Постанова
Іменем України
15 березня 2018 року
м. Київ
справа № 405/6830/14-ц
провадження № 61-11203св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
учасники справи:
позивач - обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград»,
відповідач - ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2016 року у складі суддів: Авраменко Т. М., Суржика М. М., Суровицької Л. В.,
У липні 2014 року обласне комунальне виробниче підприємство «Дніпро-Кіровоград» (далі - ОКВП «Дніпро-Кіровоград») звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за водопостачання та водовідведення. Позовна заява мотивована тим, що в період з 1 липня 2008 року до 1 липня 2014 року підприємство здійснювало централізоване водопостачання та водовідведення у квартиру АДРЕСА_1, в якій зареєстровані ОСОБА_5, його дружина - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_4, та онук - ОСОБА_7, які сплачувались не в повному розмірі. 10 липня 2008 року з ОСОБА_5, який має право на 50 % пільги ветерана військової служби з оплати комунальних послуг, укладено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, відкрито особовий рахунок.
Оскільки пільга ветерана військової служби ОСОБА_5 розповсюджується тільки на його дружину, тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути з відповідача борг за водопостачання та водовідведення у розмірі 1 072 грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 117 грн 28 коп., інфляційні втрати у розмірі 240 грн 18 коп., а всього 1 430 грн 03 коп.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 5 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено, що розмір заборгованості виник у зв'язку з не оплатою водопостачання та водовідведення саме з розрахунку на одного мешканця квартири, який не має права на пільги.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОКВП «Дніпро-Кіровоград»: борг за водопостачання та водовідведення з липня 2011 року по червень 2014 року включно в сумі 433 грн 20 коп.; 3 % річних у сумі 21 грн 26 коп.; індекс інфляції в сумі 53 грн 58 коп.; а всього борг в сумі 508 грн 04 коп. та судовий збір в сумі 365 грн 40 коп.
При ухваленні рішення суд зробив висновок, що ОСОБА_4 свої зобов'язання щодо своєчасності оплати за водопостачання та водовідведення належним чином не виконувала, чим порушила вимоги статті 526 ЦК, та стягнув суму боргу з урахуванням трьох процентів річних та інфляційних втрат та в межах позовної давності.
У вересні 2016 року ОКВП «Дніпро-Кіровоград» подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2016 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову. ОКВП «Дніпро-Кіровоград» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. На обґрунтування касаційної скарги вказує, що відповідач не виконувала належним чином умови договору, у результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню. Крім того, суд апеляційної інстанції застосував позовну давність, хоча суд першої інстанції вже розглядав питання позовної давності.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 405/6830/14-ц.
У статті 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 405/6830/14-ц передана до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких підстав.
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право власності від 9 лютого 2007 року, співвласниками квартири, крім ОСОБА_5, є ОСОБА_6, ОСОБА_4 та повнолітня внучка - ОСОБА_8, у рівних частках. ОСОБА_5 має статус ветерана військової служби, та відповідно до пункту 6 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на 50-відсоткову знижку плати за водопостачання та водовідведення. Разом із ним у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані його дружина - ОСОБА_6, дочка - ОСОБА_4, та онук - ОСОБА_7 Оплата водопостачання та водовідведення повинна проводитися відповідно до лічильника пропорційно до мешканців квартири, з яких 2 особи мають право на оплату водопостачання та водовідведення в розмірі 50відсотків, а дві особи повинні оплачувати водопостачання та водовідведення в розмірі 100 відсотків.
Отже, встановивши, що ОКВП «Дніпро-Кіровоград» здійснює водопостачання та водовідведення у будинку, в якому проживає відповідач, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відповідач зобов'язаний здійснити оплату за водопостачання та водовідведення в межах позовної давності, передбаченої статтею 257 ЦК України, про застосування якої було заявлено відповідачем у суді першої інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлено без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Оскільки оскаржені судові рішення підлягають залишенню без змін, а скарга не підлягає задоволенню, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу обласного комунального виробничого підприємства «Дніпро-Кіровоград» залишити без задоволення.
Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 31 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
Н.О. Антоненко
В.І. Журавель