Справа № 1-91/2011
"27" березня 2018 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря ОСОБА_2 , за участю сторін: прокурора ОСОБА_3 , адвоката ОСОБА_4 , потерпілого ОСОБА_5 , цивільного позивача ОСОБА_6 , підсудного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання захисника про проведення додаткової транспортно-трасологічної та атвотехнічої експертизи у рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України,
Захисник підсудного ОСОБА_7 - ОСОБА_4 подав письмове клопотання про проведення додаткової транспортно-трасологічної та атвотехнінчої експертизи у цій справі.
Зміст та вимоги звернення і указані на його обґрунтування обставини.
Заявник у зверненні зауважує, що 25.09.2017 було проведено відтворення обстановки та обставин події.
Також, посилається на те, що на теперішній час у кримінальній справі залишились нез'ясованими ряд обставин, які мають істотне значення для встановлення істини у цій справі.
Так, водії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають різні версії щодо обставин ДТП, яка мала місце 28.09.2007.
При цьому автор звернення посилається на те, що з первинних документів у даній кримінальній справі слідує, що слідова інформація на місці ДТП оформлена недостатньо та повноцінно не ідентифікувалася на місці пригоди. Наприклад, перший косопоперечний слід, який за припущеннями експертів, що раніше проводили експертизи, оскільки не виконали повноцінних транспортно-трасологічних експертиз, вважається слідом автомобіля Skoda-Octavia, яким керував ОСОБА_7 . Однак, при сухому дорожньому покритті має лишатися щось і від коліс як мінімум задньої осі автомобіля VW-Passat, оскільки удар прийшовся в праву бічну задню частину останнього. Отже, виходить, що від нез'ясованого і непідтвердженого належним чином експертним шляхом місця зіткнення автомобіль VW-Passat, як слідує з показів водія ОСОБА_8 , які він надав в суді, розвернуло на 360 градусів.
Із схеми до протоколу ДТП, на сухій проїзній частині взагалі не залишилося ніяких слідів. На думку заявника, є очевидним, що це неможливо. Крім цього, навіть якщо враховувати можливість такого розвитку подій, то виходить, що кут між осями автомобілів Skoda-Octavia і VW-Passat не був сталим, тобто мало місце три фази зіткнення: первинний контакт, проміжна фаза і фаза роз'єднання ТЗ. На якій фазі, при відсутності навіть фото автомобіля Skoda-Octavia, спинилися експерти і до якої із трьох стадій реального і недослідженого ними механізму ДТП відноситься віртуальний кут, що враховується експертами, є незрозумілим. А ця обставина є надзвичайно важлива, оскільки саме на підставі цього можна визначити траєкторії руху транспортних засобів.
Звичайне комп'ютерне моделювання, виходячи із кінцевого положення транспортних засобів, їх загальних напрямків і траєкторій руху могло б вказати на точку місця зіткнення та швидкості обох ТЗ перед зіткненням. Саме на підставі цих об'єктивних даних експерти мають оцінювати різні суб'єктивні покази та відповідно варіанти розвитку подій, про що, зокрема, вказують водії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , і лише за тим експерти мають закладати технічно обґрунтовані дані у свої розрахунки.
З урахуванням того, що з технічної точки зору момент виникнення небезпеки для водія ОСОБА_7 при відновленні руху автомобілем VW-Passat виникає не в момент початку руху, а в момент наближення автомобіля VW-Passat до смуги руху автомобіля Skoda-Octavia на відстань меншої за безпечний бічний інтервал (це не більше 1,5м) або на відстань гальмівного шляху (який при невеликій швидкості також буде декілька метрів).
Таким чином, на думку захисника, для з'ясування ряду питань, що мають істотне значення для встановлення істини у справі, потрібні спеціальні знання, виникає необхідність в проведенні у даній кримінальній справі, у порядку ст. 312 КПК України, додаткової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи експертами Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру, що знаходиться за адресою: 03170, м. Київ, вул. Велика Окружна, 4, з порушенням перед ними наступних питань: як розташовувалися в момент попарних контактів по відношенню одне до одного та елементів проїзної частини дороги транспортні засоби Skoda-Octavia і VW-Passat під керування водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .? Де з урахуванням комп'ютерного моделювання розташовувалося місце зіткнення вищевказаних транспортних засобів? Які були траєкторії руху транспортних засобів з урахуванням комп'ютерного моделювання перед зіткненням та після нього? Чи технічно обґрунтовані версії водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо механізму ДТП ? Яким чином з урахуванням встановленого механізму ДТП та діаграми світлофорного регулювання мали діяти водії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 відповідно до вимог Правил дорожнього руху України? Ким з водіїв в даному випадку була створена аварійна дорожня ситуація?
Позиція сторін
Підсудний клопотання захисника підтримав з передумов наведених останнім, у той час, як інші учасники провадження заперечували проти його задоволенню, у світлі того, що доводи його автора зводяться до необхідності оцінки експертами наявних у справі доказів, а саме звернення спрямоване на затягування часу з метою унеможливлення встановлення істини у справі.
Фактичні обставини справи
Пісудному висунуто обвинувачення за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме, що він 28 вересня 2007 року, приблизно о 22 годині 20 хвилин керуючи технічно справним автомобілем марки “Шкода Октавія” реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався у другій смузі проїзної частини вулиці Будівельників, в напрямку від бульвару Верховної Ради в бік регульованого світлофором перехрестя з вулицею Червоноткацька в м. Києві у темний час доби зі швидкістю приблизно 70 кмгод., допустив порушення вимог п.п. 12.4, 8.7.3. е) та 8.10 Правил дорожнього руху України.
Внаслідок цього сталося зіткнення передньою частиною автомобіля “Шкода Октавія” з задньою правою боковою частиною автомобіля “Фольксваген Пасат”.
В ході судового розгляду справи цим складом суду судом були оголошені покази свідка ОСОБА_9 від 27.10.2007 (а.с. 103-105 т. 1), свідка ОСОБА_10 від 20.10.2007 (а.с. 113-115 т. 1), свідка ОСОБА_11 від 04.10.2007 (а.с. 29 т. 1), від 18.03.2010 (а.с. 119-120 т. 1), від 27.07.2010 (а.с. 189-191 т. 1), 12.10.2010 (т. 2 а.с. 47-55), свідка ОСОБА_12 від 20.07.2010 (а.с. 194-197 т. 1), від 27.10.2010 (т. 2 а.с. 63-68).
Також, в ході судового розгляду справи цим складом суду свідок ОСОБА_13 підтримав свої показання від 22.10.2007 (а.с. 106-109 т. 1), які були оголошені судом, як і свідки ОСОБА_14 свої показання від 19.11.2007 (а.с. 110-112 т. 1) та ОСОБА_15 свої показання від 24.10.2007 (а.с. 116-117 т. 1) та від 21.07.2010 (а.с. 192-193 т. 1), які також були оголошені судом.
Крім цього, 25.09.2017 у справі було проведено чергове відтворення результати детально, послідовно відображено на диску (а.с. 37-39, 40, 43 т. 6).
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.03.2015 вирок місцевого суду від 23.12.2014 у цій справі скасовано з її передачею на новий розгляд.
Суд апеляційної інстанції скасовуючи вирок указав, що (дослівно) «викладаючи у вироку обставини справи, які стосуються дій іншого учасника ДТП - ОСОБА_16 , суд не вказав у вироку яким чином вони вплинули на дії винної, на його думку особи, - ОСОБА_7 , тобто не надав їм належної оцінки в точних і категоричних судженнях, які б виключали будь-які сумніви у зроблених судом висновках щодо обставин вчиненого, належності, достатності та достовірності доказів, покладених в основу вироку та винуватості притягнутої до кримінальної відповідальності особи.
Як правильно зазначено в апеляції, суд першої інстанції, поклавши в основу обвинувального вироку суперечливі докази, ці суперечності не усунув та будь-якої правової оцінки цим доказам не надав.
Встановивши в діях ОСОБА_7 порушення п. 12.4 ПДР України - «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год, суд першої інстанції не врахував неодноразових показань ОСОБА_7 про те, що він рухався зі швидкістю приблизно 60 км/год, що підтвердили більшість свідків, але цим доказам суд належної оцінки не надав, як не надав її Часовій діаграмі в т.1 а.с.243-244.
Щодо наявності в діях ОСОБА_7 порушень п. 8.7.3. ПДР України - «сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, п.8.10 ПДР України - «у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія)», то так само більшість свідків у справі вказують на те, що ОСОБА_7 виїжджав на перехрестя на дозволяючий сигнал світлофору і лише один свідок, пасажир автомобіля другого учасника ДТП припустив, що якщо для перехожих загорівся зелений сигнал світлофора, то напевно для руху автомобіля ОСОБА_7 загорівся червоний, що у суді жодним чином не перевірено, експертів з цього питання не допитано і це не було предметом дослідження судових експертиз та інших дій, зокрема двічі проведеними відтвореннями обстановки і обставин події.
На думку колегії суддів, не належне дотримання судом першої інстанції вимог ст. 334 КПК України, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на що правильно вказується в апеляції, свідчить про помилки суду пов'язані з оцінкою доказів і вмотивованістю прийнятого ним судового рішення, що є підставою для скасування вироку, оскільки вони вплинули на вирішення питання про винуватість засудженого, а отже частковому задоволенню апеляції, оскільки підстав для направлення справи на додаткове розслідування не вбачається.
Таким чином, з урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону у зв'язку із невідповідністю судового рішення вимогам ст. 334 КПК України, і висновки районного суду не відповідають усім фактичним обставинам, встановленим під час судового слідства, а тому вирок суду підлягає скасування з поверненням справи на новий судовий розгляд, в іншому складі суду, під час якого суду першої інстанції слід усунути зазначені у цій ухвалі порушення, повно, всебічно та об'єктивно дослідити усі обставини справи, ретельно допитати усіх учасників події та її свідків, усунути протиріччя та суперечності в показаннях, дати належну оцінку усім зібраним по справі доказам у їх сукупності і на підставі отриманих та перевірених доказів прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі, а за необхідності дослідити й інші докази, про які йдеться в апеляції».
В апеляції апелянт указує на те, що підсудний їхав на дозволяючий сигнал світлофору зі швидкістю менше 60 км/ год.
На цей час, у суді ОСОБА_7 та ОСОБА_5 свої покази, відповідно до встановленого порядку дослідження доказів, щодо обставин ДТП, не надавали.
Мотиви Суду
Згідно ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.
Відповідно до ч. 1 ст. 310 КПК України (в редакції 1960 року) експертиза в суді призначається з додержанням правил, передбачених главою 18 цього Кодексу.
Статтями 75, 312 КПК України (в редакції 1960 року) в їх системному зв'язку визначено, що експертиза призначається у випадках, коли для вирішення певних питань при провадженні в справі потрібні наукові, технічні або інші спеціальні знання.
Заявляючи клопотання про призначення експертизи, захисник посилається на те, що на теперішній час у кримінальній справі залишились нез'ясованими ряд обставин, які мають істотне значення для встановлення істини у цій справі, бо водії ОСОБА_7 та ОСОБА_8 мають різні версії щодо обставин ДТП, яка мала місце 28.09.2007.
У той же час, ці приватні особисті версії, на які захисник здійснює посилання у клопотанні, суду при їх допиті, вони, на цей час, не повідомляли.
При дослідженні питання того, чи мало дійсно у діях підсудного порушення порушення п. 12.4 ПДР України - «у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год», ключовим є саме питання швидкості руху з урахуванням наявної часової діаграми в т.1 а.с.243-244, але ці обставини суд однозначно відобразити не може, у цей період, так як підсудний пояснень не надав, а у справі, при проведенні низки відтворень, та її досудового розслідування, його пояснення сталими та послідовними з усіх питань не були.
Потерпілий показання з цього питання також ще не надав.
Щодо наявності в діях ОСОБА_7 порушень п. 8.7.3. ПДР України - «сигнали світлофора мають такі значення: е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух, п.8.10 ПДР України - «у разі подання світлофором сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія)», то так само призначення експертизи для з"ясування питань з цього питання без показань підсудного та потерпілого також не буде комплексним, адже кожен із них указує на те, що саме він їхав на доволяючий особисто йому рух сигнал світлофору.
Такі доводи сторони захисту не можуть бути прийняті судом, оскільки у них фактично здійснюється посилання на відомості, які судом, у цьому склад, у порядку ст.ст. 300, 301, 308 КПК України, ще не встанолювалися, у зв'язку з чим клопотання про призначення експертизи задоволенню не підлягає, як передчасне.
При цьому, слід указати, що віджилення клопотання не позбавляє права завляти це ж клопотання протягом усього судового слідства надалі.
На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про судову експертизу", ст.ст. 2, 75, 273, 296, 310, 312, 194, 310, 315-1 КПК України, суд
У задоволенні клопотання захисника про проведення додаткової транспортно-трасологічної та атвотехнінчої експертизи у рамках кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні злочину, передбаченого за ч. 2 ст. 286 КК України, відмовити.
С у д д я : ОСОБА_1