Справа № 136/1208/17
провадження №1-кп/136/34/18
03 квітня 2018 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець кримінальне провадження № 12017020200000026, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 28.01.2017 року про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, освіта - вища, одруженого, утриманців не має, непрацюючого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України
за участю прокурора ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_3
захисника ОСОБА_5
28.01.2017 року близько 10:50 год. ОСОБА_3 керуючи технічно-справним автомобілем марки "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 , рухаючись в світлу пору доби з м. Вінниця в напрямку смт. Турбів (Липовецького району Вінницької області) по своїй смузі руху, в порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху не впоравшись із керуванням на слизькій дорозі в с. Приборівка (Липовецького району Вінницької області), виїхав на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом - автомобілем марки "Opel Astra" д/н НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато-уламкового внутрішньо-суглобного перелому лівої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням та підвивихом, яке належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинило тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Відповідно до висновку авто-технічної експертизи № 249 "а" від 18.04.2017 року дії водія автомобіля "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 з технічної точки зору в даній обстановці регламентувались вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху.
При технічних параметрах вказаних в постанові про призначення експертизи, водій автомобіля "Opel Astra" д/н НОМЕР_2 ОСОБА_6 , не мав технічної можливості попередити зіткнення шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху.
У ситуації, яка склалась, можливість попередження зіткнення у водія автомобіля "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 полягала у виконанні ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху.
Згідно п. 12.1 ПДР України "Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, водій повинен урахувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним".
Вказані дії ОСОБА_3 орган досудового розслідування кваліфікував за частиною 1 статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому та підтвердив обставини скоєного ним кримінального правопорушення за обставин наведених в обвинувальному акті.
Суд переконався, що показання обвинуваченого ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння підсудним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що підсудний визнав свою винуватість та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження не оспорюють фактичних обставин кримінального провадження, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумніву у добровільності їх позицій, роз'яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 349 КПК України.
Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 вірно кваліфіковані за частиною 1 статті 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України, який відповідно до положень статті 12 цього Кодексу є злочином невеликої тяжкості, особу винного, який по місцю проживання характеризується добре, на диспансерному та наркологічному обліку не перебуває, раніше не судимий. Суд також приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого в якій вказується на низький ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, а також низький ризик небезпеки для суспільства.
Відповідно до статті 66 КК України суд визнає обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого - щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин які пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, беручи до уваги зазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення підсудним нових злочинів буде покарання у виді штрафу в розмірі, який встановлений санкцією частини статті, за якою кваліфіковано його діяння без позбавлення права керування транспортними засобами.
До початку розгляду справи по суті потерпілий ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Обґрунтовуючи заявлені вимоги ОСОБА_6 зазначив, що 28.01.2017 року близько 10:50 год. водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 , рухаючись в світлу пору доби з м. Вінниця в напрямку смт. Турбів (Липовецького району Вінницької області) по своїй смузі руху, в порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху не впоравшись із керуванням на слизькій дорозі в с. Приборівка (Липовецького району Вінницької області), виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом - автомобілем марки "Opel Astra" д/н НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато-уламкового внутрішньо-суглобного перелому лівої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням та підвивихом, яке належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинило тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивач стверджує, що йому завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює в сумі 100 000 грн., а також матеріальну шкоду на загальну суму 207 501,28 грн., з них: 199 578 грн. - шкода завдана пошкодженням транспортного засобу; 7 923,28 грн. - витрати на лікування. Оскільки ОСОБА_3 спричинену шкоду відшкодовувати відмовляється, це стало приводом для його звернення до суду з вказаним позовом.
Відповідач позов визнав в частині відшкодування витрат ОСОБА_6 на лікування в сумі 7 923,28 грн., при цьому погодився сплатити в якості відшкодування моральної шкоди 5 000 грн., а також відшкодувати матеріальну шкоду завдану пошкодженням транспортного засобу при ДТП, за виключенням залишків вартості пошкодженого авто.
Представник ПрАТ СК "ПЗУ Україна" надіслав до суду письмові заперечення в яких повідомив, що у разі доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України, страховик зобов'язується відшкодувати збитки завдані пошкодженням транспортного засобу в сумі 99 333,68 грн., а також сплатити 5% моральної шкоди від витрат на лікування.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив, що 28.01.2017 року близько 10:50 год. водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 , рухаючись в світлу пору доби з м. Вінниця в напрямку смт. Турбів (Липовецького району Вінницької області) по своїй смузі руху, в порушення пункту 12.1 Правил дорожнього руху не впоравшись із керуванням на слизькій дорозі в с. Приборівка (Липовецького району Вінницької області), виїхав на зустрічну смугу руху де допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом - автомобілем марки "Opel Astra" д/н НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_6 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого багато-уламкового внутрішньо-суглобного перелому лівої плечової кістки у верхній третині зі зміщенням та підвивихом, яке належить до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки спричинило тривалий (понад 21 день) розлад здоров'я.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 був вимушений звернутися за отриманням медичної допомоги, про що а медичній карті амбулаторного хворого №023576 Липовецької ЦРЛ є записи - 30.01.2017 року, 03.02.2017 року, 10.02.2017 року, 17.02.2017 року, 27.02.2017 року.
В період з 10.04.2017 року по 25.04.2017 року ОСОБА_6 перебував на стаціонарному лікуванні (а.с. 27), діагноз: "Консолідований уламковий перелом шийки лівого плеча з залишковою деформацією. Комбінована контрактура лівого плечового суглобу"
12.04.2017 року ОСОБА_6 було проведено оперативне втручання - "Відкрита репозиція ОМС фрагмента лівої кісти гвинтами. Редресація лівого плечового суглобу".
В період з 12.06.2017 року по 30.06.2017 року, а також з 12.07.2017 року по 22.07.2017 року ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у Липовецькій ЦРЛ з приводу травм отриманих внаслідок ДТП (а.с. 28, 29).
Враховуючи встановлені обставини суд дійшов висновку, що шкода завдана здоров'ю позивача виступає об'єктивним наслідком ДТП, яка відбулась з вини ОСОБА_3 .
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ч.2 ЦК України).
Фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ст.1195 ч.1 ЦК України).
З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на придбання ліків за рахунок відповідача, оскільки шкода здоров'ю позивача заподіяна з його вини.
Витрати позивача на придбання ліків на суму 7 923,28 грн. підтверджуються відповідними квитанціями та чеками, узгоджуються з призначеним ОСОБА_6 лікуванням, що свідчить про їх обґрунтованість. Оскільки ОСОБА_3 визнав позов в цій частині, при цьому будь-яких заперечень не висловив, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 ч.1 ЦК України).
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ч.2 ЦК України).
Згідно з пунктом 1 частиною 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
З урахуванням зазначеного, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування шкоди завданої його майну за рахунок відповідача, оскільки остання заподіяна з його вини.
Відповідно до статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За результатами огляду транспортного засобу експертом було складено дефектну відомість колісного транспортного засобу "Opel Astra" (2008 року випуску) д/н НОМЕР_2 , на підставі якого визначено вартість матеріального збитку, який заподіяний ОСОБА_6 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП, який складає 199 578 грн., підтвердженням чого є висновок експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України ОСОБА_7 від 31.03.2017 року № 35.
Зі змісту пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка 24.11.2003 року затверджена Наказом Фонду Державного майна України за № 142/5/2092, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року за № 1074/8395 слідує, що виклик заінтересованих осіб для технічного огляду транспортного засобу проводиться лише у разі потреби.
З зазначеного слідує, що законодавство допускає технічний огляд транспортного засобу експертом у відсутність заінтересованих осіб, яким є відповідач у справі.
Достовірність пошкоджень, які вказані експертом в дефектній відомості та Додатку №2 до висновку експерта, підтверджується фото-таблицями, що додані до висновку експерта, а також протоколу огляду місця ДТП від 28.01.2017 року.
Оскільки розрахунок матеріального збитку, який заподіяний ОСОБА_6 внаслідок пошкодження автомобіля під час ДТП проводився експертом без врахування вартості пошкодженого транспортного засобу, суд, враховуючи той факт, що позивач реалізував залишки автомобіля третій особі за ціною 104 220 грн., підтвердженням чого є звіт №SOS-170130-00797 від 16.03.2017 року про оцінку вартості пошкодженого транспортного засобу, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 коштів в сумі 95 358 грн. (199 578 грн. - 104 220 грн.).
Відповідно до статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки та в інших випадках, встановлених законом.
Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утримання транспортних засобів, механізмів та обладнання тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (ч.1 ст. 1187 ЦК України).
Оскільки ушкодження здоров'я позивача є наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, керування яким здійснював ОСОБА_3 , приймаючи до уваги, що факт ушкодження здоров'я підтверджується висновком експерта №693 від 26.06.2017 року і знаходиться в причинно-наслідковому зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, суд дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди.
При вирішенні спору про відшкодування моральних збитків суду необхідно встановити характер завданої моральної шкоди, глибину і тривалість моральних та фізичних страждань потерпілого, настання негативних змін у його житті, можливість відновлення стану, який мав потерпілий до нещасного випадку.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди").
Обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди ОСОБА_6 вказує на те, що внаслідок травм отриманих при ДТП він зазнав фізичних страждань, у зв'язку з чим тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні, під час якого йому було виконано оперативне втручання. Внаслідок ДТП йому встановлена ІІІ група інвалідності. По даний час він не може нормально спати, оскільки відчуває біль для вгамування якого вимушений вживати знеболюючі лікарські препарати. Травми отриманні при ДТП позбавили його можливості заробляти на життя, що він здійснював за допомогою рук при виконанні фізичної праці. Внаслідок ДТП він поніс значні витрати для відновлення здоров'я, при цьому змушений був позичати кошти в третіх осіб, оскільки особистих заощаджень було недостатньо. Крім цього він змушений був змінити усталений активний спосіб життя, не мав можливості в звичний для себе спосіб проводити час з друзями і рідними, що відобразилось на емоційному стані, внаслідок чого він переживав душевні страждання.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач у зв'язку з ушкодженням здоров'я при настанні дорожньо-транспортної пригоди, зокрема: періоду впродовж якого він знаходився на лікуванні; проведення оперативних втручань (операцій); втрату працездатності, що унеможливлює виконання роботи визначеного обсягу, професії без шкоди для здоров'я; встановлення ІІІ групи інвалідності, що свідчить про стійкий розлад функцій організму та обмеження життєдіяльності, у зв'язку з чим він потребує соціального захисту і допомоги; змін усталеного способу життя та душевних переживань.
З урахуванням зазначеного, суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу слід стягнути 30 000 гривень, в решті позову слід відмовити з огляду на необґрунтованість.
Питання про долю речових доказів та процесуальних витрат суд вирішує відповідно до ст.100, 124 КПК України.
В ході досудового розслідування заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися і не ініціювалися.
Керуючись ст. 368, 370, 374, 376 КПК України, ст. 12, 65-67, 286 ч.1 КК України, суд -
ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 286 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень 00 коп., без позбавлення права керування транспортними засобами.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна", про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, яка завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) матеріальний збиток, який завданий власнику автомобіля (за виключенням вартості залишку пошкодженого авто) в сумі 95 358 (дев'яносто п'ять тисяч триста п'ятдесят вісім) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на придбання лікарських засобів в сумі 7 923 (сім тисяч дев'ятсот двадцять три) грн. 28 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в сумі 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 192 (сто дев'яносто дві) грн. 00 коп., а також витрат на придбання лікарських засобів та матеріального збитку пошкодження автомобіля в сумі 318 (триста вісімнадцять) грн. 55 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 2 024 (дві тисячі двадцять чотири) грн. 28 коп.
Скасувати арешт накладений ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 31.01.2017 року у справі № 136/129/17 на автомобіль марки "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 (чорного кольору).
Речові докази: автомобіль марки "ВАЗ 21121" д/н НОМЕР_1 (чорного кольору), який зберігається на майданчику тимчасового тримання транспортних засобі Липовецького ВП Немирівського ВП ГУНП у Вінницькій області за адресою: Вінницька область, м. Липовець, вул. Героїв Майдану, 75, передати в розпорядження ОСОБА_8 (власнику) або ж ОСОБА_3 (за умови підтвердження права користування транспортним засобом на законних підставах).
Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1