23 березня 2018 року м.Житомир справа № 806/311/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шуляк Л.А.,
секретар судового засідання Алексюк Т.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_1,
представників відповідача Мягченко І.А., Горкуші М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним не надання дозволу, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою за клопотанням від 04.09.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області земельної ділянки площею 20,5 га для сінокосіння на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно клопотання від 04.09.2017 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння ділянки орієнтовною площею 20,5 га, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2017 у справі № 806/2767/17 відповідача зобов'язано повторно розглянути клопотання ОСОБА_4 від 04 вересня 2017 року у відповідності до вимог Земельного кодексу України та з урахуванням обставин, встановлених у даній справі. Проте, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області листом від 04.01.2018 №31-6-0.3-114/2-18 повідомило ОСОБА_4 про те, що відповідно до довідки про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування відділу у Брусилівському районі, склад угідь на бажаній земельній ділянці - рілля, що суперечить бажаному виду використання (для сінокосіння). Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечували у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на адміністративний позов. Зокрема вказали, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до групи рілля. При цьому, відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 ця група включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви. Посилаючись на принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель, відповідач вважає правомірною відмову щодо надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі даної земельної ділянки у користування позивачу для сінокосіння.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_4 звернувся 04.09.2017 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 20,5 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області з подальшою передачею в оренду терміном на 49 років на підставі ч. 4 ст. 122, ч. 3 ст. 134, ст. 123, ст. 34 Земельного кодексу України (а.с.10).
За результатами розгляду даного клопотання, відповідач листом від 03 жовтня 2017 року №Г-13188/0-10940/6-17 повідомив ОСОБА_4 про те, що слід звернутися з клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінетом Міністрів України від 07.06.17 № 413 (а.с.13).
Позивач, не погоджуючись із фактичною відмовою у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, звернувся до суду.
З матеріалів справи вбачається, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 у справі № 806/2767/17 зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання позивача від 04.09.2017 та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України (а.с.7-9).
На виконання зазначеної постанови, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянуто клопотання позивача від 04.09.2017 та листом від 04.01.2018 № 31-6-0.3-114/2-18 вказано, що відповідно до п.7 довідки про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування відділу у Брусилівському районі, склад угідь на зазначеній земельній ділянці - рілля, що суперечить бажаному виду використання землі - для сінокосіння. Крім того, зазначено, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 ЗК України. З урахуванням наведеного, Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.11).
Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.
Так, згідно з пунктом "а" частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
За приписами частини другої статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Як визначено абзацом першим частини третьої згаданої статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, при цьому зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.
Суд зазначає, що у оскаржуваній відмові, яка викладена у листі відповідача від 04.01.2018, відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної позивачем:
- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
- вимогам генерального плану населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області ;
- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць;
- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримання у подальшому земельних ділянок в оренду має відбуватися за процедурою проведення земельних торгів відповідно до ст.124 ЗК України суд оцінює критично, оскільки клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою для сінокосіння подано ОСОБА_4 як фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем.
Відповідно до ч.2 ст.134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Суд критично оцінює посилання відповідача щодо невідповідності складу угідь на обраній позивачем земельній ділянці бажаному виду використання, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33 - 37 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 34 Земельного кодексу України громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
Тобто землі сільськогосподарського призначення можуть передаватись в оренду громадянам для сінокосіння та використовуватись ними лише в межах даного виду використання.
Відповідно до переліку угідь згідно з Класифікацією видів земельних угідь, затвердженого постановою КМУ №1051 від 17.10.2012 група "Рілля" включає сільськогосподарські угіддя, які систематично обробляються і використовуються під посіви сільськогосподарських культур, включаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари (ГОСТ 26640-85) та парники, оранжереї і теплиці. До ділянок ріллі не належать сіножаті і пасовища, що розорані з метою їх докорінного поліпшення і використовуються постійно під трав'яними кормовими культурами для сінокосіння та випасання худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.
Вказаним переліком затверджено види земельних угідь, проте не встановлено заборони щодо передачі земельних ділянок групи "рілля" в оренду для сінокосіння.
Також слід врахувати, що у п.7 довідки відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у користування вказано лише орієнтовний склад угідь. У п.12 вказаної довідки зазначено, що бажана земельна ділянка відповідає схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель (а.с.51-52).
Посилання відповідача на порушення принципу забезпечення раціонального використання та охорони земель також не приймається до уваги з огляду на наступне.
Згідно із ст.164 ЗК України порядок охорони земель встановлюється законом
Відповідно до ст.22 Закону України "Про охорону земель" від 19.06.2003 № 962-IV (далі - Закон № 962-IV) система заходів у галузі охорони земель включає: державну комплексну систему спостережень; розробку загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм використання та охорони земель, документації із землеустрою в галузі охорони земель; створення екологічної мережі; здійснення природно-сільськогосподарського, еколого-економічного, протиерозійного та інших видів районування (зонування) земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів; стандартизацію і нормування.
У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи: гранично допустимого забруднення ґрунтів; якісного стану ґрунтів; оптимального співвідношення земельних угідь; показників деградації земель та ґрунтів. Нормативи в галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлює Кабінет Міністрів України (ст.30 Закону № 962-IV).
Нормативи оптимального співвідношення земельних угідь встановлюються для запобігання надмірному антропогенному впливу на них, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь. До нормативів оптимального співвідношення земельних угідь належать: оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів; оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агроландшафтах (ст.33 Закону № 962-IV).
Відповідно до ч.1 ст.186 ЗК України схема землеустрою і техніко-економічне обґрунтування використання та охорони земель району затверджуються районною радою.
Схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель села, селища, міста затверджуються відповідною сільською, селищною або міською радою.
В ході розгляду справи відповідачем не надано схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель чи документації із землеустрою в галузі охорони земель, де розміщена бажана земельна ділянка, не доведено невідповідність місця розташування даної земельної ділянки вимогам таких схем чи нормативам в галузі охорони земель, тобто відсутні підстави вважати, що передача даної земельної ділянки в оренду позивачу для сінокосіння порушить принцип забезпечення раціонального використання та охорони земель.
З огляду на викладені положення ЗК України, безпідставними є посилання ГУ Держгеокадастру у Житомирській області на те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення, не може бути передана для сінокосіння, оскільки така передача не суперечить вимогам ч.5 ст. 20 та ст.34 ЗК України щодо меж користування землями сільськогосподарського призначення певного виду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою ОСОБА_4 для сінокосіння орієнтовною площею 20,50 га на території Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, оформлену листом №31-6-0.3-114/2-18 від 04.01.2018.
Щодо позовної вимоги позивача зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно клопотання від 04.09.2017 на виготовлення проекту землеустрою для сінокосіння ділянки орієнтовною площею 20,50 га, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.11.2014 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області видано наказ №213 "Про визначення переліку земельних ділянок для продажу права оренди на них на земельних торгах", яким до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу права оренди на них на земельних торгах включено земельні ділянки згідно додатку. У цьому додатку значиться земельні ділянки площами 35,700 га та 17,0000, які знаходяться на території Хомутецької сільської ради Брусилівського району Житомирської області. Заплановане цільове призначення (функціональне використання) земельної ділянки - для сільськогосподарського призначення. Даний наказ є чинним, в судовому порядку не скасований (а.с.49-50).
Крім того, на виконання протокольної ухвали суду, листом №9-6-0.332-2105/2-18 від 20.03.2018, відповідач повідомив суд про те, що відповідно до наказу Головного управління Держземагества у Житомирській області від 25.11.2014 №213 Держземагенством України було розміщено на офіційному веб-сайті оголошення про включення зазначеної земельної до переліку таких, право на яку може бути продано на земельних торгах (а.с.63).
Відповідно до частини 1 статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 статті 135 Земельного кодексу України передбачено, що продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) здійснюється виключно на земельних торгах, крім випадків, встановлених частинами другою і третьою статті 134 цього Кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 135 Земельного кодексу України організатором земельних торгів є фізична або юридична особа - власник земельної ділянки, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, що здійснює реалізацію права державної чи комунальної власності на земельні ділянки, або державний виконавець у разі виконання рішень, що підлягають примусовому виконанню в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", які уклали з виконавцем земельних торгів договір про проведення земельних торгів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 136 Земельного кодексу України організатор земельних торгів визначає перелік земельних ділянок державної чи комунальної власності та/або прав на них, які виставляються на земельні торги окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення.
У переліку зазначаються місце розташування (адреса) земельної ділянки, її цільове призначення (функціональне використання), площа, кадастровий номер, умови продажу.
Добір земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної чи комунальної власності, які або права на які виставляються на земельні торги, здійснюється з урахуванням затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, а також маркетингових досліджень, інвестиційної привабливості, звернень громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.
Частиною 3 статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки, включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.
Таким чином, положеннями Земельного кодексу України прямо передбачено заборону відчуження земельних ділянок, включених до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, до їх завершення.
Така обставина повністю узгоджується із приписами статті 123 Земельного кодексу України щодо невідповідності вимогам законів місця розташування земельної ділянки, яку особа має намір одержати у користування, як підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення.
Враховуючи встановлені судом обставини, а також те, що бажана позивачем земельна ділянка, за наказом відповідача №213 від 25.11.2014, була включена до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності для продажу прав на них на земельних торгах, а торги завершені не були, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надати дозвіл згідно клопотання від 04.09.2017 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 20,50 га, яка розташована за межами населених пунктів Соболівської сільської ради Брусилівського району Житомирської області.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення на підставі ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Поряд з цим суд враховує, що судом відмовлено у частині позовних вимог зобов'язального характеру, а тому відсутні підстави для встановлення судового контролю за виконанням постанови в даній справі.
Щодо стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області до Державного бюджету судового збору, суд зазначає наступне.
Зі змісту ст. 139 КАС України вбачається, що розподілу підлягають документально підтверджені судові витрати. Вказана стаття не передбачає розподілу (стягнення) судових витрат, які не були здійснені, а також порядку стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача в дохід Державного бюджету пропорційно до задоволеної або відхиленої частини вимог, якщо позивача звільнено від сплати судового збору.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення даної вимоги.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою, яка викладена у листі №31-6-0.3-114/2-18 від 04.01.2018.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.А.Шуляк
Повне судове рішення складене 30 березня 2018 року