забезпечення позову суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 150 КАС України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частина 1 статті 151 КАС України визначає види забезпечення позову, згідно з якою позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
З огляду на приписи наведеної статті небезпека заподіяння шкоди до вирішення справи по суті не є фактом, який підлягає встановленню, а є елементом аргументації або оціночною категорією.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" від 22.12.2006 р. № 9 та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 р. № 2, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
З викладеного слідує, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених КАС України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Дослідивши наявні матеріали справи, суддя дійшов висновку, що на час розгляду заяви про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності таких обставин. Заявником зазначено у своїй заяві лише про можливе порушення його прав у майбутньому.
При розгляді даної заяви судом встановлено відсутність мотивів та підстав, передбачених ст. 150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову, та позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання рішення суду.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, заявник не навів достатньо підстав в обґрунтування наявності очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, та не надав доказів вчинення відповідачами дій спрямованих на демонтаж тимчасової споруди. Суд зазначає, що позивач має право заявити позов про оскарження рішення про демонтаж тимчасової споруди, у разі його прийняття.
Також позивачем не наведено очевидності протиправності оскарженого рішення відповідача, а без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.
Суд зазначає, що сам факт подання позову не може бути підставою для забезпечення адміністративного позову. Водночас, при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність оскарженого рішення, дій чи бездіяльності відповідача.
Оцінка протиправності таких рішень, дій та бездіяльності відповідача буде надана під час розгляду справи по суті.
Таким чином, зазначене клопотання є необґрунтованим та передчасним, так як, у разі задоволення з цієї підстави заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Суд не вправі вживати такі заходи забезпечення адміністративного позову, які є фактично рівнозначними задоволення позовних вимог.
Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості таких вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходами забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, суддя приходить до висновку, що заява про забезпечення позову ФОП ОСОБА_1 не належить до задоволення.
Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви про забезпечення позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Дмитрієва О.О.