Україна
Донецький окружний адміністративний суд
26 березня 2018 р. Справа№805/559/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В.,
при секретарі судового засідання - Горічевій С.В.,
за участі:
представника позивача - ОСОБА_1О за довір.,
представника відповідача - ОСОБА_2 за довір.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 04 жовтня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску,-
У січні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги від 04 жовтня 2017 року № Ю-3865-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 1 247 868,84 гривень.
За змістом позову, 04 жовтня 2017 року відповідачем винесено спірну вимогу № Ю-3865-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 1 247 868,84 гривень, станом на 30 вересня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що знаходиться на території проведення антитерористичної операції та перебуває на податковому обліку у Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, яка зареєстрована у м. Маріуполі, тобто також на території, де проводилась антитерористична операція, а тому, відповідно до приписів пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» позивач звільнений від відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції по теперішній час. Враховуючи, що антитерористична операція триває, у відповідача відсутні підстави на складання та направлення спірної вимоги. З урахуванням викладеного позивач просив задовольнити позов.
19 лютого 2018 року відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду, наданий відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що позивач є платником єдиного соціального внеску і згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів, заборгованість станом на 30 вересня 2017 року становила 1 247 868,84 грн., яка виникла на підставі зобов'язань самостійно визначених позивачем у звітах суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб. На підставі чого, було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04 жовтня 20187 року № Ю-3865-17. Вважає, що в зв'язку з втратою чинності підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з 01 січня 2016 року у позивача відсутні будь-які пільги для сплати єдиного внеску, оскільки податковий борг у позивача виник у 2017 році.
При таких обставинах відповідач вважає застосування пункту 9-3 (пункту 9-4 в редакції Закону від 13 березня 2015 року), не можливою підставою для звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування». Формування вимог про сплату єдиного внеску є обов'язком податкового органу, на підставі чого відповідач вважає відсутність підстав для задоволення позовних вимог товариства (арк. справи 25-28).
В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги зазначені у позові, просив їх задовольнити у повному обсязі.
В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов та просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» є юридичною особою, зареєстроване та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 40949247, місцезнаходження позивача: 87515, Донецька обл., місто Маріуполь, вулиця Італійська, будинок 35. Перебуває на обліку як платник податків в Маріупольській об'єднаній державній податковій інспекції ГУ ДФС у Донецькій області, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 12-13).
04 жовтня 2017 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено спірну вимогу № Ю-3865-17 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 1 247 868,84 гривень станом на 30 вересня 2017 року (арк. справи 8).
Вказана вимога отримана позивачем 19 жовтня 2017 року. Не погодившись із вказаною вимогою, позивач, 30 жовтня 2017 року оскаржив її в порядку адміністративного оскарження до ДФС України. Рішенням Державної фіскальної служби України від 21 грудня 2017 року № 30981/6/99-99-11-02-02-25 скарга позивача залишена без задоволення, а вимога - без змін. Наведені обставини не є спірними між сторонами (арк. справи 9-11).
Підставою для винесення спірної вимоги є несплата позивачем відповідних сум єдиного соціального внеску, визначених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Правомірність винесення спірної вимоги є спірною обставиною у межах цієї справи.
У матеріалах справи наявні листи позивача до відповідача від 09 лютого 2018 року №4, від 16 лютого 2018 року №5, щодо звільнення позивача від виконання обов'язку зі сплати єдиного внеску на період проведення антитерористичної операції (арк. справи 46-48).
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 зазначеної норми Закону № 2464 визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацом 1 пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 4 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Статтею 9 зазначеного вище Закону визначені порядок обчислення і сплати єдиного внеску, зокрема, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочате проведення Антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей.
Згідно з підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» внесені зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», за загальними правилами яких на час проведення антитерористичної операції суб'єкти господарювання звільняються від обов'язків щодо сплати єдиного внеску до закінчення антитерористичної операції.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”.
Абзацом 2 статті 1 зазначеного Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» м. Маріуполь є територією проведення антитерористичної операції.
Статтею 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платники єдиного внеску, визначені статтею 4 вказаного Закону, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, де проводилася антитерористична операція, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що підставою для звільнення платників єдиного внеску від обов'язків та відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо сплати єдиного внеску, є факт перебування такого платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів де проводилася антитерористична операція.
Як встановлено судом, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску, позивач знаходився та перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованого на території населеного пункту, визначеного в переліку про який йдеться в статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, тобто у м. Маріуполь Донецька область.
З аналізу приписів абзацу першого статті 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 вбачається, що звільнення платника єдиного внеску від виконання своїх обов'язків, передбачених статтею 6 Закону пов'язується також з необхідністю подання до податкового органу відповідної заяви. При цьому, обов'язок подати таку заяву виникає не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції. На даний час антитерористична операція триває. Водночас, як встановлено судом, означена вище заява подана позивачем у лютому 2018 року.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача стосовно втрати чинності підпунктом 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки у спеціальному законодавстві - Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» дана норма є діючою.
Також, суд зазначає, що спірна вимога сформована відповідно до статті 25 Закону №2464, яка визначає заходи впливу та стягнення. За положеннями абзацу 2 частини 1 цієї статті її положення поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Саме за положеннями частини 4 цієї статті орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Таким чином, відсутність (відстрочення в силу закону) у позивача обов'язку сплати внесків, починаючи з 15 жовтня 2014 року, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № К/9901/188/17 812/505/17. Висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги №Ю-3865-17 від 04 жовтня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 18 718,03 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням № 50 від 25 січня 2018 року (арк. справи 20).
Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.
З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання незаконною та скасування вимоги № Ю-3865-17 від 04 жовтня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску, - задовольнити повністю.
Визнати незаконною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області № Ю-3865-17 від 04 жовтня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску станом на 30 вересня 2017 року на загальну суму 1 247 868,84 гривень.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрвуглесервіс» (код ЄДРПОУ 40949247) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 18 718,03 (вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять) гривень 03 копійки.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повний текст рішення виготовлений 28 березня 2018 року.
Суддя Зінченко О.В.