Постанова
Іменем України
07 березня 2018 року
м. Київ
справа № 577/5573/15-ц
провадження № 61-411 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»,
представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «Правекс-Банк»,
представник відповідача - ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2016 року у складі судді Ярмака О. М. та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2016 року у складі колегії суддів: Шевченка В. А., Лузан Л. В., Бойка В. Б.,
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулася до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (далі - ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА»), публічного акціонерного товариства комерційного банку «Правекс-Банк» (далі - ПАТ КБ «Правекс-Банк») про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування. З урахуванням уточнених позовних вимог просила суд стягнути з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» кошти в розмірі 20 тис. грн як страхову суму після смерті ОСОБА_7, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 02 квітня 2014 року між чоловіком ОСОБА_1 та батьком малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_7, і ПАТ КБ «Правекс-Банк» було укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 20 тис. грн на строк до 02 квітня 2016 року.
Крім того, 02 квітня 2014 року між ОСОБА_7 та ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» було укладено договір СТД № CTD/00004661 комплексного страхування позичальника (надалі - договір страхування життя від 02 квітня 2014 року). Вказаним договором (пункт 3.1) визначено, що страхова сума дорівнює розміру заборгованості за кредитним договором та становить 20 тис. грн.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер.
30 липня 2014 року ОСОБА_1 стало відомо про існування вказаного договору страхування, і в той самий день вона повідомила страховика - ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про настання страхового випадку. Оскільки відповіді від страхової компанії не було отримано, то ОСОБА_1 повторно звернулася до страховика із заявою про виплату страхової суми. 08 квітня 2015 року ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» повідомило ОСОБА_1 про відмову у здійсненні їй страхових виплат, зважаючи на те, що смерть ОСОБА_7 не є страховим випадком, заявником пропущено строк для звернення до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування та не надано документів щодо розслідування смерті чоловіка компетентними органами. 28 липня 2015 року ОСОБА_1 знову звернулася до страхової компанії із заявою про проведення страхових виплат, проте відповіді не отримала.
Відповідно до пункту 2 договору страхування від 02 квітня 2014 року страховим випадком є смерть застрахованої особи від нещасного випадку чи захворювання, що настали в період дії цього договору. Настання страхового випадку підтверджується свідоцтвом про смерть та довідкою про смерть ОСОБА_7, його посмертним епікризом, постановою про закриття кримінального провадження. Позивач вважала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 настав страховий випадок, передбачений указаним договором.
Оскільки спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 є його син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та відповідно до положень статті 1229 ЦК України страхові виплати (страхове відшкодування) спадкуються на загальних підставах, то ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» має здійснити виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_2 у розмірі, визначеному пунктом 3.1. договору страхування, - 20 тис. грн.
У запереченнях проти позову, поданих у грудні 2015 року до суду, відповідач ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» зазначило, що позов не визнає, оскільки, як вбачається з постанови Конотопського відділу поліції Головного управління національної поліції у Сумській області від 05 серпня 2014 року про закриття кримінального провадження та посмертного епікризу ОСОБА_2, смерть застрахованої особи не пов'язана з нещасним випадком, який мав місце в період дії договору страхування, а є наслідком «закритої травми живота».
Крім того, позивач своєчасно не повідомив страхову компанію про настання страхового випадку, що також є підставою для відмови у здійсненні страхових виплат.
Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» на користь неповнолітнього ОСОБА_2 в особі його матері ОСОБА_1 страхові виплати в розмірі 18 519 грн 36 коп. за договором комплексного страхування позичальника від 01 квітня 2014 року СТД № CTD/00004661.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що смерть ОСОБА_7 настала в період дії договору страхування і є страховим випадком, передбаченим пунктом 2.1.4. цього договору, у зв'язку з чим ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» має здійснити страхову виплату.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2016 року рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвалу апеляційного суду мотивовано тим, що смерть ОСОБА_7 відповідно до умов страхового договору підпадає під визначення страхового випадку, закріпленого пунктом 2.1.4 договору, а посилання страховика на несвоєчасне повідомлення про страховий випадок, як на підставу для відмови у здійсненні страхової виплати, у цьому випадку не є підставою для відмови у здійсненні виплати страхового відшкодування, оскільки страховик мав можливість та час для об'єктивного з'ясування причин смерті страхувальника.
У касаційній скарзі, поданій у липні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» просить скасувати рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, відмовити, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо факту повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, передбачений договором страхування, та про те, що факт смерті ОСОБА_7 є страховим випадком, не ґрунтуються на умовах договору страхування та нормах матеріального права, а тому є хибними.
У відзиві на касаційну скаргу, поданому до суду у листопаді 2015 року, ОСОБА_1 вказує, що доводи касаційної скарги є ідентичними змісту до доводів апеляційної скарги, які судом апеляційної інстанції переглядалися та були відхилені.
Ухвалою від 23 грудня 2016 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-7111 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Пунктом 4 частини першої Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
04 січня 2018 року вказану справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА», ПАТ КБ «Правекс-Банк» про захист прав споживачів та стягнення страхового відшкодування призначено до судового розгляду.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про страхування» (далі - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з частинами першою, другою статті 8, частиною другою статті 9 Закону страховий ризик - це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання; страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі; страхова виплата - це грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.
Згідно з частиною першою статті 25 Закону здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Отже, з урахуванням наведеного та положень статей 979, 990 ЦК України обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику виникає у разі, якщо такий страховий випадок прямо передбачений умовами договору страхування.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 02 квітня 2014 року між ПАТ КБ «Правекс-Банк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 352RNPA1409200002, за яким ОСОБА_7 надано 20 тис. грн під 34,9 % річних строком до 02 квітня 2016 року (а. с. 18-20).
Цього ж дня ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» уклала з ОСОБА_7 договір СТД № CTD/00004661 комплексного страхування позичальника, який складається з двох секцій: особисте страхування та страхування відповідальності.
Предметом указаного договору в частині особистого страхування є майновий інтерес, що не суперечить законодавству України, пов'язаний з життям і здоров'ям застрахованого, а в частині страхування відповідальності - майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди у зв'язку з неповерненням коштів, отриманих у вигляді грошового кредиту за кредитним договором від 02 квітня 2014 року № 352RNPA1409200002 (а. с. 10-16).
Цей договір набирає чинності з 00 годин дня, наступного за днем надходження страхової премії в розмірі і в порядку, зазначеному в пункті 3.3 договору, на рахунок страховика і діє протягом року з урахуванням умов даного договору, але не пізніше дати закінчення кредитного договору (пункт 4.1).
Застрахованим та вигодонабувачем за цим договором є страхувальник (пункти 1.3.3, 1.4).
Пунктом 2.1.4 договору передбачено, що страховим ризиком за секцією особисте страхування є смерть застрахованого, що сталася в результаті захворювання, яке мало місце в період дії цього договору.
У пункті 2.1.5 договору вказано, що не є страховими ризиками вперше виявлені протягом дії договору такі захворювання: гострий інфаркт міокарду, гостре порушення мозкового кровообігу (інсульт) та злоякісні пухлини.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2.1 договору при настанні страхового випадку за ризиками, зазначеними в пунктах 2.1.1-2.1.4 секції «Особисте страхування», страховик здійснює страхові виплати в розмірі, що не перевищує фактичної заборгованості (непогашеного залишку заборгованості) страхувальника, включаючи нараховані проценти не більш ніж за 3 місяці за кредитним договором, зазначеним в цьому договорі, станом на дату настання страхового випадку, але у будь-якому випадку не більше фактичної заборгованості на дату страхової виплати.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер (а. с. 26). Спадкоємцем після його смерті є його син - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
У лікарському свідоцтві про смерть від 28 липня 2014 року № 175, виданому судово-медичним експертом Конотопського міського відділення Сумського обласного бюро судово-медичних експертиз ОСОБА_8, зафіксовано, що смерть ОСОБА_7 настала ІНФОРМАЦІЯ_3 внаслідок гострого малокрів'я, розриву підкапсульної гематоми та гемангіома будь-якої локалізації (а. с. 139).
Відповідно до довідки про смерть від 28 липня 2014 року № 175 причиною смерті ОСОБА_7 є гемангіома будь-якої локалізації (а. с. 8).
30 липня 2014 року ОСОБА_1 листом повідомила страховика про смерть ОСОБА_7 та про настання страхової події, долучивши до нього копії свідоцтва про смерть, довідки про смерть та свідоцтва про шлюб
(а. с. 21-22).
02 березня 2015 року позивач повторно звернулася до ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» із заявою про проведення страхових виплат та надала довідку про смерть ОСОБА_7, посмертний епікриз, копії свідоцтва про смерть, кредитного договору, договору страхування та свідоцтва про шлюб (а. с. 63-65).
ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» відмовила у здійсненні страхової виплати на тій підставі, що смерть ОСОБА_7 не є страховим випадком і позивач несвоєчасно повідомила страховика про цю подію (а. с. 17, 66).
Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки ПАТ «КБ «Правекс-Банк» від 28 березня 2016 року заборгованість ОСОБА_7 за кредитним договором від 02 квітня 2014 року № 352RNPA1409200002 станом на 03 лютого 2016 року становить 18 519 грн 36 коп.
Судами попередніх інстанцій встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що смерть ОСОБА_7 є страховим випадком, передбаченим пунктом 2.1.4 договору страхування від 02 квітня 2014 року - «смерть застрахованого, що сталася в результаті захворювання, яке мало місце в період дії цього договору».
Доводи заявника про те, що смерть страхувальника не є страховим випадком, оскільки настала внаслідок травми, а не захворювання, спростовуються наявними в справі доказами, які були належним чином оцінені.
Крім того, колегія суддів критично оцінює доводи касаційної скарги і в частині наявності підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування через пропуск строку повідомлення про настання страхового випадку, визначеного договором.
У листі Верхового Суду України від 19 липня 2011 «Про судову практику з розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» щодо спірних питань стосовно застосування вимог пункту 5 частини першої статті 989 ЦК України щодо неповідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, і створення йому в такий спосіб перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, наслідком невиконання чого є відмова страховика від здійснення страхової виплати відповідно до вимог цього пункту, зазначено: відповідно до пункту 5 частини першої статті 991 ЦК України страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку.
У системному зв'язку з пунктом 5 частини першої статті 989 ЦК України, яким на страхувальника покладено обов'язок повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором, правове значення має повідомлення страховика про настання страхового випадку у строк, який дає страховику можливість дослідити обставини справи та дійти висновку про визнання його страховим випадком чи відмову в цьому.
Після смерті ОСОБА_7 позивач ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача із заявами про настання страхового випадку, проте не отримувала відповіді.
Згідно з умовами договору (пункти 6.3.1, 6.4.2) страховик наділений правом самостійно з'ясовувати причини смерті страхувальника та відповідні тому обставини для того, щоб спростувати чи підтвердити наявність факту страхового випадку (належність того чи іншого випадку до категорії страхового).
З матеріалів справи вбачається, що таким правом страховик не скористався та не сприяв всебічному дослідженню обставин страхового випадку. Натомість позивачем надано достатньо доказів на підтвердження того, що смерть ОСОБА_7, який є застрахованою особою за договором, сталася саме в результаті захворювання в період дії цього договору.
Що стосується доводів страховика про те, що апеляційний суд не звернув уваги на висновки суду першої інстанції про те, що ПрАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» не скористалася правом витребування медичних документів, про що було зазначено в апеляційній скарзі заявника, колегія суддів бере до уваги, однак не вважає їх такими, що впливають на висновки судів попередніх інстанцій та мають значення для правильного вирішення спору.
Суд першої інстанції фактично процитував одне з положень договору страхування стосовно права сторони досліджувати документи, що мають відношення до страхової події та не поклав вказану обставину в основу ухвалення судового рішення.
Отже, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (стаття 212 ЦПК України 2004 року), з урахуванням встановлених обставин і вимог статей 10, 60 ЦПК України 2004 року, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, виходячи з доведеності позовних вимог.
Доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та вирішення питання щодо їх належності та допустимості, що в силу повноважень суду касаційної інстанції на стадії перегляду справи у касаційному порядку нормами чинного ЦПК не передбачено.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до положень статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до частини першої статті 415 ЦПК України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги приймає постанову відповідно до правил, встановлених статтею 35 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з особливостями, зазначеними в статті 416 цього Кодексу.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» залишити без задоволення.
Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 31 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 05 липня 2016 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк