23 березня 2018 року (о 16 год. 40 хв.)Справа № 808/179/18 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Батрак І.В.,
за участю секретаря Лялько Ю.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: 69037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 Б, код ЄДРПОУ 41248629)
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі - Центральне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;
зобов'язати відповідача за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, виплатити позивачу 1 437,46 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 №159, та зазначає, що оскільки законне право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці виникло з 18 лютого 2016 року, проте належні суми довічного грошового утримання сплачені відповідачем лише 12 серпня 2016 року та 12 вересня 2016 року, безумовним є те, що наслідком цього є втрата позивачем частини доходів у зв'язку із порушенням встановлених строків виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Таким чином, у зв'язку із нарахуванням та виплатою на його користь довічного грошового утримання судді у відставці за період з 18.02.2016 по 30.06.2016 лише у серпні-вересні 2016 року, вважає відповідач зобов'язаний компенсувати витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 886,50 грн. Крім того, вказує, що оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі №808/903/17, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, встановлено невірне визначення бази оподаткування та ставки податку, у зв'язку із надмірним стягненням з позивача податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 581,13 грн. та військового збору в сумі 444,65 грн., вважає відповідач має також компенсувати втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 550,96 грн. Ураховуючи вищевикладене, просить адміністративний позов задовольнити.
09.02.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (№ 4209), у якому, зокрема, вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до адміністративного суду з даним позовом. Пояснює, що на виконання рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 по справі №335/3100/16-а, що набрало законної сили, після його отримання відповідачем 12.07.2016 направлений запит до Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на дозвіл застосування «Макетного вводу» для призначення позивачу довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 18.02.2016, на який 27.07.2016 отримано згоду, тому 28.07.2016 відповідачем був здійснений індивідуальний перерахунок позивачу. Вказує, що нарахування та виплата пенсійних сум за період з 18.02.2016 по 07.06.2016 позивачу здійснена 12.09.2016. Крім того, вважає, що громадянам компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані, тобто відповідно до чинного законодавства компенсація можлива лише в тому разі, коли пенсія нарахована, але не виплачена. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у судове засідання не з'явися, проте звернувся до суду із заявою (вх. № 5596 від 19.02.2018) про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, надіслав до суду факсом клопотання (вх. №5566 від 19.02.2018) про розгляд справи без його участі.
За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Указом Президента України від 16.11.2004 № 1419/2004 позивач призначений строком на п'ять років на посаду судді господарського суду Запорізької області.
Постановою Верховної Ради України від 09.09.2010 № 2512-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді господарського суду Запорізької області безстроково.
01 вересня 2015 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції із заявою про відставку.
Постановою Верховної Ради України від 04.02.2016 №997- VIІІ відповідно до п.9 ч.5 ст.126 Конституції України ОСОБА_1 звільнено з посади судді господарського суду Запорізької області, у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови господарського суду Запорізької області від 17.02.2016 № 4к, відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України, статті 120 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» позивача відраховано зі складу суду, у зв'язку з виходом у відставку.
Зазначені обставини встановлені постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 по справі №335/3100/16-а за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дій та зобов'язання призначити і виплатити щомісячне довічне грошове утримання.
Цією постановою зобов'язано УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя призначити та виплатити позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, починаючи з 18.02.2016 в розмірі 86 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру з урахуванням довідки про суддівську винагороду, виданої господарським судом Запорізької області 17.02.2016.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2016 у справі № 335/3100/16-а апеляційну скаргу УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя на постанову Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 повернуто заявнику.
Таким чином, постанова набрала законної сили 08.07.2016.
Згідно із протоколом відповідача 1 від 21.07.2016 №9186 на підставі заяви позивача від 08.06.2016 йому було призначене починаючи з 18.02.2016 довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 86% середнього заробітку судді - 17 776,20 грн.
З довідки, доданої до листа позивачу від 17.10.2016 №288/С-9, вбачається, що за період за лютий - червень 2016 року позивачу нараховано - 79 172,55 грн., з яких утримано податку з доходів фізичних осіб - 8 775,38 грн. та військового збору - 877,53 грн., тобто відповідачем 1 позивачу нараховано до сплати 69 519,64 грн. довічного грошового утримання судді у відставці, які фактично сплачено двома платежами: 12.08.2016 - 44 870,12 грн. та 12.09.2016 - решту суми 24 649,52 грн. (загальна сума платежу за цей день становила 76 104,98 грн.).
03 жовтня 2016 року позивач звернувся до УПФУ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя з заявою, в якій просив його повідомити, якою редакцією пп.164.2.19 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України керувався пенсійний орган при визначенні бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб та військовим збором, а також якою саме редакцією п.167.4 ст.167 Податкового кодексу України керувалося УПФУ при визначенні ставки податку з доходів фізичних осіб.
Листом від 17.10.2016 №288/С-9 УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя повідомило позивача, що відповідно до Податкового кодексу України до об'єкта оподаткування, яким є частина суми пенсії, що перевищує у 2016 році суму 4 134,00 грн. (1378,00 х 3) застосовується ставка податку на доходи фізичних осіб 15 %, військового збору - 1,5 % (пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164, п.167.4 ст.167, п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України).
Не погодившись з базою оподаткування та ставкою податку 09.03.2017 позивач звернувся з заявою до УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, в якій просив повернути йому надмірно сплачені суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору.
Листом від 23.03.2017 №65/С-9 УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя відмовило ОСОБА_1 у задоволенні його заяви, зазначивши, що утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору за період 3 лютого по червень 2016 року проведено згідно із вимогами діючого законодавства.
Не погодившись з наданою відповіддю, позивач звернувся з позовом до суду.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі №808/903/17, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений. Визнано протиправними дії УПФУ у Вознесенівському районі м. Запоріжжя, правонаступником якого є Центральне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя, щодо утримання з позивача до місцевого бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 3581,13 грн. та до державного бюджету військового збору в сумі 444,65 грн. Стягнуто на користь позивача з місцевого бюджету суму утриманого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 3581,13 грн. та суму утриманого військового збору в розмірі 444,65 грн.
Дані суми сплачені позивачу 21.08.2017 УДКС у м. Запоріжжі на підставі виконавчого листа по справі №808/903/17, виданого Запорізьким окружним адміністративним судом 04.08.2017, що підтверджується довідкою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» від 08.01.2018 №J5S0IFOTI5CLJ2NI.
24.11.2017 на адресу відповідача надійшла заява позивача про виплату компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 1 437,46 грн., однак листом від 08.12.2017 №517/С-9 Центральне об'єднане УПФУ м. Запоріжжя із посиланням на ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» повідомила позивача, що оскільки період між нарахуванням пенсії та зарахуванням на банківський рахунок складає менше календарного місяця, тому підстави для виплати компенсації відсутні.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
З метою реалізації цього Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати. Згідно з пунктом 2 указаного Порядку, у разі затримки виплати, компенсації підлягають щомісячні суми відшкодування шкоди, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
При цьому, зазначені нормативні акти не містять будь-якого виключення для нарахування такої компенсації залежно від порядку виплати сум доходу - у добровільному чи судовому порядку.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України в ухвалі від 29.12.2009 (справа № 6-15695св11) та у постанові від 19.12.2011 (справа № 6-58цс11).
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для окремих категорій громадян пенсійне забезпечення встановлюється іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей умов праці, характеру виконуваної роботи, її складності і значущості, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод.
Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому, у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи в наслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду і очікують неупередженого правосуддя. Про це зазначив Конституційний Суд України в Рішенні від 03.06.2013 № 3-рп/2013.
Отже, щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Оскільки щомісячне довічне грошове утримання для суддів у відставці є джерелом їхнього існування, вона має забезпечувати для них достатній, гідний рівень життя. Це зобов'язує державу передбачати заходи, спрямовані на забезпечення реальності щомісячного довічного грошового утримання суддів, одним із яких є компенсація втрати частини доходів, у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
Правовий аналіз статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дає підстави для висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належного суддям довічного грошового утримання, ці кошти спрямовані на забезпечення його реальності, з метою підтримання достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності, у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Отже, позивач має право на компенсацію втрати частини довічного грошового утримання у зв'язку з порушенням строків його виплати, як складової належного йому довічного грошового утримання, незалежно від того, чи були такі суми йому нараховані. Це право відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує прав і законних інтересів відповідача.
Таким чином, у відповідності до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), порядок проведення якої встановлено постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог в частині визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Стосовно позовних вимог в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу 1 437,46 грн. компенсації втрати частини грошових доходів суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
За приписами пункту 4 вищезазначеного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що у зв'язку із нарахуванням та виплатою на користь позивача довічного грошового утримання судді у відставці за період з 18.02.2016 по 30.06.2016 лише у серпні-вересні 2016 року, позивач вважає відповідач зобов'язаний компенсувати витрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 886,50 грн.
Разом із цим, строк звернення до адміністративного суду - це строк, протягом якого особа, яка вважає, що рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень порушують її права чи інтереси, може звернутися до суду за захистом. Можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. Таким чином, строк звернення до суду - це прийом юридичної техніки, який функціонально пов'язаний із реалізацією права на судовий захист і визначає його часові межі.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Матеріалами справи встановлено, що нарахування та виплата пенсійних сум за період з 18.02.2016 по 07.06.2016 на підставі рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 13.04.2016 по справі №335/3100/16-а позивачу здійснена двома платежами: 12.08.2016 - 44 870,12 грн. та 12.09.2016 - решту суми 24 649,52 грн., разом із цим, позов до суду надійшов лише у січні 2018 року.
Ураховуючи вищевикладене, судом лишаються без задоволення позовні вимоги в частині зобов'язання управління Пенсійного фонду виплатити позивачу компенсації втрати частини грошових доходів у сумі 886,50 грн.
Крім того, позивач вважає, що оскільки постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у справі №808/903/17, залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, встановлено невірне визначення бази оподаткування та ставки податку, у зв'язку із надмірним стягненням з позивача податку з доходів фізичних осіб в сумі 3 581,13 грн. та військового збору в сумі 444,65 грн., відповідач має також компенсувати втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у сумі 550,96 грн. виходячи з такого розрахунку.
1) у березні 2016 року надміру стягнено (утримано) 779,81 грн. ПДФО та 99,08 військового збору. Дані суми сплачені позивачу 21.08.2017 УДКС України у м. Запоріжжі. Таким чином, від суми 878,89 грн. (779,81 (ПДФО) + 99,08 (військовий збір)) за період квітень 2016 року - липень 2017 року (індекс інфляції 118,74 %) компенсація складає 164,71 грн.;
2) у квітні 2016 року надміру стягнено (утримано) 779,81 грн. ПДФО та 99,08 військового збору. Дані суми сплачені позивачу 21.08.2017 УДКС України у м. Запоріжжі. Таким чином, від суми 878,89 грн. (779,81 (ПДФО) + 99,08 (військовий збір)) за період травень 2016 року - липень 2017 року (індекс інфляції 114,73 %) компенсація складає 129,46 грн.;
3) у травні 2016 року надміру стягнено (утримано) 779,81 грн. ПДФО та 99,08 військового збору. Дані суми сплачені позивачу 21.08.2017 УДКС України у м. Запоріжжі. Таким чином, від суми 878,89 грн. (779,81 (ПДФО) + 99,08 (військовий збір)) за період червень 2016 року - липень 2017 року (індекс інфляції 114,62 %) компенсація складає 128,50 грн.;
4) у червні 2016 року надміру стягнено (утримано) 758,45 грн. ПДФО та 99,08 військового збору. Дані суми сплачені позивачу 21.08.2017 УДКС України у м. Запоріжжі. Таким чином, від суми 857,53 грн. (758,45 (ПДФО) + 99,08 (військовий збір)) за період липень 2016 року - липень 2017 року (індекс інфляції 114,96 %) компенсація складає 128,29 грн.
Всього сума компенсації в цій частині склала 550,96 грн., що саме представником відповідача не заперечене.
Компенсацію, за правилами статті 6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та пункту 7 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, виплачують за рахунок власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об'єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виплатити позивачу 550,96 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами частин першої та другої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 Б, код ЄДРПОУ 41248629) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя щодо не здійснення ОСОБА_1 виплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, виплатити ОСОБА_1 550,96 грн. компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.
Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.295, 297 КАС України.
Суддя І.В. Батрак