Справа № 815/697/18
29 березня 2018 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Бутенко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (65031, АДРЕСА_1) до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області (67792, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, с. Приморське, вул. Дзержинського, 129) про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення № 431-VII від 20.07.2017 року, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати окремі положення рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області та залишення клопотання без розгляду про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність;
- визнати протиправною бездіяльність Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо залишення без розгляду в місячний строк, визначений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України клопотань ОСОБА_1 від 23.06.2017 р. та 11.01.2018 р. про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- зобов'язати Приморську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у приватну власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовним розміром 26 м х 12 м та орієнтовною площею 0,0312 гектара в селі Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, місце розташування якої зазначено у графічних матеріалах, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2018 р.
В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що викладені обставини у справі та беззаперечні докази, які надані до позову, переконливо свідчать про те, що рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року не відповідає чинному законодавству України, винесене Відповідачем протиправно, оскільки підстави, визначені Земельним кодексом України для відмови у наданні земельної ділянки та наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутні. Крім того, наявність фактів про залишення без розгляду в місячний строк, визначений ч.7. ст. 118 Земельного кодексу України клопотань ОСОБА_1 від 23.06.2017 р. та 11.01.2018 р. є беззаперечною підставою для визнання бездіяльності Відповідача протиправною.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 р. визначено, що розгляд справи буде здійснюватись в порядку загального позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено справу до судового розгляду.
До суду з'явився позивач та надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 67). Клопотань, пояснень або відзиву на позов від відповідача не надходило.
За таких обставин, згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України, розгляд справи проведено у порядку письмового провадження за клопотанням позивача.
В силу частини 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлене наступне.
23 червня 2017 року ОСОБА_1 було подано до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області, клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовним розміром 26 м х 12 м та орієнтовною площею 0,0312 гектара у с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області (вхід. № 255 від 23.06.2017р.) та до клопотання було надано графічні матеріали з зазначенням конкретного бажаного місця розташування земельної ділянки (а.с. 15-16).
11 вересня 2017 р. Позивач отримав поштою Рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року, яким Відповідач, окрім іншого відмовив ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку (а.с. 17-18).
06 грудня 2017 р. Позивач звернувся до Відповідача з запитом на інформацію (вхід. № 30 від 12.12.2017р.) відповідно до вимог закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 19-22), з проханням надати інформацію з таких питань:
1) кому, коли та на підставі якого документа Приморська сільська рада передавала у приватну власність земельну ділянку орієнтовним розміром 26 м х 12 м, яка розташована у кінці села Курортне та знаходиться поруч із земельною ділянкою ОСОБА_1 (АДРЕСА_2);
2) ким, коли та на підставі яких документів здійснювались дії щодо оформлення права власності на вказану земельну ділянку, та чи оформлено право власності на ділянку на теперішній час;
3) чи належить вказана земельна ділянка (схема розташування була додана) на теперішній час до земель комунальної власності;
4) надати копії документів (Рішення Приморської сільської ради) щодо передачі у приватну власність земельної ділянки, зазначеної на доданій схемі розташування.
У відповідь на зазначений запит Позивач 08.01.2017 р. поштою отримав від Відповідача лист за вих. № 513 від 15.12.2017 р. (а.с. 23) з наступною інформацією:
- Рішенням Приморської сільської ради № 1347-У від 15.03.2008 р. видано дозвіл гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2
- Право власності на земельну ділянку на теперішній час не оформлено.
- Вказана земельна ділянка належить до земель комунальної власності.
- Рішення сільської ради про передачу земельної ділянки (зазначеної на доданій схемі) у приватну власність не приймалось.
Також, судом встановлено, що 11.01.2018 р. Позивач направив Відповідачу повторне Клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовним розміром 26 м х 12 м та орієнтовною площею 0,0312 гектара у с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, яке отримано Відповідачем 12.01.2018 року (а.с. 25-27).
Станом на момент подання позову, Відповідач залишив клопотання Позивача без розгляду, у місячний строк не надав дозволу на розроблення проекту або мотивовану відмову у його наданні.
Оцінюючи оскаржені дії та рішення суб'єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч. 2 ст. 2 КАС України та доходить висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).
Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений ч. 6 статті 118 ЗК України: громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Безоплатна приватизація земельних ділянок громадянами за Земельним кодексом України складається з наступних етапів:
- громадяни подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування (ч. 6 ст. 118 ЗК України);
- орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України);
- розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за замовленням громадян (абз.2 ч. 7 ст. 118 ЗК);
- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в органах виконавчої влади (ч. 8 ст. 118, ст. 1861 ЗК);
- прийняття рішення органом місцевого самоврядування про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (ч. 9 ст. 118 ЗК).
Відповідно до ч. 7 ст.118 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як вбачається із оскаржуваного рішення № 431-VІІ від 20 липня 2017 року, Відповідач відмовив Позивачу в наданні земельної ділянки з наступної підстави: «в зв'язку з відсутністю земель запасу Приморської сільської ради», що є порушенням ч.7 ст.118 ЗК України.
Крім того, 06 грудня 2017 р. Позивач звернувся до Відповідача з запитом на інформацію (вхід. № 30 від 12.12.2017р.) відповідно до вимог закону України «Про доступ до публічної інформації» (а.с. 19-22), з проханням надати інформацію щодо земельної ділянки.
У відповідь на зазначений запит Позивач 08.01.2017 р. поштою отримав від Відповідача лист за вих. № 513 від 15.12.2017 р. (а.с. 23) з інформацією, що дозвіл на розробку проекту землеустрою наданий іншій особі Рішенням Приморської сільської ради № 1347-У від 15.03.2008 р., право власності на земельну ділянку не оформлено, земельна ділянка належить до земель комунальної власності, рішення сільської ради про передачу земельної ділянки у приватну власність не приймалось.
Таким чином Відповідач підтвердив право позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою на зазначену земельну ділянку.
Суд зазначає, що наявність рішення про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності іншій особі, не є підставою для відмови позивачу у наданні такого дозволу позивачу, оскільки така підстава для відмови не відноситься до виключних підстав, визначених ч. 7 ст. 118 ЗК.
Зазначене підтверджено Листом Державного агентства земельних ресурсів України від 14.10.2013 року № 22-28-0.17-17842/2-13 (а.с. 72).
Крім того, відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008 р. №509-VІ, прийняті і не виконані до набрання чинності цим Законом рішення відповідних органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про погодження місця розташування об'єкта або про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки зберігають чинність протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом, а розроблені відповідно до цих рішень проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розглядаються в установленому законом порядку.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву» від 16.09.2008р. № 509-VІ набрав чинність 14.10.2008 р., тому дозвіл наданий Відповідачем гр. ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в АДРЕСА_2 втратив свою чинність з 15.10.2010 р. відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» цього Закону.
Крім того, рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року не відповідає суті заявленого клопотання, оскільки позивач просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, проте йому відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Таким чином, оскаржуване рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, суд вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При цьому рішення про залишення клопотання без розгляду про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність відповідачем не приймалось, що виключає задоволення позову в цій частині.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо залишення без розгляду в місячний строк, визначений ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, клопотань ОСОБА_1 від 23.06.2017 р. та 11.01.2018 р. про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає, що в цій частині теж слід задовольнити, виходячи з наступного.
Бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта злочину, тобто не вчинення дій, які особа повинна була і могла вчинити.
Судом встановлено, що Позивач вперше звернувся із клопотанням від 23.06.2017 р. про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, на що отримав оскаржуване в даному позові Рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року.
11.01.2018р. Позивач повторне направив Відповідачу клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовним розміром 26 м х 12 м та орієнтовною площею 0,0312 гектара у с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, яке отримано було Відповідачем 12.01.2018 року (а.с. 25-27), проте станом на момент звернення до суду із даним позовом, не отримав будь-яке рішення, яке передбачено ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Суд зазначає, що за розглядом клопотання Позивача, Відповідач у місячний строк мав прийняти одне з двох можливих рішень, передбачених ч. 7 статті 118 ЗК України, а саме: 1) - надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, або 2) - надати мотивовану відмову у його наданні.
Жодного з двох можливих рішень, Відповідач всупереч вимогам ЗК не прийняв, чим фактично залишив клопотання Позивача без розгляду, та порушив права Позивача щодо одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.
Суд не бере до уваги право позивача, передбачене ч. 7 ст.118 ЗК України, замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, оскільки Рішенням Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року, позивачу було відмовлено в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, що є прямою перешкодою для виготовлення такого проекту, а Відповідач повинен діяти на підставі та в межах закону, тобто на підставі абз. 1 ч. 7 ст. 118 ЗК України.
Таким чином, ненадання будь-якого рішення на клопотання Позивача від 11.01.2018 року, яке передбачено ч. 7 ст. 118 ЗК України, суд визнає як бездіяльнсть Відповідача.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовним розміром 26 м х 12 м та орієнтовною площею 0,0312 гектара в селі Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, місце розташування якої зазначено у графічних матеріалах, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2018 р., суд вважає, що в цій частині теж слід задовольнити, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України, в разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.
Прийняття рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки віднесено до дискреційних повноважень відповідача, так як частина сьома статті 118 ЗК зобов'язує Відповідача прийняти одне з двох, передбачених законом можливих рішень: надати дозвіл, або у випадку існування передбачених законом підстав, надати обґрунтовану відмову в його наданні.
За приписами ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006р., «суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».
Задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Відповідача надати дозвіл Позивачу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.
У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення, не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Враховуючи викладені обставини щодо відсутності результатів розгляду двох клопотань позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, недоведеності відповідачем існування передбачених законом підстав для відмови у наданні такого дозволу, суд вважає, що правильним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання надати позивачу відповідний дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав позивача забезпечить повне їх поновлення та унеможливить необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання не з'явився, жодних клопотань, заперечень або відзивів на позов від нього не надходило, суд розцінює неподання відзиву як визнання позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 132, 139, 143, 241-246, 250-251, 263 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 431-VІІ від 20 липня 2017 року в частині відмови ОСОБА_1 в наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку у с. Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області.
Визнати протиправною бездіяльність Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області щодо нерозгляду в місячний строк клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2018 р. про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Зобов'язати Приморську сільську раду Білгород-Дністровського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі її безоплатно у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) орієнтовним розміром 26 м х 12 м та орієнтовною площею 0,0312 гектара в селі Курортне Білгород-Дністровського району Одеської області, місце розташування якої зазначено у графічних матеріалах, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 11.01.2018 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (код платника - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Приморської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області сплачений судовий збір у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29.03.2018 року.
Суддя Бутенко А.В.
.