02 квітня 2018 року (10:00)Справа № 808/3608/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Калашник Ю.В., за участю секретаря судового засідання Стратулат С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій - 5» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 20, код ЄДРПОУ 01235679) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкового повідомлення-рішення, -
Приватне акціонерного товариство «Завод залізобетонних конструкцій - 5» (позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (відповідач), в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ш» № НОМЕР_1 від 26.07.2017.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на приписи Постанови Верховного Суду України від 16.06.2015 №21-377а15, у якій надано наступний правовий висновок: «здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до державного бюджету в строки, встановлені п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватись як дія, хоч і помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України. Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у строк, передбачений п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов'язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов'язання у визначений вказаною нормою кодексу строк, а відтак і для застосування на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій.»
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим, відповідно до частини 1 ат 3 статті 205 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів.
29.03.2018 до суду від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 10274) про розгляд справи у порядку письмового провадження, проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 491 від 09.01.2018 та № 10263 від 29.03.2018), та зазначає, що висновки, викладені в ОСОБА_1 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з орендної плати за земельні ділянки №265/08-32-12-02/01235679 від 07.07.2017, яким встановлено порушення п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання відповідають чинному законодавству. Вказує, що відповідальність платника передбачена п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України, у зв'язку із вищевикладеним просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
На підставі викладеного, враховуючи неявку всіх учасників справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій-5», яке до реорганізації йменувалось ПАТ «Завод залізобетонних виробів-5» (код ЄДРПОУ 01235679), зареєстроване 10.03.1994 як юридична особа, про що свідчать відомості із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.16-18).
07.07.2017, фахівцями ГУ ДФС у Запорізькій області, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54, п.75.1 ст.75, ст.76 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку своєчасності плати узгодженою суми податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, екологічного податку та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ПАТ «ЗЗБВ-5», за результатами якої складено відповідний ОСОБА_1 №265/08-32-12-02/01235679 від 07.07.2017 (а.с.73-75).
В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем, між іншого, вимог п. 57.1 ст. 57, п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, в частині несвоєчасної сплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності:
- в сумі 16782,65 грн. з затримкою до 30 календарних днів;
- в сумі 552375,95 грн. з затримкою більше 30 календарних днів.
На підставі ОСОБА_1 перевірки №265/08-32-12-02/01235679 від 07.07.2017 та з урахуванням вказаних порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 26.07.2017 № НОМЕР_1, яким за затримку на 48, 78, 101, 109, 112, 129, 140, 155, 170, 174, 180, 190, 195, 210, 304, 332, 335, 355, 363, 364, 365, 366, 385, 392, 393, 394, 416, 424, 451, 454, 482, 512, 539, 541, 543, 561, 565, 569, 570, 596 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 552 375,95 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 110475,18 грн. (а.с.67).
Указане рішення разом із розрахункам штрафних (фінансових) санкцій з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності направлено на адресу позивача та вручені поштою його уповноваженому представнику 10.08.2017, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення (а.с.64).
Позивачем було оскаржене рішення від 26.07.2017 № НОМЕР_1 у адміністративному порядку (а.с.10-12), проте відповідно до рішенням ДФС України про результати розгляду скарги від 19.10.2017 №23539/6/99-99-11-03-01-25 оскаржуване рішення залишене без змін, скарга - без задоволення (а.с.13-15).
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 26.07.2017 № НОМЕР_1 протиправним позивач звернувся до суду із вказаним позовом про його скасування.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Частиною першої статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, встановлено обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Підпунктом 20.1.19. пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску.
Згідно із пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України, податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.
Відповідно до пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Згідно з пунктом 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді (п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України).
Підпунктом 49.18.1 пункту 49.18. статті 49 Податкового кодексу України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
За приписами пункту 57.1. статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата) (пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 даного Кодексу).
За приписами п.286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст.287 ПК України).
Відповідно до пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податку.
Судом встановлено, що в результаті проведеної фахівцями перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем пункту 57.1 статті 57, пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України, платником податку несвоєчасно сплачено суму податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, зазначеного ним у податкових деклараціях з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за період січень 2014 року та з березня 2014 року по травень 2016 року.
Зазначені обставини підтверджуються відомостями про сплату податкових зобов'язань, які відображені в інтегрованій картці ПрАТ «Завод залізобетонних конструкцій-5» з орендної плати з юридичних осіб за спірний період (а.с.35-63).
Як встановлено підпунктом 54.3.3. пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За змістом підпунктів 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом визначених строків, то відповідно до пункту 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу: при Затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. При затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Зважаючи на приписи зазначеної норми, контролюючим органом сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 26.07.2017 № НОМЕР_1, яким за затримку на 48, 78, 101, 109, 112, 129, 140, 155, 170, 174, 180, 190, 195, 210, 304, 332, 335, 355, 363, 364, 365, 366, 385, 392, 393, 394, 416, 424, 451, 454, 482, 512, 539, 541, 543, 561, 565, 569, 570, 596 календарних днів сплати грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності в сумі 552 375,95 грн., позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20%, що становить 110475,18 грн. (а.с.67).
Враховуючи ту обставину, що платником податків самостійно обчислювалась сума грошового зобов'язання у податкових деклараціях, тому відповідно вказані суми є узгодженими і підлягають сплаті у встановлені податковим законодавством строки, оскільки вказані строки були порушені, податковим органом правомірно нараховані штрафні санкції за прострочення сплати узгоджених сум грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Позивачем не надано пояснень та їх документального підтвердження щодо причин порушення строків сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Аналізуючи вище викладені норми та матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства позивачу нараховані штрафні санкції за несвоєчасність сплати податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності. У зв'язку з вищенаведеним, суд дійшов висновку про правомірність прийнятого відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та застосування до позивача штрафних санкцій, що доводами позовної заяви та матеріалами справи не спростовується.
Щодо твердження позивача стосовно відсутності повноважень у Виконуючого обов'язки заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області на підписання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.
За приписами пункту 20.4 статті 20 Податкового кодексу України, керівник контролюючого органу має право надавати посадовим (службовим) особам такого органу повноваження на виконання певних функцій, передбачених цим Кодексом, законодавством з питань сплати єдиного внеску, законодавством з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за погодженням з керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом Державної фіскальної служби України №735-0 від 03.04.2017, покладено виконання обов'язків заступника начальника Головного управління ДФС у Запорізькій області на начальника Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1
Разом з цим, наказом від 04.04.2017 №77-0 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було покладено виконання обов'язків заступника начальника ГУ ДФС у Запорізькій області на начальника Пологівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області ОСОБА_1 з 04.04.2017.
Редакція пункту 1 розділу 3 Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року № 1204, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за № 124/28254, на яку посилається позивач у своєму позові втратила чинність 21.07.2017.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.07.2017 № 658 внесено зміни до зазначеного Порядку, наразі пункт 1 розділу 3 Порядку викладено в наступній редакції:
Структурний підрозділ контролюючого органу, який склав податкове повідомлення-рішення відповідно до Кодексу, роздруковує його у двох примірниках (податкове повідомлення-рішення за формою "Ф" - в одному примірнику) та після погодження з підрозділами правової роботи передає на підпис керівнику (виконуючому його обов'язки, його заступнику або уповноваженій особі) контролюючого органу.
Беручи до уваги вищезазначене, суд зазначає, що оскаржуване рішення підписано уповноваженою на те особою контролюючого органу, а відтак твердження позивача стосовно того, що Виконуючий обов'язки заступника підписує податкові повідомлення-рішення тільки в рамках Митного кодексу України є безпідставними.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності..
Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 139, 241-246 КАС України, суд -
У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій - 5» (72311, Запорізька область, м. Мелітополь, Каховське шосе, буд. 20, код ЄДРПОУ 01235679) до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 39396146) про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.04.2018.
Суддя Ю.В. Калашник