Постанова
Іменем України
21 березня 2018 року
м. Київ
справа № 286/827/16-ц
провадження № 61-1684св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_2,
відповідач - комунальне підприємство «Комунальник» Овруцької міської ради Житомирської області,
треті особи: управління Держпраці у Житомирській області, Овруцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області,
розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2016 року у складі судді: Кулініча Я. В. та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року у складі суддів: Косигіної Л. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,
У березні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, вимоги якого неодноразово уточнювала, та остаточно просила:
- скасувати у витягах відповідача параграф 1 наказу № 56 від 05 серпня 2005 року та параграф 3 наказу № 64 від 07 вересня 2005 року;
- зобов'язати комунальне підприємство «Комунальник» Овруцької міської ради (далі - КП «Комунальник») зробити донарахування до заробітної плати за період з 01 липня 2013 року по 27 січня 2015 року згідно наказу № 44 від 23 червня 2005 року та посади завідуючої торгівлі;
- зобов'язати КП «Комунальник» надати в Овруцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області (далі - Овруцька ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області) уточнений звіт про зміну в нарахуванні її заробітної плати за період з 01 липня 2013 року по 27 січня 2015 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначала, що 13 січня 1997 року вона була прийнята в Овруцьке багатогалузеве виробниче орендне управління житлово-комунального господарства на посаду повара 4 розряду кафе «Овруч». З 25 червня 2005 року на неї тимчасово були покладені обов'язки - в.о. завідуючої торгівлі, а з 01 серпня 2005 року переведено на посаду завідуючої кафе «Овруч», з окладом згідно штатного розпису. Згідно витягу з наказу № 64 від 07 вересня 2005 року, їй - повару кафе, проведено доплату з 01 серпня 2005 року в розмірі 50 % від окладу за розширену зону, а наказ № 56 пункт 1 від 05 серпня 2005 року - скасовано. Проте, вона ніякої заяви на переведення не писала, а всі накази підроблені. Відповідач цими наказами порушив трудове законодавства, в частині повідомлення про зміну істотних умов праці, що стало їй відомо при оформленні на пенсію. Крім того, їй не доплачені кошти по заробітній платі на посаді завідуючої торгівлі за період з 1 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року в сумі 2 230,00 грн та з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року в сумі 8 441,00 грн, а всього 10 671,00 грн.
Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовані тим, що під час переведення ОСОБА_2 на іншу посаду та скасування наказу про переведення відповідач порушив норми трудового законодавства, в частині неповідомлення про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці). Проте позивач пропустила строк звернення до суду, у зв'язку із чим суди відмовили у позові в частині оскарження наказів. Пояснення ОСОБА_2 про те, що вона протягом тривалого часу намагалася урегулювати спір у добровільному порядку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Відмовляючи у задоволенні позову про зобов'язання КП «Комунальник»: донарахувати заробітну плату за період з 01 липня 2013 року по 27 січня 2015 року згідно наказу № 44 від 23 червня 2005 року та посади завідуючої торгівлі; надати в Овруцьку ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області уточнений звіт про зміну в нарахуванні заробітної плати за період з 01 липня 2013 року по 27 січня 2015 року, суди зробили висновок, що матеріали справи не містять доказів неправильного нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за цей період, з урахуванням чинності наказу № 64 від 07 вересня 2005 року.
У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулася із касаційною скаргою на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 07 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 06 вересня 2016 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач призначалася на посаду завідувача кафе «Овруч» і встановлені доплати повинні здійснюватися протягом усього періоду роботи. Однак позивачу не донараховано заробітну плату за період з 01 липня 2013 року по 27 січня 2015 року. У зв'язку із чим вважає неправильним висновки судів про відсутність фінансових порушень з боку відповідача щодо не донарахування заробітної плати. ОСОБА_2 вказує, що судами не встановлено конкретну дату коли позивачу стало відомо про порушення його трудових прав. Із оскаржуваними наказами позивач не знайомилася. У зв'язку із чим вважає помилковим висновки судів про пропуск строку звернення до суду. Вважає, що скасування наказу про призначення позивача на посаду завідувача кафе не є трудовим спором, тому строки, встановлені статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) не застосовуються. Також ОСОБА_2 вважає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував показання свідків.
03 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі № 286/827/16-ц.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК справа № 286/827/16-ц передана до Касаційного цивільного суду.
29 січня 2018 року ухвалою Верховного Суду справу № 286/827/16-ц призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII Перехідні положення ЦПК касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Судами встановлено, що 13 січня 1997 року ОСОБА_2 було прийнято на роботу в Овруцьке багатогалузеве виробниче орендне управління житлово-комунального господарства на посаду повара в їдальню «Овруч» по 4 розряду.
Наказом управління № 44 від 23 червня 2005 року «Про зміни в організації торгівлі управління» знято обов'язки та доплату за організації торгівлі з 25 червня 2005 року з ОСОБА_3 Виконання обов'язків по організації торгівлі кафе «Овруч» тимчасово з 25 червня 2005 року строком на один місяць покладено на кухара кафе «Овруч» - ОСОБА_2, з доплатою 40% від окладу.
Наказом № 56 від 05 серпня 2005 року (параграф 1) ОСОБА_2, повара кафе «Овруч» з 01 серпня 2005 року переведено на посаду завідуючої кафе «Овруч» з окладом згідно штатного розкладу. Підстава: заява ОСОБА_2
Наказом управління від 07 вересня 2005 року № 64 (параграф 3) позивачці, повару кафе «Овруч», призначено доплату з 01 серпня 2005 року у розмірі 50% від окладу за розширену зону (в.о. завідуючої кафе «Овруч», наказ № 56 параграф 1 пункт 1 від 05 серпня 2005 року скасовано). Підстава: заява ОСОБА_2
Овруцьке багатогалузеве виробниче орендне управління житлово-комунального господарства з 01 липня 2010 року перереєстровано в КП «Комунальник» Овруцької міської ради на підставі наказу № 1 від 29 червня 2010 року.
27 січня 2015 року позивачку звільнено з роботи з посади повара на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, у зв'язку із скороченням чисельності штату.
Відповідно частин першої, третьої статті 32 КЗпП переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством. У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Згідно відповідей управління Держпраці у Житомирській області при перевірці заяв ОСОБА_2 встановлено, що позивача не було ознайомлено під підпис з наказами про прийняття та переведення на іншу посаду, чим порушені вимоги трудового законодавства в частині повідомлення про зміну істотних умов праці. Крім того, в трудову книжну не внесені відомості про переведення позивачки на посаду завідуючої кафе.
Ці обставини сторонами не заперечувалися, відповідачем не подано будь-яких доказів на їх спростування. Тому суди зробили обґрунтований висновок про порушення відповідачем норм трудового законодавства під час переведення ОСОБА_2 на іншу посаду та скасування наказу про переведення, в частині неповідомлення про зміну істотних умов праці (систем та розмірів оплати праці).
Згідно із частинами першою та другою статті 233 КЗпП, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
У статті 234 КЗпП встановлено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Встановивши, що про порушення свого права позивач дізналася ще під час роботи в кафе у 2013-2014 роках, суди правильно зробили висновок про пропуск ОСОБА_2 строку звернення до суду та відсутність поважних причин для його поновлення.
Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, від 22 липня 2014 року).
Доводи касаційної скарги, що судами не встановлено конкретну дату коли їй стало відомо про порушення її трудових прав та з оскаржуваними наказами позивач не знайомилася, суд відхиляє. Оскільки апеляційним судом встановлено, що копії оскаржуваних наказів та трудової книжки позивачем отримані 16 грудня 2014 року. Отже, ще у грудні 2014 позивачу стало відомо про порушення її трудових прав, проте до суду позивач звернулася лише 29 березня 2016 року. Пояснення ОСОБА_2 про те, що вона протягом тривалого часу намагалася урегулювати даний спір у добровільному порядку, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Також не спростовують доводи касаційної скарги висновків судів про відмову у задоволенні позову в частині зобов'язання КП «Комунальник» донарахувати заробітну плату за період з 01 липня 2013 року по 27 січня 2015 року та подати нові відомості в Овруцьку ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області. Оскільки суди правильно встановили, що матеріали справи не містять доказів неправильного нарахування ОСОБА_2 заробітної плати за цей період, з урахуванням чинності наказу № 64 від 07 вересня 2005 року.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 7 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 6 вересня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: Н. О. Антоненко
В. І. Журавель
В. І. Крат
В. П. Курило