ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.03.2018Справа № 910/21716/17
Господарський суд міста Києва у складі судді Якименко М.М., при секретарі судового засідання Мартинюк М.О., розглянувши матеріали господарської справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЛОБОДА Ко" (08042, Київська область, Макарівський район, с. Червона Слобода, буд.1)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТКС Сервіс" (03148, м. Київ, вул. Жмеринська, буд. 5)
про розірвання договору та повернення 100 000,00 грн.
За участю сторін:
від позивача: Долженко Ю.В. - на підставі ордеру серії КС №329738 від 30.01.18 року;
від відповідача: Осипенко Г.Б. - директор;
від відповідача: Кобилецький В.В. - довіреність б/н від 15.01.18 року;
від позивача: Герасименко О.С. - довіреність № 14 від 10.01.18 року;
Товариство з обмеженою відповідальністю "Слобода Ко" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» про розірвання укладеного між сторонами Договору поставки №1-08/1116 від 08.11.2016 року та повернення 100000,00 грн. передплати.
В обґрунтування позову позивач посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору поставки №1-08/1116 від 08.11.2016 року, внаслідок чого виконання даного договору є економічно невигідним для позивача, що зумовило звернення до суду з вимогами про його розірвання, а також повернення 100 000,00 грн. внесеної позивачем передоплати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/21716/17 та призначено її розгляд на 31.01.2018 року.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 року №2147VІІІ, чинної з 15.12.2017 року, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, оскільки провадження у справі № 910/21716/17 було порушене до набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи за правилами, які діють після набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 31.01.2018 року судом роз'яснено сторонам про набрання чинності Законом України від 03.10.2017 року № 2147-VIII, з'ясовано думку сторін, щодо можливості розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2018 року, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі ч. 3 ст. 12 ГПК України вирішено розгляд справи № 910/21716/17 здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у справі призначено на 07.02.2018 року.
В судовому засіданні 07.02.2018 року оголошувалась перерва до 27.02.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.018 року, враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та за згодою сторін призначив справу до судового розгляду по суті на 20.03.2018 року.
В судові засідання 31.01.2018 року, 07.02.2018 року, 27.02.2018 року та 20.03.2018 року з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.
23.01.2018 року через відділ діловодства від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ТОВ «ТКС Сервіс» заперечує проти позовних вимог, посилаючись на виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору та понесення на момент звернення позивача з вимогою про призупинення робіт витрат в сумі 135 436,00 грн., та, відповідно, відсутність підстав для повернення внесеної передплати в сумі 100 000,00 грн. згідно ч. 4 ст. 653 ЦК України. Крім того, на думку відповідача, позивачем не доведено одночасного існування всіх 4-х складових істотної зміни обставин для зміни умов договору згідно приписів ст. 652 Цивільного кодексу України. Відзив разом з доданими до нього матеріалами судом долучено до матеріалів справи.
25.01.2018 року через відділ діловодства супровідним листом №33 від 25.01.2018 року на виконання вимог ухвали суду від 05.12.0017 року позивачем надіслані документи, які судом долучені до матеріалів справи.
Також 02.02.2018 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що понесені відповідачем витрати не мають жодного відношення до договору поставки №1-08/1116 від 08.11.2016 року. Відповідь судом долучено до матеріалів справи.
23.02.2018 року через відділі діловодства суду відповідачем подані заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких відповідач посилається на нотаріально заявлену заяву свідка - технічного директора ТОВ «ТКС Сервіс» як на доказ виконання відповідачем робіт та понесення відповідних витрат. Заперечення судом долучені до матеріалів справи.
19.03.2018 року через канцелярію суду представником відповідача подана заява про понесені ҐТОВ «ТКС Сервіс» витрати на правничу допомогу у розмірі 10 500,00 грн. Заява судом долучена до матеріалів справи.
В судовому засіданні 20.03.2018 року представником відповідача подано клопотання б/н від 20.03.2018 року про долучення документів до матеріалів справи, яке судом задоволено, документи до матеріалів справи долучені.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних у матеріалах справи, на час проведення судового засідання 20.03.2018 року сторонами суду не надано.
В судовому засіданні 20.03.2018 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 20.03.2018 року заперечував проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 20.03.2018 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
08 листопада 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобода КО» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено Договір поставки № 1-08/1116 (далі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити, а замовник прийняти та оплатити апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 (далі - обладнання, апарат) в кількості 1 (однієї) штуки.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Основні технічні параметри обладнання зазначені в Специфікації № 1, яка невід'ємною частиною даного Договору (п.1.2 Договору).
Строк поставки (виготовлення та передачі) обладнання, вартість обладнання зазначені в Специфікації № 1 до даного Договору (п.п.4.1, 4.2 Договору).
Так, згідно узгодженої сторонами Специфікації №1 до Договору виготовленню та постачанню підлягає апарат сушильний для цепи моделі СШ-2, призначений для сушіння паливної щепи, з основними технічними характеристиками та комплектністю, вказаними в Специфікації № 1. Вартість одного сушильного апарату СШ-2 становить 492 100,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.
Умовами п.2.1 Договору визначений обов'язок постачальника виготовити обладнання згідно Специфікації, яка є від'ємною частиною даного Договору.
При цьому вказаному обов'язку постачальника кореспондує визначений мовами п.п.3.1, 3.2 Договору обов'язок замовника прийняти обладнання за кількістю та кількістю на умовах, зазначених в Специфікації № 1, та оплатити обладнання.
У відповідності до п.5.2 Специфікації №1 до Договору замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати підписання вказаної Специфікації перераховує першим авансовим платежем 60% вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника.
Замовник на протязі 5-ти робочих днів з дати повідомлення постачальником про готовність обладнання до відвантаження, перераховує 30% вартості апарату сушильного СШ-2 на розрахунковий рахунок постачальника (п.5.3 Специфікації № 1 до Договору).
Остаточний розрахунок 10% вартості здійснюється на протязі 3-х робочих днів з моменту виконання монтажних та пусконалагоджувальних робіт на обладнанні дільниці сушіння щепи, але не пізніше 30 (тридцяти) робочих днів з дати постачання апарату сушильного СШ-2 (п.5.5 Специфікації № 1 до Договору).
Згідно п. 5.5 Специфікації №1 до Договору всі розрахунки за даною Специфікацією замовник здійснює на підставі рахунків - фактур постачальника.
Аналогічні умови щодо оплати за Договором містяться в п. 6.1 Договору.
Докази того, що сторони узгодили інший строк оплати обладнання, що підлягає виготовленню та поставці за Договором, ніж передбачено у вказаних пунктах Договору та Специфікації № 1 до Договору, в матеріалах справи відсутні.
На виконання умов Договору позивачем платіжним дорученням №1842 від 14.11.206 року здійснено переплату в сумі 100 000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «оплата за апарат сушильний СШ-2 згідно рах. № 27 від 11.11.2016 р. у т.ч. ПДВ 16666,67 грн.», що підтверджується копією виписки по рахунку ТОВ «Слобода Ко» у ПАТ «Укрексімбанк» за 14.11.2016р.
Розділом 6 Специфікації №1 до Договору сторони узгодили строки та умови поставки обладнання.
Так, за умовами п.п. 6.1, 6.2 Специфікації №1 до Договору апарат сушильний для щепи моделі СШ-2 має бути поставлений на протязі 60 робочих днів з дати виконання замовником п. 5.2 даної Специфікації. За згодою замовника допускається дострокова поставка. Апарат сушильний СШ-2 поставляється після оплати 90% вартості, вказаної в п. 5.1 даної Специфікації.
Умови поставки апарату сушильного СШ-2 - EXW - склад постачальника, м.Чернігів, згідно Інкотермс - 2010. За умовами перевезення апарат сушильний поставляється в напівзібраному вигляді та складається з 4 вантажних місць (п.6.3 Специфікації №1 до Договору).
Разом з апаратом сушильним моделі СШ-2 постачальник передає замовнику наступні документи: інструкцію з експлуатації (паспорт), видаткову накладну (п.6.4 Специфікації №1 до Договору).
Позивач зазначає, що Договір на придбання сушильного апарату СШ-2 було укладено в період випробування предтопку, за результатами випробування якого позивач дійшов висновку про відсутність необхідності вказаного сушильного апарату, в зв'язку з чим звернувся 18 листопада 2016 року до відповідача листом № 348/1 з проханням термінового призупинення всіх робіт за Договором.
Окрім того, 28 лютого 2017 року ТОВ «Слобода Ко» звернулося до відповідача листом №83 з проханням повернути у семиденний строк, суму передплати за Договором в розмірі 100 000,00 грн. (копії вказаних листів наявні в матеріалах справи).
За результатами розгляду вказаного листа відповідач листом №1-06/0317 від 06.03.207 року зазначив, що вважає Договір таким, що діє, та запропонував провести переговори щодо умов розірвання Договору.
В подальшому 10 травня 2017 року позивач звернувся до відповідача з листом №169 про розірвання Договору поставки №1-08/1116 від 08 листопада 2016 року та вимогою про повернення перерахованої 14 листопада 2016 року передплати в розмірі 100 000,00 грн., а також надіслав проект відповідної Додаткової угоди до Договору.
У відповідь на лист позивача №169 від 10.05.2017 року відповідач листом №1-18/0517 від 18 травня 2017 року підтвердив дію Договору та факт отримання листа позивача за №348/1 від 18.11.2016 року про призупинення робіт, одночасно зазначивши про неможливість розірвання Договору на підставі вказаного листа та не заперечуючи проти розірвання Договору за умови компенсації ТОВ «ТКС Сервіс» понесених за Договором витрат (дослідження, транспортні, виробничі, адміністративні витрати тощо) у розмірі 39980,00 грн. На підтвердження витрат відповідачем надано проект акту приймання-передачі виконаних робіт за Договором (робіт з розробки конструкції апарату сушильного для щепи СШ-2).
Як зазначено позивачем в позовній заяві, оскільки з моменту отримання передплати і до отримання попередження про зупинення дії Договору пройшло лише чотири дні, а витрати, які відповідач просив компенсувати, не мають відношення до предмету Договору, позивач 01 червня 2017 року надіслав відповідачу лист №199 з повторним проханням підписати Додаткову угоду про розірвання Договору поставки №1-08/1116 від 08 листопада 2016 року та здійснити повернення передплати в розмірі 100 000,00 грн. на поточний рахунок №26002000022328 в ПAT «Укрексімбанк» МФО 322313.
Наразі, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» листом № 1-13/0617 від 13.06.2017 року повідомлено позивача про намір врегулювати умови розірвання шляхом переговорів та наявність витрат в розмірі 105116,18 грн. без ПДВ. Отримання зазначеного листа підтверджується вхідною відміткою позивача №44 від 15.06.2017 року.
Факти отримання вказаних листів та зміст останніх сторонами не заперечувалися.
Проте, пропозиція позивача щодо розірвання Договору відповідачем прийнята не була та, відповідно, переплата в розмірі 100 000,00 грн. не повернута.
За твердженнями позивача, при укладенні Договору позивач виходив з неможливості експлуатації предтопку за відсутності сушильного апарату, проте в подальшому було з'ясовано, що така експлуатація не тільки можлива, але й встановлення сушильного апарату, виготовлення та поставка якого є предметом спірного Договору, є економічно невигідним для Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко».
Таким чином, підставою для звернення до суду з даним позовом є, як зазначає позивач, істотна зміна обставин, якими сторони, зокрема, позивач, користувались при укладенні Договору поставки №1-08/1116 від 08 листопада 2016 року, що, на думку позивача, є підставою для розірвання спірного Договору в судовому порядку на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України з елементами договору підряду, який регулюється нормами норм §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.
Суд зазначає, що можливість укладення сторонами змішаного договору та узгодження ними умов в такому договорі не суперечить приписам ч. 2 ст. 628 Цивільного кодексу України, відповідно до яких сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
У відповідності до ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Зокрема, основні технічні характеристики обладнання, комплектність, строки та умови поставки, а також ціна та умови здійснення оплати визначені сторонами в Специфікації № 1 до Договору, копія якої наявна в матеріалах справи.
Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором,- у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно частини 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Як зазначалось судом вище, на виконання умов Договору та Специфікації №1 до нього позивачем як замовником здійснено перерахування на рахунок постачальника частину попередньої оплати в сумі 100 000,00 грн., що підтверджено наданими сторонами доказами.
При цьому вказаний факт оплати, розмір сплаченої суми та порядок зарахування останньої сторонами не заперечувався.
Відповідач в поданому відзиві на позовну заяву зазначає, що з метою виконання умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» 15.11.2016 року було здійснено оплату металопрокату - листа н/ж 1,5 (1,0*2,0) 2В ((1,0*2,0)) вартістю 42912,00 грн., та 16.11.2016 року оплату робіт з обробки (перфорації) металу вартістю 52544,06 грн., всього на суму 95456,00 грн., на підтвердження чого відповідачем надані відповідні рахунки та виписки банку.
Окрім того, відповідач зазначив про понесення прямих витрат по розробці конструкції апарату сушильного, проведенню досліджень та розрахунків в сумі 39980,00 грн., на підтвердження чого надано відповідний складений відповідачем акт приймання-передачі виконаних робіт за Договором (робіт з розробки конструкції апарату сушильного для щепи СШ-2) на зазначену суму.
Всього, за твердженнями відповідача, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТКС Сервіс» понесено витрати по виконанню спірного Договору в сумі 135 436,00 грн., саме у зв'язку з належним виконанням умов Договору, отже підстави для повернення переплати позивача відсутні.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд звертає увагу, що одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 Цивільного кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За загальним правилом, закріпленим у частині 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина третя статті 653 ЦК України також зазначає, що договір може бути розірвано або за домовленістю сторін, або на вимогу однієї з сторін за рішенням суду.
При цьому судом встановлено за матеріалами справи, що укладений між сторонами Договір не містить умов дострокового розірвання останнього в односторонньому порядку чи дострокового припинення його дії.
Відповідно до статті 188 Господарського процесуального кодексу України розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
За приписами статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Суд зазначає, що можливість зміни та розірвання договору на підставі ч. 1 ст. 652 ЦК України може мати місце лише за виключних обставин, у разі "істотної зміни обставин", тобто настання ускладнень виконання сторонами зобов'язань за договором, які є виключеннями, достатніми для зміни та розірвання договору за згодою сторін, а саме випадком, коли відбуваються події, суттєвим чином змінюючи рівновагу договірних обов'язків в силу збільшення для сторони вартості виконання, або зменшення цінності отримуваного стороною виконання.
Слід зауважити, що істотна зміна обставин ускладнює виконання зобов'язань настільки і таким чином, що це призводить до неможливості виконання зобов'язання у зв'язку з обставинами, за яку жодна із сторін не відповідає. У протилежному випадку зобов'язання відповідно до ст. 607 ЦК мало б бути припиненим, за відсутності розірвання договору за згодою сторін. Істотна зміна обставин, які були наявними при укладенні договору, має приводити до фундаментальної зміни рівноваги договору і не лише у правовій площині. Практично положення вказаної статті 652 ЦК України, надаючи змогу зміни та розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, несуть у собі виключення із дії ст. 629 ЦК України, відповідно до яких договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Водночас слід мати на увазі, що суб'єктом оцінки на предмет встановлення існування названих критеріїв у випадку розірвання та зміни договору за згодою сторін є самі сторони, а у випадку розірвання або зміни договору за рішення суду, відповідно суд.
Отже, закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин (аналогічну правову позицію наведено у постановах Верховного Суду України від 23.05.2011 р. по справі №3-47гс11, від 27.02.2012 р. у справі №2/52-09, від 11.12.2012 р. у справі № 18/12/455-10).
Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, підставою для розірвання договору може бути належним чином доведена наявність істотної зміни обставин, якими сторони керувались при укладенні договору.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд на вимогу будь-якої із сторін визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (ч. 3 ст. 652 ЦК України).
Суд зазначає, приймаючи до уваги положення Цивільного, Господарського України та Господарського процесуального кодексів України, що позивачем при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору на підставі приписів ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України повинно бути доведено належними та допустимими доказами факт істотної зміни обставин, одночасну наявність усіх чотирьох умов, передбачених зазначеною нормою.
Наразі як на підставу для розірвання спірного Договору, позивач посилається на істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору поставки №1-08/1116 від 08.11.2016 року, внаслідок чого виконання даного договору є економічно невигідним для позивача, що стало підставою для одностороннього розірвання правочину замовником на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів суд зазначає, що здійснення позивачем модернізації котельні для переходу на виробництво теплової енергії з використанням нетрадиційних джерел енергії, з метою зменшення використання природного газу у своїй господарській діяльності, зокрема, в процесі випробувальних робіт з якої Товариством з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко» було прийнято рішення про укладення з відповідачем спірного Договору поставки апарату сушильного СШ-2 виключно для отримання можливості досягнення змонтованим передтопком паспортної потужності, та подальший висновок за результатами фактичного випробування про відсутність потреби у вказаному обладнанні, не може бути розцінений судом в якості істотної зміни обставин, достатньої для розірвання Договору згідно ч. 2 ст. 652 ЦК України та повернення передплати, позаяк контрагентом - відповідачем як постачальником на час прийняття рішення про розірвання розпочато виконання своїх зобов'язань за Договором в частині виготовлення апарату сушильного СШ-2.
Отже, за висновками суду, зміна позиції позивача як замовника щодо необхідності придбання апарату сушильного СШ-2 з посиланням на економічну невигоду, не є причиною, яку позивач не міг усунути, та не є такою обставиною, настання якої не передбачалось під час укладення спірного Договору, оскільки, як вбачається зі матеріалів справи, укладенню останнього передувало проведення нарад, лабораторні дослідження та здійснення переписки між замовником та постачальником.
При цьому ні в пунктах спірного Договору, ні в звичаях ділового обороту не міститься положення, яке б покладало ризики зміни точки зору щодо економічного обґрунтування необхідності укладення правочину, зокрема, щодо виготовлення та постачання обладнання (апарату сушильного) на виробника та постачальника останнього, яким є відповідач у справі.
Водночас суд звертає увагу, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Тобто здійснюючи господарську діяльність,частиною якої є також укладення договорів, відповідач повинен був передбачити можливість зміни власної точки зору та неможливість негайного зупинення виконання зобов'язань контрагентами за вимогою позивача, в тому числі необґрунтованою.
Таким чином, за висновками суду, позивач не довів наявності одночасного існування всіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК, що є обов'язковою умовою для вирішення питання про розірвання Договору.
Поряд із цим суд зазначає, що виконання умов укладених господарських договорів, зокрема, укладеного між сторонами Договору поставки не повинно ставитись в залежність від неспроможності позивача (замовника) передбачити певні економічні результатів своєї господарської діяльності внаслідок впливу будь - яких зовнішніх або внутрішніх чинників.
При цьому оскільки вимоги позивача про повернення суми здійсненої позивачем переплати в розмірі 100000,00 грн. є похідними від позовних вимог про розірвання укладеного між сторонами Договору поставки, та виходячи з висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог про розірвання спірного правочину з підстав, зазначених позивачем, вимоги про стягнення з відповідача 100000,00 грн. передплати також задоволенню не піддягають.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні ст. 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зважаючи на відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.
Відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи покладається на позивача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-240 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 Господарського процесуального кодексу України)
Відповідно до підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України та ст. 256 Господарського процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.
Суддя М.М. Якименко
Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 02.04.2018 року.