пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72
е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua
28.03.2018 справа № 922/1344/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді (доповідача): суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від ДВС: ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 не з'явився; ОСОБА_5 - за наказом; ОСОБА_6 - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
на ухвалу господарського суду Харківської області
від05.02.2018 р. (повний текст складено та підписано 08.02.2018 р.)
у справі№ 922/1344/15 (головуючий суддя: Добреля Н.С., судді: Шарко Л.В., Аюпова Р.М.)
за позовом доДержавного підприємства «Енергоринок», м. Київ Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання», м. Луганськ
про за участю стягнення 1 046 122 748,47 грн. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, м. Київ
Рішенням господарського суду Харківської області від 03.06.2015р. у справі №922/1344/15, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04.08.2015 р. стягнуто з ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" на користь Державного підприємства "Енергоринок" - 967 175 859,02 грн. основного боргу за договором 3969/02 від 28.03.07р.; 12 956 862,07 грн. пені; 254 267,69 грн. штрафу; 48 577 876,57 грн. індексу інфляції; 3 946 753,37 грн. 3% річних; 73 080,00 грн. судового збору, у задоволенні решти позову відмовлено.
19.06.2015 р. на виконання рішення суду видано відповідний наказ.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2016 р. надано розстрочку виконання рішення суду від 03.06.2015 р. у справі № 922/1344/15 строком на 15 років.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2016 р. змінено, надано боржнику розстрочку виконання рішення суду строком на 10 років.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 р. ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016 р. скасовано, справу № 922/1344/15 передано на новий розгляд заяви про надання розстрочки виконання рішення до господарського суду Луганської області.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.03.2017 р. виправлено допущену описку в п. 3 резолютивної частини вказаної постанови шляхом викладення в наступній редакції: «справу № 922/1344/15 передано на новий розгляд заяви про надання розстрочки виконання рішення до господарського суду Харківської області».
Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017 р., яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р. залишено без змін, розстрочено виконання рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2015р. у справі № 922/1344/15, в сумі 1 032 984 698,72 грн. на 10 (десять) років, зі щомісячним платежем до останнього числа місяця відповідного періоду оплати, за наступним графіком:
- з червня 2017р. по листопад 2017р. включно, по 100 000,00 грн. за призначенням платежу перераховані кошти на рахунок штрафу та розміру пені по 50% пропорційно.
- у грудні 2017р. платіж до останнього числа місяця відповідного періоду оплати становить 100 001,76 грн., з яких 80 001,76 грн. з призначенням платежу в рахунок основного боргу; 20 000,00 грн., (10 000,00 грн. в погашення індексу інфляції та 3 % річних 50% пропорційно) та (10 000,00 грн., з яких в погашення штрафу 4 267,69 грн. та 5 732,31 грн. в погашення пені.)
- у подальшому з періоду за січень 2018р. по травень 2019р. (17 місяців) включно щомісячний платіж становить 100 000,00 грн., (з яких 80 000,00 грн. в рахунок основного боргу, 10 000, 00 грн. в погашення суми пені, 10 000,00 грн. в погашення індексу інфляції та 3 % річних 50% пропорційно)
- у подальшому сплачувати з червня 2019р. по травень 2027р. (96 місяців) щомісячно суми:
- в погашення основного боргу суму 10 058 915,19 грн.;
- в погашення 3 % річних суму 40 122,43 грн.;
- в погашення індексу інфляції суму 505 029,96 грн.;
- в погашення пені суму 130 428,43 грн.;
- сплатити у травні 2027р. суму судового збору у розмірі 73 080,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р. постанову суду апеляційної інстанції від 07.06.2017 р. залишено без змін.
04.05.2016 року на підставі заяви Державного підприємства "Енергоринок" (№ 01/44-3953) Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 19.06.2015 року по справі № 922/1344/15.
Постановою про перевірку виконавчого провадження від 04.01.2017 року визнано неправомірними дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з примусового виконання наказу від 19.06.2015 року в частині невинесення постанови про стягнення виконавчого збору.
04.01.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення виконавчого збору з боржника.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2017 року, яка постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. залишена без змін, визнано незаконними дії державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 103 298 469,87 грн. та визнано недійсною постанову від 04.01.2017 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 103 298 469,87 грн.
23.01.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми стягнення виконавчого збору 103 298 469,87 грн.
14.03.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження, яким приєднано виконавче провадження № 50997164 з примусового виконання наказу по справі № 922/1344/15 до зведеного виконавчого провадження № 53645922.
10.05.2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про арешт коштів боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору 1 133 094 248,73 грн. на грошові кошти, що містяться на рахунку боржника № 26009012109812 в ПАТ «Укрсоцбанк».
Не погоджуючись з винесеною постановою державного виконавця від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника відповідач звернувся до суду першої інстанції зі скаргою № 01-19/2/140 від 24.05.2017 р. на дії та рішення органу ДВС, в якій просить:
- визнати незаконними дії головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 з винесення у межах виконавчого провадження № 50997164 постанови від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника на суму 1 133 094 248,73 грн.;
- визнати недійсною постанову від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника на суму 1 133 094 248,73 грн., винесену у межах виконавчого провадження № 50997164 головним державним виконавцем ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7;
- зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунку: код фінансової установи: 300023, назва фінансової установи: ПАТ «Укрсоцбанк», адреса фінансової установи: 03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, номер рахунку: 26009012109812 - і належать ТОВ «ЛЕО», та направити відповідне судове рішення безпосередньо на адресу зазначеного банку.
Під час розгляду скарги відповідача судом першої інстанції Департаментом ДВС МЮУ заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що підстави для зняття арешту, накладеного оскаржуваною постановою органу ДВС, чинним Законом України «Про виконавче провадження» не передбачені, в той час як сама постанова органу ДВС не порушує прав та законних інтересів боржника.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.02.2018 р. у задоволенні клопотання органу ДВС про закриття провадження у справі та у задоволенні скарги відповідача відмовлено.
Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для зняття арешту з розрахункових рахунків боржника в контексті приписів ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та тим, що факт надання розстрочки виконання рішення суду не є підставою для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою суду першої інстанції, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на оскаржувану ухвалу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 р. та задовольнити скаргу ТОВ «ЛЕО».
В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що ухвалу суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України.
Відповідач стверджує, що ним своєчасно виконується встановлений судом графік розстрочення виконання рішення суду, що встановлювався ухвалою від 02.06.2016 р., постановою від 14.11.2016 р., тому станом на день прийняття спірної постанови виконавцем - 10.05.2017 р. заборгованості щодо сплати чергового платежу не існувало.
ТОВ «ЛЕО» вважає, що починаючи з 10.05.2017 р. з огляду на розстрочення виконання рішення суду строком на 10 років, виконавча служба не мала правових підстав на здійснення заходів примусового виконання рішення в межах ВП № 50997164, у т.ч. і щодо арешту коштів боржника.
Відповідач звертає увагу на те, що дії виконавчої служби зі стягнення виконавчого збору у ВП № 50997164 визнані судом незаконними, а постанова про стягнення виконавчого збору недійсною.
Позивач та орган ДВС письмові відзиви на апеляційну скаргу не надали, представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.
Представник органу ДВС у судовому засіданні в усній формі проти апеляційної скарги заперечив.
Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
У відповідності зі ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України.
Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі - Суд) право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II).
За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", № 22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі "Ясюнієне проти Литви", заява № 41510/98, п. 27).
Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01, п. 84).
Саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії", заява № 35382/97, п. 23, ECHR 2000-IV).
Наразі, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
За змістом ч.ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", у чинній редакції, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" встановлено, що завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Відповідно до змісту ст. 10 Закону України "Про виконавче провадження" одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.
Статтею 48 вказаного Закону встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списання коштів з рахунків) та примусової реалізації.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Отже, арешт майна боржника органом ДВС є виконавчою дією, що спрямована на примусове виконання судового рішення, яке не виконане боржником у добровільному порядку, і має накладатися (здійснюватися) лише в розмірі і обсязі, необхідних для примусового виконання за виконавчим документом.
Частиною 1 ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Згідно з п. 6 розділу 3 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (у редакції наказу МЮУ від 29.09.2016 № 2832/5), у разі пред'явлення до виконання виконавчого документа, за яким надана розстрочка виконання, виконавче провадження відкривається в частині, за якою сплинув строк сплати.
Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017 р. виконання судового рішення від 03.06.2015 р. розстрочено згідно графіку, відповідно до якого перший платіж в погашення заборгованості мав здійснюватись відповідачем у червні 2017 р. у розмірі 100 000,00 грн. за призначенням платежу перераховані кошти на рахунок штрафу та розміру пені по 50% пропорційно.
При цьому, ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2016 р. та постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.11.2016 р., які скасовані постановою Вищого господарського суду України від 24.01.2017 р., передбачався інший графік розстрочення заборгованості, стягнутої рішенням суду від 03.06.2015 р.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 “Про судове рішення” ухвали господарських судів набирають законної сили в день їх винесення, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт коштів боржника - 10.05.2017 р., ухвала від 10.05.2017 р. про розстрочку виконання судового рішення від 03.06.2015 р. у справі № 922/1344/15 набрала законної сили в цей же день, граничним строком оплати першого платежу в сумі 10 000,00 грн. згідно встановленого ухвалою графіку (червень 2017 року) мала стати дата - 30.06.2017 р., тому заходи примусового виконання в разі несплати вказаної заборгованості могли розпочинатися державним виконавцем лише після спливу зазначеного терміну.
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень: № 2548 від 05.07.2016 р. на суму 100 000,00 грн.; № 2887 від 03.08.2016 р. на суму 100 000,00 грн.; № 3668 від 05.09.2016 р. на суму 100 000,00 грн.; № 132 від 05.10.2016 р. на суму 100 000,00 грн.; № 153 від 07.11.2016 р. на суму 100 000,00 грн.; № 5480 від 25.11.2016 р. на суму 50 000,00 грн.; № 5479 від 25.11.2016 р. на суму 50 000,00 грн.; № 5479 від 25.11.2016 р. на суму 50 000,00 грн.; № 184 від 26.12.2016 р. на суму 20 000,00 грн.; № 191 від 28.12.2016 р. на суму 80 000,00 грн.; № 89 від 23.01.2017 р. на суму 20 000,00 грн.; № 6839 від 23.01.2017 р. на суму 80 000,00 грн.; № 141 від 01.02.2017 р. на суму 80 000,00 грн.; № 142 від 01.02.2017 р. на суму 20 000,00 грн.; № 51 від 16.03.2017 р. на суму 80 000,00 грн.; № 79 від 16.03.2017 р. на суму 20 000,00 грн.; № 69 від 16.03.2017 р. на суму 80 000,00 грн.; № 80 від 16.03.2017 р. на суму 20 000,00 грн.; № 132 від 20.04.2017 р. на суму 80 000,00 грн.; № 133 від 20.04.2017 р. на суму 20 000,00 грн.; № 8349 від 27.06.2017 р. на суму 100 000,00 грн.; № 8696 від 24.07.2017 р. на суму 100 000,00 грн.; № 8700 від 25.07.2017 р. на суму 100 000,00 грн.; № 8699 від 24.07.2017 р. на суму 100 000,00 грн.
З перелічених платіжних доручень вбачається, що відповідачем сплачувалась заборгованість на виконання рішення суду від 03.06.2015 р. відповідно до ухвали від 02.06.2016 р., постанови від 14.11.2016 р., ухвали від 10.05.2017 р., тобто ТОВ «ЛЕО» не ухиляється від добровільного виконання рішення суду, а погашає борг згідно з наданим судовими актами графіком розстрочки.
Судовою колегією прийнято до уваги наявність виключних обставин (неможливість одномоментного виконання рішення суду, скрутний фінансовий стан підприємства боржника, економічне становище позивача та інше) для надання розстрочки виконання рішення строком на 10 років, які досліджувалися судами в ухвалі господарського суду Харківської області від 10.05.2017 р., постанові Донецького апеляційного господарського суду від 07.06.2017 р., постанові Вищого господарського суду України від 21.11.2017 р., відтак, з урахуванням вказаних підстав, накладення державним виконавцем арешту на значну суму залишку боргу і виконавчого збору може призвести до суттєвих негативних наслідків: блокування роботи підприємства, неможливість здійснення розрахунків з контрагентами тощо.
При цьому, у постанові про арешт коштів боржника ВП № 50997164 від 10.05.2017 р. державним виконавцем вказано, що в результаті часткового виконання боржником рішення суду заборгованість по виконавчому документу станом на 28.02.2017 р. становить 1 032 138 966,41 грн. Державним виконавцем частково списано з рахунків боржника грошові кошти на суму 2 343 187,55 грн.; загальна сума боргу по виконавчому провадженню становить 1 133 094 248,73 грн.
Враховуючи викладене, станом на 10.05.2017 р. у державного виконавця правові підстави для вчинення виконавчих дій з примусового виконання рішення шляхом винесення постанови про арешт коштів боржника відсутні.
Посилаючись на ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» та відсутність підстав для зняття арешту з розрахункових рахунків боржника, судом першої інстанції не враховано, що ч. 5 ст. 59 даного закону встановлено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Відповідно до абз. 1 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця, щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Відповідно до абз. 2 п.9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Як зазначено вище, судовою колегією встановлено відсутність підстав для накладення арешту 10.05.2017 р. з огляду на винесення в цей же день господарським судом Харківської області ухвали про розстрочку виконання рішення суду, тому скарга ТОВ «ЛЕО» в частині визнання незаконними дій головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 з винесення у межах ВП № 50997164 постанови від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника на суму 1 133 094 248,73 грн. та в частині визнання недійсною даної постанови підлягає задоволенню.
Посилання відповідача на визнання ухвалою господарського суду Харківської області від 17.05.2017 р. незаконними дій державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 103 298 469,87 грн. та визнання недійсною постанови від 04.01.2017 р. про стягнення виконавчого збору, що, на його думку, унеможливлює законність накладення арешту постановою від 10.05.2017 р. не тільки на суму заборгованості, а й на суму виконавчого збору, судовою колегією оцінюються критично, оскільки постанову про арешт коштів боржника винесено хронологічно раніше за вказану ухвалу суду першої інстанції.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що відповідно до пп. 17, 18 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012р. №512/5 за наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону, виконавець виносить постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом. Зупинення вчинення виконавчих дій, відкладення проведення виконавчих дій, відстрочка або розстрочка виконання рішення не є підставами для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення.
Отже, висновок господарського суду Харківської області про те, що надання розстрочки виконання рішення суду не є підставою для скасування раніше вжитих заходів щодо примусового виконання рішення - накладення арешту на грошові кошти боржника є помилковим у зв'язку з тим, що накладення арешту не відбулося раніше за надання розстрочки виконання рішення суду.
Щодо вимоги скарги відповідача про зняття арешту з грошових коштів, що міститься на рахунку ТОВ «ЛЕО» у ПАТ «Укрсоцбанк» № 26009012109812 судова колегія зазначає наступне.
В матеріалах справи наявний лист вказаної фінансової установи № 10.5-186/37-12146 від 15.08.2017 р., адресований начальнику ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_8, в якому зазначено про те, що рахунок № 26009012109812 (980) закрито 25.04.2017 р. та додано інформацію про рух коштів по даному рахунку за період з 23.01.2017 р. по 25.04.2017 р.
Тобто, рахунок відповідача, на який накладено оскаржуваною постановою арешт, закрито до винесення цієї постанови - 10.05.2017 р., що є додатковою підставою для визнання дій державного виконавця неправомірними, а самої оскаржуваної постанови недійсною.
Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження” передбачено, що у разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника.
Враховуючи роз'яснення вищих судових інстанцій, викладених у п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 “Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження”, п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року N9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" судова колегія не вважає за доцільне окремо зобов'язувати орган ДВС зняти арешт зі згаданого рахунка, оскільки така процесуальна дія не має на меті відновлення прав боржника внаслідок закриття 25.04.2017 р. цього рахунку.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення скарги відповідача в частині визнання незаконними дій головного державного виконавця ВПВР Департаменту ДВС МЮУ ОСОБА_7 з винесення у межах ВП № 50997164 постанови від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника на суму 1 133 094 248,73 грн. та в частині визнання недійсною даної постанови.
За загальним правилом, встановленим ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Згідно з ст. 344 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
Вбачається, що відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 1 762 грн. 00 коп., відтак внаслідок часткового задоволення скарги ТОВ «ЛЕО» з органу ДВС на користь боржника стягненню підлягає 881 грн. 00 коп.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284, 326, 327, 339-345 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» на ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 р. у справі № 922/1344/15 задовольнити частково.
Ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 р. у справі № 922/1344/15 скасувати частково.
Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» № 01-19/2/140 від 24.05.2017 р. задовольнити частково.
Визнати незаконними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 з винесення у межах виконавчого провадження № 50997164 постанови від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника на суму 1 133 094 248,73 грн.
Визнати недійсною постанову від 10.05.2017 р. про арешт коштів боржника на суму 1 133 094 248,73 грн., винесену у межах виконавчого провадження № 50997164 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7
В решті ухвалу господарського суду Харківської області від 05.02.2018 р. у справі № 922/1344/15 залишити без змін.
Стягнути з Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (вул. Городецького, 13, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00015622) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» (кв. Гайового, 35 а, м. Луганськ, 91021, код ЄДРПОУ 31443937) судові витрати за апеляційною скаргою у сумі 881 грн. 00 коп.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Верховного Суду з дня складення її повного тексту.
У судовому засіданні 28.03.2018 р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Повний текст постанови складено та підписано 28.03.2018 р.
Головуючий Н.В. Будко
Судді: О.І. Склярук
ОСОБА_3